Луганське обласне телебачення: регіональні особливості розвитку

Упродовж багатьох років формування телебачення як системи масштабної форми комунікації суспільства, незмінно важливим є регіональне телебачення як невід’ємна й обов’язкова складова системи Всеукраїнського телемовлення, адже структура загальнодержавних і місцевих телекомпаній однаково будується на взаємозалежності, співпраці та взаємовпливі одне на одного. Різниця може бути лише в тому, наскільки сильним є вплив з того чи іншого боку.

Метою нашої розвідки є окреслення основних етапів розвитку Луганського обласного телебачення в контексті загальносоюзного, а згодом загальноукраїнського. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань: зібрати та систематизувати історичні факти про особливості розвитку ЛОТ, простежити основні тенденції еволюції обласного телебачення, відзначити їх регіональні особливості, окреслити перспективи розвитку ЛОТ та вимоги до нього, висунуті запитами глядачів сучасної доби.

Шістдесяті роки стали для луганського телебачення часом активного освоєння республіканського та всесоюзного телевізійного ефіру. На український екран виходять програми: "Гвардія робітничого класу" (про шахтарів області), "Безсмертя юних" (про подвиг краснодонських молодогвардійців), телевізійна вистава "Живий ланцюг", музична передача "Камертон доброго настрою", готуються сюжети до щоденних інформаційних випусків УТ.9.

Швидкими темпами починає розвиватися інформаційне і громадсько-політичне мовлення. В ефір виходять перші позастудійні репортажі з промислових і сільськогосподарських підприємств, трансляції зі стадіонів, показ художніх виставок в музеях тощо. Луганська і Донецька студії готують і видають в ефір спільний телевізійний журнал "Вогні Донбасу", в якому розповідається про політичне, економічне, культурне життя одного з найпотужніших в Україні індустріального регіону – Донбасу.

У листопаді 1967 року Луганська студія вперше була представлена на Центральному телебаченні — в інформаційних випусках, а згодом — у циклових програмах "Час Батьківщини", "Тобі, юність!", "Естафета новин" та інших. Згодом Центральне телебачення довіряє Луганській студії підготовку й випуск в ефір таких складних конкурсних програм, як "Музичний турнір міст", "Алло, ми шукаємо таланти!". Існують також проекти, які не втратили своєї актуальності й досі, єдина різниця – тільки у назві. Наприклад, телепрограма “Міцного вам здоров'я” (Див. Дод. Є) з ведучим Віктором Бондаренком має свій сучасний аналог – телепроект “Здоров’я важливіше”, ведучим якої є нейрохірург Луганської обласної клінічної лікарні, доцент кафедри неврології і нейрохірургії медичного університету міста Луганськ Коваленко Олександр Петрович.

Підготовлені луганським телебаченням матеріали відзначалися професійним рівнем, художнім смаком, емоційністю, інформаційною насиченістю. Телебачення стає невід’ємною часткою культури індустріального регіону. Ведучі обласного телебачення виявляли знання особливостей створення діалогу, адже “в основі телевізійного діалогу – спілкування між тими, хто володіє інформацією, її опрацьовує ... і тими, хто цю інформацію споживає, накопичуючи нові знання про події, факти, явища, збагачуючи та поповнюючи ними світогляд... задовольняючи суспільно-корисні потреби та запити, які висуває життя" [1, с. 43].

За словами Владлена Буткова, першого заступника голови Луганського облтелерадіокомітету в 70-90-і рр., у першій половині 70-х років українське телебачення активно “ставало на ноги”. Унікальною особливістю УТ, між іншим, було те, що з самого початку воно було не "столичним", а загальнореспубліканським [2]. Над створенням передач, крім редакцій Держтелерадіо України, в той час працювали також 14 обласних телерадіокомітетів, тоді як зараз їх понад 25.

У вісімдесяті роки на місцевому ТБ в експлуатацію було введено пересувну телевізійну станцію кольорового зображення "Лотос". У березні 1980 року в ефір вийшла перша кольорова програма, а в травні творчі і технічні працівники транслювали прямий репортаж у кольорі для Українського і Центрального телебачення про відкриття пам'ятника героям Великої Вітчизняної війни. Стрімкий розвиток телевізійних технологій супроводжувався і змінами соціальними, які давали більшу творчу свободу, оскільки “друга половина 80-х і 90-і роки - період докорінних змін в економічному, політичному і соціальному життя суспільства. Перебудова, гласність, демократизація не вміщувались у прокрустове ложе командно-адміністративної системи і врешті-решт привели до її заміни" [2].

