logo
Науковий пошук 2012, №5, Ч

Поетика знімку в журнальних виданнях україни

Буквально ще 100 – 120 років тому людина могла обходитися без мистецтва фотографічного знімка. У наш час фотографія настільки органічно злилася з сучасною дійсністю, що зараз просто неможливо уявити навколишній світ без її присутності. Фотографія допомогла побачити зворотній бік Місяця і Землю з висоти польоту космічних кораблів, зафіксувати надскладні фізичні й хімічні процеси. Без фотографії немислима і ділова інформація про життя нашої країни й за кордоном. Це хронікально-документальні знімки. Але, окрім них, існують і зовсім інші фотографічні зображення – художні знімки. Вони пробуджують пам’ять і викликають емоції. Фотографічне мистецтво в сьогоднішньому свойому вигляді, — це творчість людини, яка за допомогою новітньої машини й засобів дає вияв своїм почуттям, своїй індивідуальності [1, с. 49].

Мета статті – дослідити основні виражальні засоби фотообкладинок вітчизняних журналів.

Об'єкт статті – обкладинки сучасних українських журналів.

Предмет статті – виражальні засоби періодичних видань.

Значне місце фотографія посіла як ЗМІ. Особливу роль вона відіграє в синтетичному поєднанні з друкованими ЗМІ. Пересічний громадянин перш за все звертає увагу на ілюстрації видання, потім вже на їх текстовий супровід. Фотографія може притягти увагу реципієнта, а може, навпаки, відштовхнути. Цей аспект пов’язаний з майстерністю її виконання, актуальністю й уподобаннями читача. Жанрова спрямованість друкованого ЗМІ диктує переважання подібного фотографічного знімку на сторінках даного видання. Певний фотожанр створює обличчя інформаційного, аналітичного чи публіцистичного видання. Характерні особливості зображення відтворюють головну ідею номера або всього видання. Якщо фотожурналіст ясно уявляє, що він хоче сказати своєю фотографією, тоді він зможе уловити той ключовий, кульмінаційний момент, який буде здатний виразити його ідею [2, с. 118].

Фотограф в своїй практиці використовує різні виражальні засоби створення знімків. Головним компонентом, який створює цілісну картину відображення, є композиція фото. У ній втілюється задум автора і його техніка виконання. Фотожурналіст повинен виявити ключові, кульмінаційні моменти в розвитку явища, оскільки саме вони містять в собі єдність видимого і сутнісного [3, с. 94-96].

Композиція – це об’єднання окремих елементів в єдине художнє ціле. Оригінальність фотографії досягається гармонійним поєднанням тематичної єдності, смисловим навантаженням головної ідеї й правильною розстановкою акцентів. Залежно від потрібної мети фото бувають статичними й динамічними. Глядач має простежити історію розвитку зображуваного предмета: рух до моменту зйомки, рух в сьогоденні (рух, збережений в кадрі) і в майбутньому (рух, який має відбуватися після фіксації кадру).

Ритм фотографії створює об’єм та простір предмета. Ритмічний ряд знімку забезпечується повтором або чергуванням відповідних елементів композиції й застосуванням форми, кольору і фактури предметів.

Велике смислове, емоційне й естетичне навантаження у фотографії відіграє колір. Техніка виконання чорно-білої фотографії вважається найскладнішою, проте в журналістиці використання даної кольорової гами пов’язане з дещо іншими причинами – матеріальним забезпеченням редакції й технічними можливостями видавництва. При створенні кольорових зображень фотограф разом з дизайнером видання намагаються підібрати найоптимальніші фарби задля створення певного емоційного забарвлення. Фізіологічні особливості людського організму на підсвідомому рівні виробили певне ставлення до кожної з барв:

Однією зі складових кольорових засобів є використання контрасту. Дана манера зображення посилює ефект сприйняття, робить його виразнішим. Контраст ґрунтується на співвідношеннях чорного і білого або інших кольорів, на зіставленні кривих ліній м’яким контурам, симетрії і асиметрії, статики й динаміки. Протилежним до контрасту виражальним засобом фотографії є аналогія. Вона будується на чергуванні однакових елементів.

Створення значущості певного предмета досягається завдяки таким засобам як масштаб і масштабність. Потрібний ефект досягається оптимальним розміщенням різних виражальних елементів. Наприклад, світла пляма завжди виглядає більшою, ніж рівна їй за площею темна. Об’єкт зйомки, розміщений на маленькій площі, серед менших за розміром предметів здаватиметься значнішим, ніж в оточенні крупних елементів композиції.

