3. Тема віл/сніДу в пресі

Насамперед поговорімо про особливості підготовки публікацій, присвячених важким медичним і соціальним хворобам.

Традиційно до питань соціальних хвороб і проблем ЗМІ звертаються напередодні календарної події або важливого заходу присвяченого цій темі. І це зрозуміло, оскільки тема дуже важка для того, щоб постійно займати розум наших читачів і творчу фантазію журналістів.

Але найголовніша складність полягає не в тяжкості обговорюваної проблеми, а насамперед у роз’єднаності інформації з даного питання.

Наприклад, для того, щоб оцінити важливість і масштаби проблеми, необхідно знати конкретні цифри потерпілих або можливих постраждалих у майбутньому від ВІЛ/СНІД. Вже з цієї миті починаються проблеми, оскільки точних даних одержати практично неможливо. Причина цього криється у тому, що облік заражених ведуть у регіонах на підставі лабораторно підтвердженого аналізу в санепідемстанціях і в Центрах з профілактики і боротьбі з ВІЛ/СНІДом на підставі анамнезу і діагнозу лікаря (оскільки вікно зараження може складати до півроку). І хоча відмінність у цифрах може бути не такою істотною, у читачів може виникнути недовіра до опублікованої інформації, тим більше без посилань на джерело.

Журналісту слід звертатися до всіх, хто займається проблемою хворих на СНІД, а це можуть бути санітарні лікарі, лікарі анонімних кабінетів, соціальні працівники, юристи, вчителі і навіть священики. Важливо знати, що в тій або іншій установі займаються цією проблемою. Як правило, не всі установи про це заявляють відкрито, оскільки робота з таким контингентом, звичайно відлякує інших.

Питання, що найчастіше задають при висвітленні теми ВІЛ/СНІДу

- Чи насправді існує різниця між Тим, щоб написати, що людина має СНІД та тим, що вона ВІЛ-позитивна?

Так, різниця існує. ВІЛ-позитивний означає, що людина інфікована вірусом. Цілком ймовірно, що ВІЛ-позитивна людина не має жодних симптомів хвороби або що ВІЛ не перейшов у стадію СНІДу. З іншого боку, імунна система людини, хворої на СНІД, дуже слабка; у неї можуть бути серйозні супутні захворювання. Тому краще бути точним щодо назви стадії розвитку хвороби.

- Куди звертатися за найбільш надійною статистикою з епідемії ВІЛ/СНІДу?

З приводу статистики з епідемії ВІЛ/СНІДу ведуться суперчки та існує велика кількість суперечливих даних. Досить складно відшукати значимі і релевантні статистичні дані через методологічні складнощі при оцінці розрахункових та реальних чисел. Перед тим, як використовувати статистику у своєму репортажі, переконайтеся, що розумієте значення цих даних; хто, як, та протягом якого часу їх збирав. Якщо знайдете суперечливі дані, поверніться до джерела інформації та з’ясуйте, звідки і чому виникли ці протиріччя. У пошуках статистичної інформації, перш за все, зверніться до сайтів UNAIDS, Центрів контролю та профілактики захворювань США (CDC) або до Міністерства охорони здоров’я України.

- Наскільки важлива конфіденційність при висвітленні теми ВІЛ/СНІД?

Не можна відкривати особу людини, яка живе з ВІЛ/СНІДом, без чітко висловленої згоди людини на це. В багатьох країнах людину, яку ідентифікували як ВІЛ-позитивну або хвору на СНІД, стигматизуватимуть та цуратимуться вдома, у громаді, на роботі. Якщо людина погодиться, щоб її ідентифікували, обов’язок журналіста довести до відома цієї людини можливі наслідки такого рішення.

- У полоні яких стереотипів може перебувати журналіст, який пише про ВІЛ/СНІД?

Люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом, дуже різні, і репортаж повинен це відображувати. Звичайно, мета журналіста - бути об’єктивним та спиратися на факти. За будь-яких умов не виносьте оціночних суджень. Один з типових стереотипів стосується того, як саме людина була інфікована. Звичайно, що ризикована поведінка (наприклад, незахищений секс, секс з багатьма партнерами, споживання ін’єкційних наркотиків) є фактором ризику. Але разом з тим існує також широкий спектр інших факторів, які можуть обумовлювати вразливість до ВІЛ. Інший стереотип - це думка, що якщо людина належить до групи людей з вразливою поведінкою, то вона обов’язково інфікується. Це не завжди так. Наприклад, багато чоловіків, які мають секс з чоловіками, практикують безпечний секс і підтримують моногамні стосунки. Тому, вони ризикують не більше, ніж представники загальної популяції.

- Які слова в контексті ВІЛ/СНІДу необхідно використовувати обережно?

Перегляньте список слів, поданий нижче. В цілому, не використовуйте некоректні слова, що навішують ярлики на людей з ВІЛ/СНІДом, народжують та підтримують міфи про це захворювання або несуть оціночні судження. Не використовуйте термінологію, яку загальній аудиторії буде важко зрозуміти. Це особливо важливо для репортажів з медичної тематики.

- Які складнощі підстерігають при висвітленні теми лікування ВІЛ/СНІДу?

Лікування ВІЛ/СНІДу - складна галузь, у якій існує велика кількість лікарських засобів, деякі з них націлені саме на вірус імунодефіциту, у той час як інші лікують симптоми та хвороби, викликані присутністю ВІЛ в організмі. Проте ані перша, ані друга група ліків не знищують ВІЛ/СНІД повністю. Дуже легко сплутати лікарські засоби, що виліковують хвороби, спричинені ВІЛ-інфекцією, із засобами, що стримують розвиток ВІЛ в організмі. Також легко, але абсолютно некоректно було б описувати лікарські засоби, які гальмують розвиток вірусу, як ліки, що виліковують ВІЛ/СНІД. Пам’ятайте ліків, які назавжди знищують вірус та виліковують ВІЛ/СНІД на даний момент не існує. Зараз, аби знайти спосіб виліковувати ВІЛ, проводяться клінічні випробування людської вакцини.

- Чому неправильно говорити, що хтось помер від СНІДу?

СНІД - це синдром, у який входить досить велика кількість інфекційних та онкологічних захворювань. Немає єдиної окремої хвороби під назвою СНІД. Коли людина з діагнозом СНІД помирає, з технічної точки зору більш коректно буде написати, що пан Х помер від СНІД-асоційованої/ВІЛ-асоційованої хвороби, або від хвороб, пов’язаних зі СНІДом.

Рекомендації для журналістів щодо підготовки матеріалів з ВІЛ/СНІДу

Робота з джерелами та журналістська етика

Розпочинаючи досліджувати тему ВІЛ/СНІДу, по-перше, якомога більше прочитайте про цю проблему. В Україні ефективний спосіб дізнатися про ситуацію зі СНІДом, це звернутися до місцевої недержавної організації (НДО). Міжнародний Альянс зі СНІДу (www.aidsalliance.kiev.ua/ru/library/our/aidsdirectory/pdf/aidsdir3.pdf) має список організацій, що працюють у сфері ВІЛ/СНІДу в кожному регіоні України. Багато людей, які працюють у НДО, є провідними спеціалістами зі зменшення шкоди від ВІЛ. Вони знають про всі тенденції та проблеми, асоційовані з розповсюдженням та профілактикою ВІЛ/СНІДу в їх спільноті. Їх називають аутріч-працівниками. Аутріч-працівники постійно підтримують контакт з людьми, які входять до так званих «найбільш уразливих спільнот», тому вони краще за інших можуть допомогти журналісту у налагодженні контакту з цими людьми. Дехто з аутріч-працівників самі є наркозалежними, які одужують, та знайомі з широким колом проблем, що виникають перед наркозалежними та алкоголіками – наприклад, втрата роботи, утиски з боку міліції, соціальна дискримінація та стигма.

