Редакційні і позаредакційні джерела

Що таке інформація, знає кожен журналіст. Це й сировина для роботи журналіста, і результат його роботи. Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі й навколишньому природному середовищі.

Що стосується екологічної журналістики, то тут доводиться мати справу з інформацією особливого роду – екологічною інформацією. Поняття «екологічна інформація» міцно ввійшло в нашу мову, у лексикон працівників засобів масової інформації та різних організацій, що працюють у галузі екології. При цьому, мабуть, говорячи про екологічну інформацію, різні люди мають на увазі зовсім різні речі, і багато проблем і навіть конфлікти виникають саме через різне тлумачення цього поняття.

Згідно з Конвенцією «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», екологічна інформація означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про:

a) стан складових навколишнього середовища, таких як повітря й атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт і природні об’єкти, біологічні різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;

b) фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті a) і аналіз затрат і результатів та інший економічний аналіз та припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища;

c) стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об’єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті b).

Екологічною інформацією можна назвати й урядову доповідь про стан навколишнього середовища, і замітку в газеті, і виступ експерта на науковій конференції, чи навіть розповідь сусідки про будівництво гаражів на місці парку. Окрім того, до екологічної інформації відносяться і різного роду результати вимірів, і наукові праці, і навчальні посібники. Формами представлення екологічної інформації можуть бути – книги, статті, радіо- і телерепортажі, компакт-диски, відео, бази даних, сайти в Інтернет тощо. Стаття в газеті, протокол визначення якості води в річці, фільм просвітницького характеру, офіційна доповідь про стан здоров’я населення – усе це приклади екологічної інформації. Читача цікавлять насамперед відомості про те, наскільки те місце, у якому саме ця людина живе і працює, придатне, комфортне і безпечне.

Доступ до інформації є одним із важливих чинників роботи журналіста. Проте отримавши наукову інформацію, варто замислитися, хто може бути її споживачем, у кого взяти коментар із приводу її практичного використання тощо. Кожен журналіст має власні джерела інформації. Їх необхідно постійно розширювати. Складемо певний перелік усіх наявних інформаційних ресурсів, обираючи з них найкращі для конкретного матеріалу. Урахування різних позицій та об’єктивне висвітлення проблем неможливі без залучення різноманітних, протилежних за оцінкою інформації джерел. Ними є, насамперед, редакційні та позаредакційні.

Редакційні:

 Власні розслідування та ідеї журналіста.

 Інформація, завдання та пропозиції редактора та колег видання.

Позаредакційні:

 Листи, дзвінки читачів та відвідувачів редакції.

 Інформація урядових та державних структур:

 звіти, доповіді, закони, документи та постанови, промови політиків, заяви урядовців, прес-релізи та інші повідомлення офіційних прес-служб.

 Статистичні звіти.

 Партійна інформація.

 Новини та бюлетені інформаційних агенцій.

 Повідомлення та періодичні видання міжнародних організацій.

 Матеріали журналістів інших ЗМІ.

 Організації охорони здоров’я.

 Організації захисту прав споживачів.

 Об’єднання за інтересами.

 Науковці вузів, дослідних інститутів тощо.

 Депутати та матеріали їх передвиборчої кампанії.

 Працівники сільського та інших галузей господарства.

 Туристичні організації.

 Поліція, працівники контролю дорожнього руху.

 Військові, громадська оборона та Служба безпеки України.

 Судові установи.

 Підприємства різних напрямів діяльності, атомні та інші станції.

 Неурядові організації.

 Фонди та організації, котрі займаються розподілом грошей на проекти або благодійницькою діяльністю.

 Церква.

 Дитячі установи та навчальні заклади.

 Наукова література та преса, довідники й спеціальні видання для журналістів з наукових проблем.

 Різноманітні заходи для журналістів:

 прес-конференції, брифінги, поїздки, зустрічі та «круглі столи», робота та засідання клубів спілок журналістів чи інших професійних об’єднань, семінари підвищення кваліфікації тощо.

 Інтернет та електронна пошта.

 Заходи для громадськості:

 науково-популярні доповіді, виступи, конференції та їх матеріали,

 свята та народні традиції тощо.

 Події – від катастроф і акцій протесту до організації виставок, ярмарок, концертів тощо.

 Населення (наприклад, думка пересічної людини «з вулиці»).

 Особисті знайомства, сім’я тощо.