Іншим образотворчим засобом фотографії є світло. Природні натурні зйомки залежать від часу фотографування – вранці, опівдні, в сутінки або вночі. Автор фото повинен визначити, в який часовий проміжок його знімок буде виглядати ефектнішим й відповідати головній ідеї. За допомогою світла моделюються об’єми, підкреслюється їх пластика, робиться потрібний смисловий акцент. Правильно підібране освітлення усуває природні недоліки й створює незвичний образ знімку.

Самобутність фотографа розкривається в його умінні відкривати в звичайних явищах нові, несподівані якості. Спотворення ракурсів в мистецтві фотографування позначається терміном гротеск.

Вміле поєднання вищезгаданих виражальних засобів фотографії створює не тільки новий шедевр, а й сприятливе враження читачів від перегляду якісного продукту. Якими ж виражальними засобами фотографії послуговуються журнальні видання України розглянемо на прикладах.

Почнемо з суспільно-політичного журналу “Український тиждень”. Характерною рисою обкладинки даного періодичного видання є портретний фотоколаж одіозних постатей минулого і відомих людей нашого часу.

День Перемоги 9 травня 1945 року – дата, яка не залишала і не залишає байдужим нікого ось вже 65 років. Цій події присвячений 18 номер “Українського тижня” за 2010 рік. Фотообкладинка номера виконана доволі оригінально, зі смислом і підтекстом. Перше, що кидається в очі це 2 дати – 1939 – 1945 в яскраво-червоному світлі. Під цифрами білий напис: наша трагедія, який розміщений якраз посередині між обличчями Гітлера і Сталіна. Колір їх виконання – блідо-червоний. Це згори. Внизу – хрести, теж білі. А над хрестами, укутане в чорний саван, вселенське горе. Фон фотографії неоднорідно чорний, де білий відтінок символізує чистий початок. Чому фотожурналіст профілі Сталіна і Гітлера забарвив одним кольором і надав їм найбільші розміри? Війна для обох вождів однакова за своєю суттю, це спосіб доказати, хто з них сильніший. Білі ж хрести – це душі безвинних російських і німецьких солдат. Вони не хотіли війни, а тому над ними плаче вселенське горе, це не їх вина. Але по іншому бути не могло. Смисл фото автор поглибив контрастністю кольорів: червоного і чорного, чорного і білого. Червоний – це кров і смерть, а водночас, довгоочікувана перемога. Чорний – зло, над яким все ж таки постало добро – вдалі ми бачимо біле світло, колір оновлення і чистоти. Більшість матеріалів цього номеру присвячена саме цій тематиці (“Стрічка-фікція”, “Хто насправді переміг у війні”, “Про в’язнів сталінського міфу”, “Східні торги”, “Війна. Український рахунок”, “Незакінчена війна”).

Відмінною особливістю фахово-галузевого щомісячника “Журналіст України” безсумнівно є жанрова фотографія. На відміну, від простого портрета жанровий портрет розкриває “джерело душі” індивідуума. Цей принцип реалізується шляхом фіксації навколишнього оточення героя. Зазвичай журнал публікує жанровий портрет того журналіста, який чимось відзначився в даний час: або це його ювілей, чи то подія, в якій він себе проявив найбільш яскраво, або чергова нагорода.

Від першої сторінки “Журналіста України” за липень 2010 року віє теплом, радістю і дитячою щирістю. Жанрова фотографія знайомить нас з Ларисою Бурчо та її трьома онуками. Домашня обстановка, невимушеність дітей і навіть простий одяг настроюють нас на душевний лад. Хочеться дізнатися, що ж такого грандіозного зробила ця усміхнена бабуся? І заради цього ми відкриваємо журнал, знаходимо потрібну статтю і читаємо про складну, але цікаву історію життя редактора “Вечерней Одессы”. А скільки коштовних істин ми виносимо для себе після ознайомлення з інтерв’ю, в підручниках такого не напишуть. Ще з перегляду обкладинки відчуваємо, що журналіст – це звичайна людина, але яка здатна обійняти неосяжне. Фотограф зумів передати усі почуття грою коричневих і жовтих кольорів: кольорів праці і сонця. Настрій автор знімку передав через різні ракурси веселих очей хлоп’ят і щирої бабусиної посмішки. Фото впливає на читачів через стимулюючу функцію, яка активізує різні сенсорні системи.

У журналістиці, як і в житті, немає чистих жанрів. Зазвичай це сукупність двох або більше різних за своєю природою видів. Наочним прикладом виступають журнали класу “корисні поради”. Їх дуже багато, тематика доволі різноманітна. Це видання: “100 секретов”, “Люблю готовить”, “1000 полезных советов”, “Сделай сам”. Журнали спеціалізуються на матеріалах, які висвітлюють повсякденні життєві дрібниці. Тому, характерною рисою обкладинок даних щотижневиків є синтез портрету з натюрмортом або пейзажем. Речі виступають головним об’єктом дослідження цих видань. Фотограф приваблює читачів натуральністю виконання знімків.