У зв’язку із переходом на роботу з кольоровою плівкою розширюється технічна база, поступово зменшується роль кіно, яке витісняється відеозаписом, а на початку 90-х років кіновиробництво на Луганському телебаченні було припинено. Складність тогочасної роботи для луганських телевізійників полягала в тому, що раніше не було закордонної техніки, а згодом навпаки, майже все устаткування, яке функціонувало на телестудії, було виготовлено в інших країнах. Ця обставина вимагало від працівниківстрімкої перекваліфікації для роботи з новітнім обладнанням, вміння аналізувати, використовувати інтуїцію і, звичайно, свій попередній досвід, хоча і з апаратурою радянського виробництва. У той же час відбулося значне полегшення роботи працівників телестудії завдяки автоматизації виробництва. Закордонне обладнання у рівні технічної досконалості на крок випереджало вітчизняне і, попри труднощі опанування, суттєво підвищило якість місцевого телемовлення, покращуючи таким чином свою репутацію серед населення регіону.

Не менш важливим на той час постало питання авторства програм. Запровадження нових технологій виготовлення і створення проектів надало можливість розширити межі творчих пошуків кожного спеціаліста-телевізійника, створити спільні проекти.

Зміни принципів підготовки телепрограм включали в себе також урізноманітнення й збільшення різновидів телевізійного монтажу. З’являються такі термінологічні основи, як технічний і художній монтаж, кадр, режисура, тон монтажу та ритм монтажу, а також різновиди художнього монтажу – асоціативний, перехресний і ортодоксальний. Не менш важливим є емоційний монтаж – “це запланована реакція глядача на кожний епізод, на твір у цілому... Для режисера його твір – знаряддя, за допомогою якого він активно впливатиме на глядача" [3, с. 132].

Кольорове зображення стало великим проривом обласної телекомпанії у науково-технічному аспекті, розширюючи можливості інженерів у відтворенні і трансляції підготовлених повідомлень.

Сьогодні ЛОДТРК випускає понад 20 власних проектів, які розраховані на досить широке коло глядачів, кожен має своє спрямування за тематичною, віковою і соціокультурною категорією реципієнтів. Серед них: щоденна інформаційна програма “Події”, підсумкова інформаційно-аналітична програма “Події в обличчях та деталях”, “Події-бізнес”, “Пильно”, “Кредит довіри”, “Позиція”, “Веселка”, “Губернія” та багато інших.

Суспільно-політичні процеси, які відбуваються в Україні сьогодні, вимагають нового бачення та шляхів вирішення проблеми творення іміджу телемовців. Професійний мовець, який здатний вправно виконувати поставлені завдання, є запорукою успішного іміджу компанії, яку він представляє. Зазвичай, це образ зрілої, компетентної людини у галузі, яку вона висвітлює, сформованої особистості, яка спроможна самостійно працювати над собою, включаючи роботу не тільки над зовнішні образом, але й своїм внутрішнім світом, оскільки “ефірне мовлення потребує особистостей, що усвідомлюють найгострішу потребу дійсності та сприяють формуванню особистісної культури, державного я.... Сутність оригінальності особистості визначається її здатністю до самостійності і самоутвердження, вміння регулювати власну поведінку та емоції, зберігати свою думку та брати відповідальність на себе" [4, с. 150].

Слід зазначити, що формування іміджу каналу відбувається не за один рік, і не за два. Цей процес триває протягом усього існування компанії і відповідно до того, протягом якого часу вона функціонує, можна зробити певні висновки щодо популярності і значимості каналу у житті громадськості.

Сьогодні ЛОДТРК досяг неабиякого рівня розвитку. Уся сукупність телевізійних проектів, які регулярно виходять в ефір, становить понад двадцять телепередач; протягом останніх десяти років здійснюється впровадження цифрового телебачення; ЛОДТРК має значну матеріально-технічну базу – мережу ефірних телерадіоканалів, комплекси знімальної і монтажної цифрової апаратури, а також студійне приміщення.

Отже, сьогодні Луганське обласне телебачення – міцна комунікаційна телерадіомережа, яка цілком задовольняє усі запити свого реципієнта і займає високий щабель розвитку серед інших своїх українських колег.