2. Рівноправні, але не зовсім: діти з обмеженими можливостями

(Сюжети до статей Конвенції 2,3,6,12,23)

У деяких країнах батьки, не маючи можливості або бажання утримувати дітей-інвалідів, віддають їх до спеціальних закладів, де вони живуть у жахливих умовах. Та навіть і живучи в сім’ях, діти-інваліди часто терплять насмішки однолітків зіштовхуються з непорозуміннями оточуючих, не мають можливостей нормально розвиватися.

Журналісти можуть і повинні боротися з цими недоліками. Вони помагають таким дітям ставати рівноправними членами суспільства, розказуючи людям про них. Наприклад, розповідаючи, як діти-інваліди ставляться до сучасної музики, до моди тощо, журналісти таким чином доводять людям, що в цих дітей такі ж смаки, такі ж погляди, як і в здорових їхніх ровесників. Звертаючи увагу на життя таких дітей, журналісти таким чином підштовхують населення до благодійних вчинків щодо інвалідів.

Пропоновані сюжети

1. Дослідіть юридичний і соціальний статус дітей з обмеженими можливостями у вашій країні чи місті. Що заважає рівноправності їх з іншими дітьми – відсутність відповідних законів чи упередженість населення? Як здорові діти і діти-інваліди самі оцінюють негативне ставлення суспільства до останніх?

2. Відвідайте школу для дітей-інвалідів. Запитайте себе, чи справді діти, які тут вчаться, не можуть відвідувати звичайну школу? Чи не страждає якість життя і якість освіти у такому закладі? А тепер запитайте про це ж самих дітей.

3. Багато дітей-інвалідів не мають можливості розкрити свої здібності і таланти через те, що дорослі вважають, що у них не може бути здібностей. Знайдіть талановиту дитину-інваліда і розкажіть про неї. Доведіть, що діти з обмеженим можливостями, мають такі ж задатки, а часом і більші, як і здорові.

4. Зверніть увагу на класифікацію дітей інвалідів. Їх поділяють на тих, хто може вчитися і тих, хто не піддається навчанню. Дайте відповідь на запитання, наскільки справедливий цей поділ. Чому дитина може бути зарахована до тих, хто не піддається навчанню? Що чекає таких дітей у майбутньому? Спробуйте знайти і потрапити до таких дітей, а ще краще до інтернатів для таких дітей у вашому регіоні.

5. Чи можуть батьки дитини-інваліда розраховувати на фінансову допомогу, поради тощо? Чи надається матеріальна підтримка усім потребуючим дітям, чи тільки в залежності від їх соціального становища, тобто від того, хто їхні батьки?

6. Зверніться в пологові будинки, поговоріть з акушерами і з педіатрами. Дізнайтесь, що вони кажуть батькам, у котрих народилося немовля-інвалід. Як формується відношення батьків та інших дорослих до таких дітей на ранньому етапі?

7. Дізнайтеся, що робиться державою для того, щоб полегшити доступ дітей-інвалідів до громадських закладів, в транспорт тощо.

8. Корисно зв’язатися з організаціями для дорослих інвалідів. Адже багато з них були інвалідами з дитинства. Вони, напевно, добре пам’ятають, як важко було під’їхати до школи на інвалідному візку і чекати, поки хто-небудь підніме тебе по східцях, або коли не могли протиснутися на візку у надто вузькі двері. Поцікавтеся, а як виглядає ця школа зараз? А інші школи? Чи пристосовані вони до навчання дітей з обмеженими можливостями?

Контрольні запитання для авторів сюжетів

У вашому матеріалі дитина виступає як інвалід чи як особистість? Чи присутні у матеріалі голоси дітей, чи зрозуміло, як вони самі сприймають дану проблему?

Чи правильно ви користуєтесь медичним термінами при описі каліцтв персонажа? Не називайте дитину сліпою чи напівсліпою, скажіть, що у неї сильно уражений зір, розкажіть, що він бачить, а що ні, які обмеження накладає на нього ця хвороба. Скористайтеся порадами, які були подані вам у лекції про інвалідів.