5. Дитяча праця

(Статті 6, 19, 24, 27, 31, 32, 35, 36)

Конвенція ООН про права дитини зобов’язує країн-учасниць захищати дітей від експлуатації у будь-якій формі, що може завдати моральної, фізичної чи іншої шкоди.

Дитяча праця була заборонена ще у 1930 році. Вона давно вже повинна була стати історією. Але насправді вона продовжує існувати. Діти буквально помирають, щоб зробити багаті країни ще багатшими. За даними Міжнародної Організації Праці (МОП) більше 250 млн. дітей, молодших 14 років (вік, після якого можна йти на роботу), працюють. Половина з них працює повний робочий день – від 7 до 10 годин.

Дитячий Фонд ООН постійно повідомляє про те, що третина підлітків у Європі постійно працює, а тому пропускає школу. У багатьох країнах існують нелегальні ринки, які пропонують роботу дітям до 15 років. І щоб не говорили про дитячу працю – що вона необхідна у бідних сім’ях і т.д., основна причина використання дитячої праці очевидна – вона набагато дешевша, аніж робота дорослих. А ще дітьми набагато легше керувати.

Дитяча робота часто відбувається у жахливих умовах, часто це фізично виснажлива робота, часто пов’язана з нелегальною порнографією.

Діти йдуть на роботу не тільки тому, що треба допомогти батькам прогодувати сім’ю, чи тому, що хочеться купити, скажімо, велосипед. Діти часто стають рабами. І стають за борги батьків. МОП визначила, що на початку ХХІ століття приблизно 10 млн. дітей є рабами.

Але діти можуть нормально розвиватися, коли мають змогу вчитися і гратися зі своїми ровесниками.

Найлегше схилити до жахливих умов праці, до фізичного і сексуального насильства над ними дітей, що живуть у злиднях.

Досліджено, що деякі з товарів відомих марок вироблені дітьми з країнах третього світу у страшних небезпечних умовах за неймовірно низьку оплату.

Пропоновані сюжети

Як виконують в Україні рекомендації Конвенції МОП та трудове законодавство України?

Дитяча праця – зовсім не екзотична проблема країн, що розвиваються. Примусовий збір картоплі за радянських часів – справжнє використання дитячої праці, хай і тимчасове. Чи не відроджується така традиція у вашому регіоні? Як з цим йдуть справи у сільській місцевості? Чи є у дітей можливість отримати освіту, перш, ніж вони підуть працювати? Робота на власній сімейній ділянці – теж праця, і якщо вона заважає дитині вчитися – це злочин.

Спробуйте знати приховані форми дитячої праці – секретні фабрики, дитяча проституція, робота дітей за борги батьків, дівчатка, які не ходять до школи, а залишаються вдома, щоб допомогти батькам. Поговоріть з дітьми-робітниками, чи всі вони працюють зі своєї доброї волі? Чи можуть будь-коли кинути роботу і піти геть? Скільки годин вони працюють, за яку платню? Чи знають про це офіційні особи, чи не помічають їх?

Зверніть увагу і на відкриту працю – діти, які торгують на ринку, які заливають бензин у баки, миють машини, чистять взуття, продають газети. З’ясуйте, на кого вони працюють, скільки отримують. Чи з власної волі вони це роблять? Чи можуть самі розпоряджатися своїми грошима?