68. Суб’єктивне і об’єктивне в журналістському творі

Для багатьох об'єктивність означає точне освітлення фактів і подій у формі неупередже-ного опису. Наприклад, в Канонах журналістики є пункт «Неупередженість», який гово-рить: «В існуючій газетній практиці прийнято проводити різку грань між співвідношен-ням новин і виразом думок. Хронікальні повідомлення не повинні містити думок або від-різнятися небудь тенденційністю. Це правило не поширюється на так звані спеціальні статті, сам характер яких і підпис під ними забезпечують автору право на власну інтерп-ретацію ». Більшість фахівців, що вивчають проблему об'єктивності, погоджуються, що це правило має суворо дотримуватися. Таким чином, у наявності, що останнім часом тео-рія об'єктивності стала допускати аналітичне освітлення подій, яке далеко виходить за рамки неупередженого опису. Іншими словами, в журналістику допускається суб'єктив-ність. Отже, як бачимо, вимога об'єктивності, яке є головним у всіх кодексах журналістсь-кої етики, на ділі нездійсненно вже остільки, оскільки журналіст - це, перш за все, особис-тість. Якщо міркувати глобально, то суб'єктивність - це основне поняття, яке відображає суть кожної людини. Існує три головних характеристики об'єктивності як методу. По-перше, потрібно відокремлювати факт від думки (що записано в Хартії та Канонах). По-друге, необхідно емоційно відсторонене висвітлення подій. І, по-третє, має бути прагнен-ня до точності і збалансованості, що дає обом сторонам можливість висловити свою точ-ку зору, що дозволить аудиторії отримати найбільш повну інформацію. Тобто суб'єктив-ність журналіста - це наслідок переконань, світогляду, позиції що пише.