В інтерв’юванні людей, які належать до найбільш уразливих спільнот, дуже важливими факторами є час, терплячість та повага. Люди не будуть відкриватися вам просто так; до кожної людини потрібно знайти особливий підхід. Можливо вам буде необхідно приходити декілька разів, аж доки людина розповість вам про своє життя. Дуже важливо не засуджувати людину, адже існують вагомі причини, чому люди починають приймати наркотики, алкоголь або працювати у секс-бізнесі. Намагайтесь знайти щось спільне з людиною з так званої спільноти підвищеного ризику. Може статися так, що вам буде необхідно розказати цій людині про своє життя, щоб завоювати її довіру; не бійтеся це робити, звичайно у розумних межах. Пам’ятайте, що ризикують саме ті люди, у яких ви берете інтерв’ю, а не навпаки.

Кожен журналіст повинен вирішити для себе, на що він готовий піти, щоб увійти в довіру. Наприклад, якщо споживач наркотиків готовий дозволити вам побачити, як він колотиметься, сам репортер мусить вирішити, наскільки це для нього доречно. Такі моменти необхідно обговорювати з редактором до початку інтерв’ю. Наприклад, автор цього посібника, працюючи журналістом і готуючи матеріали про наркозалежних та ВІЛ-позитивних, кілька разів зустрічалася з такими людьми - спочатку за присутності аут річ-працівників та лікарів, а потім – сам на сам у дома в наркозалежної жінки. Запитаєте, чи було старшно? Так, спочатку. Але коли ми розговорилися, виявилося, що вона така ж людина, як і всі – тільки зі своїми власними проблемами та уже невиліковною хворобою – наркозалежністю. Для того, аби увійти до неї в довіру, довелося випити запропоновану господинею каву та побачити, як вона готує «ширку». За філіжанкою кави я просиділа в гостях більше години. Побачити ж, як жінка колотиметься, не була готова, тому чемно попрощалася і пішла додому з купою інформації та вражень.

Під час інтерв’ювання споживачів наркотиків переконайтеся, що вони не знаходяться під дією наркотичних речовин, або, якщо це так, переконайтеся, що інтерв’ю можна продовжувати.

Знову ж таки, аутріч-працівники краще зможуть допомогти вам у визначенні цього питання.

Якщо ставитися до них з повагою та розумінням, багато споживачів наркотиків є відкритими до дуже широкого кола питань, включаючи питання про сексуальне життя. Те ж саме можна сказати й про робітників/робітниць комерційного сексу.

Підхід до гомосексуальної спільноти у певному сенсі знайти набагато важче, тому що вона залишається закритою, навіть для аутріч-робітників-гомосексуалістів. Як і в попередніх випадках, тут дуже важливі час та терплячість. Один зі шляхів знаходження підходу до цієї групи, це, по-перше, познайомитись з гомосексуальним аутріч-працівником, який може обговорювати певні питання у своїй спільноті, а потім рухатися далі.

При інтерв’юванні людей з так званих «груп підвищеного ризику», дуже важливим є питання особистої безпеки самого журналіста. Не проводьте інтерв’ю наодинці із респондентом. Відслідковуйте, чи не з’явилась агресія. І в цьому випадку також саме аутріч-працівники найкращим чином зможуть допомогти вам розрядити небезпечну агресивну ситуацію.

Де можна знайти точні статистичні дані? Це досить складне завдання. Єдині статистичні дані, які можна вважати точними, це кількість людей, які входять до урядових списків тих, хто вже отримує або потребує АРВ-терапії. Точно невідомо, скільки людей в Україні є ВІЛ-позитивними. Можливо лише зробити припущення на основі статистики, що відстежує, скільки індивідів пройшло тестування і скільки з них виявилося ВІЛ-позитивними. Проте не всі з цих людей потрапляють в урядовий список тих, хто потребує лікування. Людина може знати про свій ВІЛ-позитивний статус, але вирішити не звертатися за лікуванням через проблеми з отриманням ліків. Також важливо зрозуміти, що інколи людина може підозрювати, що вона ВІЛ-інфікована, але вирішує не проходити тестування.

