3.2 Отримання інформації

Є широкий спектр форм журналістського дослідження, причому кожна з них передбачає певний спосіб пошуку інформації за власними правилами:

* дослідження матеріалів: пошук за оригінальними документами;

* дослідження на місці: базу утворюють власні враження;

* дослідження публікацій: вивчається інформація вже опублікована в газетах, журналах і книжках;

* дослідження-розслідування: йдеться про інформацію, яка має свідомо приховуватися від громадськості;

* дослідження за допомогою чекової книжки: інформація виявляється доступною лише за гроші;

* дослідження он-лайн: розглядається інформація, наявна в Інтернеті (включаючи зазначені там форуми та служби), а також доступна через комерційні онлайн-служби.

Усі ці форми журналістського дослідження, що частково можуть змішуватися, вимагають врахування етичних правил та правових меж, встановлених для захисту особистих прав людей та їхньої інтимної сфери. Передусім при дослідженні он-лайн слід памятати, що достовірність інформації треба дуже ретельно перевіряти [5, 125].

Особливі правила журналістського дослідження чинні щодо інформації про діяльність уряду. Часто відомості походять із «залаштункових розмов» з «інформованими колами». При цьому досягають домовленості про те, чи можна цю інформацію оприлюднювати і в який спосіб вона може бути опублікована. Спілка федеральної прес-конференції (раніше Бонн, тепер Берлін) розробила на такі випадки власну мову. Згідно з таким підходом, політики та їхні речники можуть висловлюватися «під номером один» (інформатор може бути названий повним іменем), «під номером два» (джерело дослівної цитати анонімізується за допомогою виразів «урядові, партійні або фракційні кола») та «під номером три» (інформація, яка поки що залишається конфіденційною).

У принципі «залаштункова інформація», зібрана під час розмов з політиками, повинна в будь-якому разі публікуватися лише тоді, коли можна очікувати, що громадськість має виразну зацікавленість у цьому. Перед цим журналіст має докласти неабияких зусиль, аби перевірити, наскільки відповідають дійсності відомості, джерела яких він не має права назвати (обмежившись «колами» чи «інформованими джерелами»).

Порушення обіцянки зберігати анонімність джерела неприпустиме та несумісне з професійною етикою. Зрозуміло, що конфіденційності інформації, поданої «під номером три», потрібно суворо додержуватись. Окрім цього, обмануте чи розчароване джерело більше ніколи не надасть жодної інформації [5, 126].