logo search
Науковий пошук 2012, №5, Ч

Проблеми мігрантів у німеччині з погляду фахівців з інтеграції

Тема багатокультурності в сучасному світі є досить актуальною, адже це характерний для багатьох поліетнічних держав стан суспільства, в якому порівняно помітний та стійкий розвиток отримали декілька етнічно різних культур. В аспекті якісного розвитку поліетнічного суспільства різні етнічні культури не просто існують, наприклад, формально, а розвиваються реально й практично, часто користуючись відповідною підтримкою з боку держави [1].

Мігрант (від лат. migrans, migrantis — переселенець; той, хто переселяється) — це людина, яка свідомо та з власної волі перетинає державні або адміністративно-територіальні кордони з метою зміни місця проживання або без такої зміни.

Відповідно іммігрант — це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув до країни на постійне проживання або, перебуваючи в країні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в країні на постійне проживання [2].

Щодо Німеччини та Аугсбургу зокрема, населення міста складає 267 тис. мешканців, з яких 40% становлять мігранти (105 тис. людей). Найчисленніша група – це іммігранти з колишнього Радянського Союзу (25 тис. чоловік), далі йдуть турки (22 тис.), румуни (13 тис.) та переселенці з колишньої Югославії (10 тис.) [3].

Більшість із них вже знайшли своє місце в суспільстві, але є й такі, що мають певні інтеграційні проблеми: недостатній рівень знання німецької мови, відсутність освіти та, як наслідок, певних знань, безробіття та ін. Ці проблеми стали предметом дискусії в межах створення проекту “Мультикультурне місто Аугсбург”, учасниками якого стали студенти з усього світу (авторка статті представляла на цьому заході Україну). Німці вважають ці питання важливими, нерозв’язаними та активно ініціюють дискусійні майданчики для пошуку рішень та нових ідей у різних колах. До дискусії та участі у створенні проекту були запрошені такі фахівці, як Гейнц Паула, член німецького Парламенту від партії соціал-демократів; Антон Букмайєр, представник Союзу з підтримки німців з Росії в Аугсбурзі; Хюсейн Ялчін, член Асоціації консультаційних рад з питань інтеграції для іноземців та мігрантів Федеративної землі Баварія, член консультаційної ради з питань інтеграції та правління спільноти алевітів міста Аугсбурга; Стефан Шіле, менеджер Союзу “Tür an Tür” (Установа для роботи з інтеграції).

Питання міграції є гостро актуальними і для України, з огляду на що осмислення практики інших країн у вирішенні поставлених проблем на сторінках української наукової періодики бачиться важливим і доцільним.

Відтак, метою нашого дослідження є теоретичне осмислення досвіду, отриманого автором під час створення проекту з міграційної тематики в Німеччині, задля ініціювання полеміки в українському науковому дискурсі.

Об’єкт дослідження — проблеми, з якими стикаються люди з середовища мігрантів в Німеччині.

Низка міграційних проблем, які ставить перед собою німецьке суспільство, є гострими й для багатьох інших країн світу, як-от:

Учасникам проекту методом інтерв’ю належало з’ясувати, які погляди на поставлені проблеми мають та які шляхи їх розв’язання бачать запрошені до дискусії німецькі експерти.

Для нашого першого інтерв’юера, пана Гейнца Паула, на першому місці стоїть таке поняття як інтеграція, адже це дуже важливо відчувати себе комфортно в новій країні, бути включеним у новий соціум, взагалі бути частиною суспільства. На його думку, найголовніше, щоб забезпечувалося мирне співіснування усіх громадян, незалежно від їх національної приналежності. У той же час член німецького Парламенту зауважує, що інтеграція — це не повна асиміляція людини. Кожна людина має власну культуру, музику та традиції, які вона вправі зберігати.

Член правління спільноти алевітів міста Аугсбурга Хюсейн Ялчін має практично аналогічну думку щодо інтеграції, яка, за його словами, означає пряму необхідність бути частиною суспільства. Адже кожен живе в цьому суспільстві для того, щоб розвиватися далі. Експерт також підкреслює: можна вважати, що інтеграція відбулася, коли мігранти відчувають себе рівними з громадянами країни. Все, що мігранти приносять із собою з власної культури, є лише розширенням для місцевої громади, але з плином часу все ж таки необхідно злитися з місцевим суспільством.

Стефан Шіле, менеджер Союзу “Tür an Tür” розглядає інтеграцію як процес, що має відбуватися за умови поступок й роботи обох сторін. Він упевнений, що спільнота, яка приймає мігранта, повинна бути зацікавлена включити його до свого кола, і не лише з економічного інтересу. З іншого боку, приїжджі приходять у новий для них соціум і повинні йти на поступки перед новим світом; змінити свій світогляд, але не повністю асимілюватися.

Антон Букмайєр, представник Союзу з підтримки німців з Росії в Аугсбурзі, стверджує, що основна проблема – це, насамперед, мова. Цілком очевидно, що для більшості російських німців рідна мова — це російська. Пан Букмайєр ділиться власним досвідом: “я приїхав до Німеччини відносно рано, й дуже добре володію німецькою. Я думаю, що мова залежить від того, скільки років людина живе в Німеччині. Взагалі ж, можна говорити на різних мовах, але якщо ви хочете інтегрувати, потрібно знати саме німецьку мову, тобто мову країни, де ви плануєте надалі жити”.