Якої журналістської етики має дотримуватися журналіст?

Існує ще декілька моментів, на які слід звернути увагу під час висвітлення теми ВІЛ/СНІДу.

Використання імен: Деякі люди погодяться назвати своє ім’я для використання у публікації або в ефірі. Проте більшість не захоче цього робити через побоювання негативних наслідків. Не намагайтесь переконати людину змінити її думку. В українському суспільстві ВІЛ-позитивні люди стикаються з сильною стигматизацією та неприйняттям. Замість цього, запропонуйте використати псевдонім, а в матеріалі чітко зазначте, що це не є дійсним ім’ям людини.

Надавайте інформацію таким чином, щоб було складно ідентифікувати людину, наприклад, «продавець наркотиків у Донецьку», «двадцятирічна робітниця комерційного сексу з Одеси».

Діти: Ця група є найбільш уразливою у суспільстві та в контексті висвітлення теми ВІЛ/СНІДу. Багато дітей є надто молодими, щоб знати про свій позитивний статус. У випадку спілкування з більш дорослими дітьми розкривати позитивний ВІЛ-статус дитині не є задачею репортера. Будьте обережними, коли задаватимете питання, особливо такі, що стосуються теми здоров’я. Не робіть будь-яких коментарів про ВІЛ/СНІД, коли їх можуть почути діти. Взагалі, краще, щоб репортера супроводжував робітник притулку або лікарні, коли той відвідуватиме ці заклади. Медичний персонал може багато в чому допомогти, а також часто має особливий емоційний зв’язок із дітьми.

Дозволи: Переконайтеся, що ви маєте усі необхідні дозволи для відвідання дитячих притулків, лікарень, або ВІЛ/СНІД-спеціалізованих клінік. У випадку, коли ви розмовлятимете з ВІЛ-позитивною людиною у лікарні, переконайтеся, що медичний персонал знає, що ця людина погодилася, щоб у неї брали інтерв’ю. Це необхідно про всяк випадок, якщо пізніше виникнуть будь-які непорозуміння. Будьте чуйними, коли розмовляєте з людьми в умовах лікарень. Не всі люди, що знаходяться у лікарні, захочуть слухати, як хтось на сусідньому ліжку дає інтерв’ю.

Порушення закону: Чи варто репортеру порушувати закон задля того, щоб написати повнішиий і кращий репортаж? (Наприклад, одне з питань, що висвітлювалось, це легкість, з якою в аптеках підлітки купують ліки для кайфу, які мають відпускатися тільки за рецептом. Чи мусить репортер у цьому випадку експериментувати та намагатися придбати наркотики, аби побачити, наскільки легко їх купувати?) Це питання слід обговорити з редактором до того, як розпочинати підготовку статті.

Готуючи матеріал про ВІЛ/СНІД, вам необхідно:

! Мати базове розуміння того, чим є ВІЛ та СНІД перш, ніж залишаєте редакцію;

! Мати чітке уявлення щодо того, яке місце займатиме отримана вами інформація у матеріалі, який ви плануєте написати;

! Мати чітке розуміння наслідків публічного впізнання для ВІЛ-позитивної особи, в якої ви берете інтерв’ю;

! Приділити достатню кількість часу особі, в якої ви берете інтерв’ю, щоб вона почувала себе комфортно, захищено та впевнено щодо тієї інформації, якою вона ділиться;

! Обговорити зі своїм редактором потенційну необхідність захисту відомостей про особу та визначити, як це впливатиме на ваш матеріал, і чи приховування особи в тіні не спричинить стигматизацію тих, хто має ВІЛ/СНІД;

! Особливо поважати дитячі права на приватність та конфіденційність та ретельно розробити базові засади подання інформації щодо дітей з їх законними представниками та редактором;

! Проявляти обережність у зйомках та інтерв’юванні осіб, що вмирають, та отримати згоду вмираючої людини, якщо можливо або членів родини та інших законних представників;

! Заздалегідь отримати від представників влади всі необхідні дозволи для фото і відеозйомок у таких закладах як лікарні, поліклініки або дитячі будинки;

! З’ясувати мотивацію особи, що погоджується на розмову з метою визначити, чи очікує вона винагороду по закінченні інтерв’ю;

! Бути дуже обережними, коли повідомляєте статистичні дані щодо ВІЛ/СНІДу, які можуть бути заплутаними, застарілими або необ’єктивними;

! Розвивати мережу надійних контактів серед спільноти людей з ВІЛ/СНІДом, які можуть служити джерелом ідей для матеріалів та надійної статистики;

! Проявляти мовну чутливість під час подання інформації щодо ВІЛ/СНІДу та уникати вживання дискримінуючої лексики;

! Зберігати баланс у матеріалі щодо всіх сторін конкретного обговорення;

! Надати подальші ресурси для глядача/читача, щоб він у разі потреби міг отримати інформацію або допомогу.

Вам не слід:

! Одразу підходити до ВІЛ-позитивної людини з мікрофоном без її згоди. Дайте їй можливість зважити наслідки публічного впізнання.

! Очікувати, що ваш матеріал про ВІЛ/СНІД буде зроблений швидко або без попереднього осмислення та детальних консультацій з усіма, хто має відношення до нього;

! Потрапляти в пастку культурних упереджень та використовувати мову, що спричиняє стереотипізацію та дискримінацію;

! У вашому матеріалі не слід уникати обговорення сексуальних та культурних практик, оскільки вони зазвичай є критичними для розуміння поширення ВІЛ серед населення та ставлення суспільства щодо тих, хто має ВІЛ;

! Допускати осуду людей, яких опитуєте;

! Примушувати того, хто дає інтерв’ю, розкривати, як він чи вона інфікувалися;

! Ставити себе та свою команду у небезпечні ситуації, не розуміючи наслідків та не маючи запасного плану на випадок потреби;

! Йти на потенційно небезпечну зустріч одному, хіба що, якщо Ви попередили кого-небудь зі знайомих/колег про неї або про те, коли очікувано зв’яжетесь з ними;

! Вводити будь-кого в оману щодо того, що інтерв’ю оплачується;

! Коментувати СНІД та його наслідки в присутності дітей, допоки ви не впевнені, що їм про це відомо;

! Звертатися до звичних кліше в поданні матеріалу про СНІД, оскільки це буде нудно для аудиторії та обмежить Вашу здатність подати матеріал у новому світлі;

! Приймати заяви про медичні та наукові інновації без надзвичайно ретельної перевірки інформації, що включає отримання цих відомостей з надійних та перевірених джерел;

! Зосереджуватися у поданні Вашого матеріалу або звертати надмірну увагу на ліки та лікування, які не є широко доступним для середньостатистичного глядача/читача.

Не рекомендовані вирази

Наступна таблиця містить вирази, з якими треба бути обережним, пишучи про ВІЛ/СНІД. Таблиця допоможе зрозуміти основні складнощі висвітлювання теми ВІЛ. У деяких випадках ви зможете використати альтернативне слово або вираз. В інших вам все-таки доведеться використати спірні слова або вирази. Важливо розуміти, які складнощі та наслідки можуть супроводжувати використання цих термінів.

Інформаційні ресурси з теми ВІЛ/СНІД

Телефони довіри з ВІЛ/СНІДу

Національна лінія: 8-800-500-45-10

У кожному місті є ще своя лінія довіри

Міжнародні організації

Агентство США з Міжнародного Розвитку (USAID), www.usaid.kiev.ua

З 1986 року USAID надало більше, ніж 2,3 мільярда доларів на боротьбу з пандемією СНІДу – більше, аніж будь-яка інша державна або приватна організація у світі. USAID надає допомогу понад 50 країнам, у яких проходять програми профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом. Впродовж багатьох років USAID успішно реалізує багаточисленні програми з профілактики передачі ВІЛ-інфекції, надання догляду та лікування ВІЛ-інфікованим та допомоги дітям та сім’ям, потерпілим від СНІДу.