Пан Гейнц Паула підкреслив у цьому контексті важливу роль зв'язку між тими, хто виріс у Німеччині, та мігрантами. На його думку, мігранти не повинні жити в закритих спільнотах, а мають активно контактувати з німцями. Це також означає, що всі діти повинні вчитися в одному класі, в одній школі, не дивлячись на те, що вони різного походження.

Хюсейн Ялчін додає, що володіння німецькою мовою є також дуже важливим для навчання. Як приклад можна навести дітей, які, не знаючи мови, мають проблеми у школі не тільки з оцінками, але й зі спілкуванням з однолітками. А відтак, згодом змушені йти до “Realschule” (приблизний аналог українського технікуму) замість того, щоб продовжувати отримання вищої освіти в університеті. Але не тільки діти мають проблеми з мовою, так і дорослі мігранти не можуть влаштуватися на роботу, а тим більше працювати за фахом без підтвердження знання німецької мови.

Багато проблем виникають у мігрантів, що бажають влаштуватися за спеціальністю, оскільки більшість дипломів та кваліфікацій інших країн не визнаються в Німеччині, і люди з академічними знаннями найчастіше змушені повторно проходити навчання, підтверджувати свої знання або навіть братися за низькокваліфіковану роботу. Гейнц Паула дорікає: “Це просто неймовірно, що освітній ступінь людини з іншої країни не визнають у нас. Він може вже сьогодні бути висококваліфікованим та працювати за своєю професією!”.

До цього ж можна додати не поодинокі випадки дискримінації. Так, серед двох людей, які мають однакові оцінки в дипломі, але в одного з них турецьке чи будь-яке інше іноземне ім’я, німець має більші шанси на отримання робочого місця. Стефан Шіле також згадує, що часто ім'я або країна, з якої мігрант є вихідцем, виступає негативним фактором. Тобто це не означає, що вони не хочуть працювати, просто вони мають не такі вже й великі шанси.

Важливе питання, яке не обминув пан Паула — це виборче право мігранта. Він стверджує, що кожен, хто живе в Німеччині та сплачує податки, чиї діти ходять тут в школу, повинен мати право обирати майбутнє свого міста, країни.

Поряд із зазначеними, існує ще й проблема паперів та формулярів німецькою мовою. Адже для заповнення офіційних документів навіть носіям німецької мови може знадобитися допомога фахівців, не кажучи вже про приїжджих іноземців. Тому існують мовні курси, які дають основу знань мови, а також всілякі організації, покликані допомагати мігрантам при заповненні паперів.

Хюсейн Ялчін зазначає, що німецькі інтеграційні курси для іноземців є дуже корисними. На його думку, саме Аугсбург є прикладом справді мирного співіснування різних національностей, адже тут проводяться різні заходи й фестивалі, які здійснюються за підтримки мера і міських рад. Однією з давніх традицій цього міста є фестиваль “Friedenfest” (“Свято миру”), що вже понад 100 років святкують в Аугсбурзі.

Гейнц Паула сподівається, що велика проблема з міграцією у Німеччині буде вирішена у найближчі 50 років. Стефан Шиле вважає, що Аугсбург має гарні шанси бути зразком для наслідування як мультикультурне місто, але все ж таки залишається низка проблем, які вирішити в даний момент важко через недостатню увагу громадськості до цих питань. Без привернення уваги суспільства розв’язати їх неможливо, адже успішна інтеграція, упевнений Антон Букмайєр, залежить від кожної окремої людини [5].

Проблеми міграції, як вже було зазначено, властиві усьому світові більшою чи меншою мірою, але в європейських країнах це питання стоїть більш гостро, а отже й в Україні. Директор Інституту Кеннана і Проекту порівняння міських досліджень Міжнародного центру підтримки вчених ім. Вудро Вільсона (Вашингтон), автор книги “Новейшее право на украинский город” доктор Блер Рубл з цього приводу зазначає: “Цікаво те, що, з одного боку, Україна — європейська держава, європейське суспільство, а з іншого — ви вийшли з Радянського Союзу, і є дуже цікавими протиріччя між радянським досвідом та європейським”. За його словами, основною проблемою, з якою в нас стикаються мігранти, є ксенофобія, адже через тоталітарне “закрито-радянське” минуле сучасні українці не звикли до іноземців, не знають, як на них реагувати, бояться контактувати з ними. Ярослав Пилінський, директор представництва київського проекту цього ж інституту, у ході опитувань мігрантів помітив, що жити у своїх етнічних громадах для них простіше та безпечніше. Українські міста, й особливо столиця, не такі вже для них і привітні, зокрема через економіку, коли й українцям вже ніде працювати; через квартирне питання, адже для мігранта оренда завжди коштує більше [6].

Проблеми мігрантів в Україні поки не стали предметом широких суспільних дискусій, на відміну від інших країн Європи. Проте, не можна казати, що робота з мігрантами в нашій країні взагалі не ведеться. Сьогодні існують як державні, так і благодійні організації, покликані допомогти у вирішенні проблем, до співпраці залучені журналісти, які цікавляться цією проблематикою (зокрема, для них видані посібники [7]). Але результативність цих заходів поки залишається низькою. Тому деякі приклади ефективних рішень Німеччини з питань міграції були б для України корисними. Зокрема:

Лише зосередившись на цих аспектах, через виховання толерантності в українському суспільстві, подолання радикальних настроїв, ворожого ставлення та проявів ксенофобії до іноземців Україна зможе стати на шлях реального вирішення проблем міграції, розв’язати які остаточно не вдається навіть у більш соціально розвинутих країнах.