Британська Рада, www.britishcouncil.org.ua

Британська рада є одним із партнерів з впровадження у життя Трансатлантичної ініціативи ЄС та США, та підтримується Представництвом Європейської Комісії в Україні.

Інтерньюс Нетуорк Україна, www.internews.ua/ukr/news/

Робота із засобами масової інформації, націлена на розвиток адекватної участі ЗМІ у відповіді на епідемію СНІД в Україні.

La Strada, www.lastrada.org.ua

Гаряча лінія: 8-800-500-22-50

Організація працює в галузі запобігання торгівлі людьми, насильства, експлуатації. Проводить консультації для тих, хто виїжджає за кордон. Допомогає в розшуку людей. Має ресурсний центр для журналістів та правозахисників. Організація співпрацює та приймає участь у деяких проектах галузі профілактики ВІЛ.

«Лікарі без кордонів - Голландія» (MSF-Н), www.msf.org.ua

Спільно з Міжнародним Альянсом «Лікарі без кордонів - Голландія» підтримують проект одеського НДО «Життя+» з лікування, підтримки та догляду за ВІЛ-інфікованими, відповідають за медичний компонент проекту. Випустили ряд друкованих буклетів для ВІЛ-інфікованих, у тому числі з «Антиретровірусного лікування».

Міжнародний Фонд «Відродження», www.irf.kiev.ua

МФ «Відродження» як представник Міжнародної Програми Розвитку Зменшення Шкоди фінансує в Україні декілька проектів, що працюють у сфері зменшення шкоди ВІЛ/СНІД.

Представництво Європейської Комісії в Україні, www.delukr.cec.eu.int

Європейська Комісія є партнером Уряду США з реалізації Трансатлантичної ініціативи з профілактики ВІЛ та інформування в Україні. Цей проект реалізують відповідно Британська Рада та Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД.

Програми ООН в Україні, www.un.kiev.ua

Різноманітні тематичні програми надають фінансову та технічну підтримку ряду проектів, націлених на профілактику та боротьбу з пандемією ВІЛ/СНІД.

UNICEF (www.un.kiev.ua/ua/unicef)

UNFPA (www.unfpa.org.ua)

UNDP (www.undp.org.ua)

World Bank (www.worldbank.org)

World Health Organization (www.un.kiev.ua/en/who)

Українські державні установи:

Міністерство Охорони Здоров’я, www.moz.gov.ua - офіційний сайт МОЗ.

Науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних захворювань ім. Л.В. Громашевського - наукові дослідження та лікування ВІЛ/СНІД. Блок лікування СНІДу в клініці інфекційних хвороб у Києво-Печерській Лаврі. Координати відділень можна дізнатися на Національній

лінії з ВІЛ/СНІДу.

Український інститут соціальних досліджень (УІСІ), www.uisr.org.ua

Надає дані соціологічних досліджень у галузі профілактики ВІЛ/СНІД.

Український фонд боротьби з ВІЛ-інфекцією та СНІДом, www.aids-dpm.com Надає експертні консультаційні послуги НДО та іншим організаціям. Надають найсвіжіші статистичні дані, слідкуючи за розвитком епідемії ВІЛ в Україні.

Українські (Обласні, Міські) Центри боротьби з ВІЛ/СНІД

Про координати кожного центру можна дізнатися, зателефонувавши на Національну лінію з ВІЛ/СНІД.

Українські неурядові організації:

Всеукраїнська Мережа Людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, www.lgvs.org.ua

Організація впроваджує декілька проектів, у тому числі з підтримки та немедичного догляду ВІЛ-інфікованих, захисту прав ВІЛ-інфікованих, просвітництва, адвокації тощо. Проводить групи самодопомоги. Мають представництва в багатьох містах України. Тел: (8 044) 425-10-87 425-12-74 425-69-89, або 566-9673.

www.aids.org.ua

На сайті: загальна інформація з ВІЛ/СНІД, статистика, текст Національної Програми профілактики ВІЛ/СНІД в Україні, наказ Президента України про невідкладні заходи з профілактики розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу, інформаційний бюлетень Всеукраїнської Мережі ЛЖВ.

www.stupeny.iatp.org.ua

Російськомовний сайт міжнародної організації «Реабілітаційний центр «Ступені». Надає інформацію з проблем хімічних залежностей (алкоголізм, наркоманія) та ВІЛ/СНІД, групи самодопомоги з лікування людей з подвійним діагнозом - ВІЛ та хімічна залежність.

Коаліція ВІЛ-сервісних організацій.

Координує зусилля з профілактики та боротьби зі СНІД в Україні. Впливає на розробку національної політики боротьби зі СНІДом. Тел. (044) 501-74-79.

Українська Асоціація Зменшення Шкоди, www.uhrn.civicua.org

Організація об’єднує значну кількість неурядових організацій, що виконують проекти зменшення шкоди від споживання наркотиків.

Фонд Профілактики Хімічних Залежностей та СНІДу (SAAPF), www.helpme.com.ua

Одна з найуспішніших організацій, на даний час виконує декілька широковідомих проектів, у тому числі проект Національного Телефону Довіри з ВІЛ/СНІД.

Сайт Представництва Червоного Хреста в Україні, www.redcross.org.ua

Червоний Хрест надає освітню, патронажну, матеріальну та соціальну підтримку. Робота націлена на подолання негативних наслідків епідемії ВІЛ/СНІД та туберкульозу.

www.gay.org.ua

Сайт належить інформаційному та правозахисному центру для ЧСЧ та лесбіянок «Наш світ». У розділі «Бібліотека» є багато матеріалів з ВІЛ/СНІД, у тому числі дослідження ризикованої поведінки серед ЧСЧ східного регіону та контакти груп самодопомоги для ВІЛ-позитивних.

Інформаційні портали:

Портал «Громадський простір», www.civicua.org

Український освітній центр реформ, www.cure.org.ua

Джерела інформації:

- Книга «Люди и ВИЧ», 3-е видання, Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, 2005 р.

- довідник «ВІЛ-сервісні організації в Україні», 3-е видання, Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні, 2005 р.

- www.aidsalliance.kiev.ua

- www.afew.org

- www.lgvs.org.ua

- www.un.kiev.ua

- Українські та міжнародні пошукові сервери

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Які правила для журналістів, що пишуть на теми здоров’я ви знаєте?

2. Які вирази не слід використовувати, коли пишете про інвалідів?

3. Знайдіть у пресі приклади, де порушуються етичні норми щодо інвалідів та інших хворих людей.

4. Яких виразів варто уникати при висвітлені теми ВІЛ/СНІДу?

5. Де шукати надійну статистику з проблем ВІЛ/СНІДу?

6. Як журналісту працювати із наркозалежними, ВІЛ-позитивними людьми та працівниками комерційного сексу?

7. Знайдіть у пресі та проаналізуйте матеріали на тему ВІЛ/СНІДу

Рекомендована література до теми:

1. Посібник з висвітлення теми ВІЛ/СНІДу. – Фонд Сім»ї Кайзер. – 2005.

2. Справочник для журналистов стран Центральной и Восточной Европы. Пер. с англ. - М.: «Права человека», 1998.

3. Еверетт Девід. Учбовий посібник репортера. – К.: IREX Промедіа, 1997.

4.Моисеев В. Журналистика и журналисты. – К.: Дакор, 2002.

5. Туллер Д. Освещение вопросов ВИЧ/СПИД в Украине. – IREX ПроМедиа Украина, 2002.