Обкладинка журналу “1000 полезных советов” за червень 2010 року нагадує читачам про відпочинок і корисне проведення часу. Жанрове зображення блакитних хвиль навіює спогади про тогорічне літо. Прозорість моря створює атмосферу чистоти думок. Мати з донькою насолоджуються сонячними промінчиками і теплим морським узбережжям. Їхні думки зовсім позбавлені якихось темних і неприємних відтінків. Людина злилася з навколишнім оточенням. На першій сторінці є ще невеликі вставки собаки – вірного друга людини і стиглого помідора, який виростила своїми руками якась господиня. Обкладинка створює позитивне ставлення до всього журналу і наштовхує на його скоріше прочитання.

Особливу групу журналів складають такі видання як “Потребитель”, “Приватный дом”, “За рулем”. Дані журнали скоріше стали довідниками для якоїсь визначеної вузької сфери діяльності людини. Наприклад, “За рулем” є наочним посібником для автомобілістів, а авто в наш час – частина побуту. “Потребитель” и “Приватный дом” − це ремонт і будівництво, без яких сучасну людину уявити дуже проблематично.

Обкладинка журналу “Приватный дом” має подвійне значення. По-перше, на візитці щомісячника зображується будинок, що відповідає назві видання. А по-друге, фото житлового приміщення вже само за себе відповідає: мова буде йтися про зовнішність та внутрішні роботи в будинку. Наприклад, грудневий номер за 2009 рік акцентує увагу на фото ще недобудованого двоповерхового котеджу. Перш за все кидається в очі червона металочерепиця, значить кровлі присвячений великий масив матеріалу в цьому номері. Стаття на цю тему називається “Операція “антильод”. Цегла біля будинку наштовхує реципієнта на прочитання розділу про висилки. Фото особняка, зробленого за останніми технологіями, навіює стан затишку і мрійливості. Ти ніби дивишся на свою власну домівку. Є до чого прагнути. Кольорова насиченість дуже вдало підібрана, червоний дах зливається з білими стінами будівлі, що каже про аристократичний смак дизайнера. Знімки в журналах такого типу дозволяють читачам детальніше розібратися з незрозумілими моментами.

“Потребитель” серії “Все для будівництва і ремонту” вже з обкладинки знайомить читача зі змістом усього поточного номера. На першій сторінці “Потребителя” за 2004 рік подане фото жінки, яка сидить на підлозі і розглядає різні будівельні матеріали: лаки, фарби, клеї, шпаклівки, замки. Тож у номері будуть тестуватися усі перелічені предмети. Жінка ніби окреслює тематику чергового журналу. Складові обкладинки апелюють до знань і досвіду споживачів.

До видань за інтересом можна також віднести журнал “Охота и оружие”. Само по собі слово “зброя” вказує на те, що це головна тема щомісячника. В ньому на ряду з мисливською рушницею представлений багатий арсенал військового озброєння (кулемет, гвинтівки, пістолети). Обкладинка журналу відповідає усім нормам фотографічного мистецтва. Осінній номер періодичного видання супроводжується коричневими, зеленими й помаранчевими кольорами. Людина, на передньому плані, виступає побічною складовою фото. Її місія – рекламувати рушницю марки Зауер. Другорядне виступає на передньому плані, головне – на задньому. Погляд дівчини зосереджений на якійсь віддаленій точці, рука міцно тримає приклад. Ще мить і вона вистрелить. Спортивний комбінезон юної леді майже злився з корою дерева, що допомагає мисливиці залишитися непоміченою. Пейзаж і портрет склали єдине ціле. Автор знімку на обкладинці журналу відбив “блакитну” мрію кожного мисливця – останню модель Зауер. Фото несе в собі смисловідтворюючу функцію.

Фотографія цікава для дослідників своєю подвійною спрямованістю: вона передає зовнішню красу предметів і їх внутрішню структуру. Художній знімок знаходиться на межі технічного виробу і мистецтва. Українські видавці вражають читачів кольоровою гамою і насиченістю кольорів, незвичайним вирішенням в підході до тонів і півтонів, принципом симетричності й асиметричності, розташуванням потрібних акцентів й фотомонтажем. Подібні хитрощі в своєму арсеналі має кожен шанований фотограф. Вітчизняному читачу є з чого обирати. Яскрава і незвичайна обкладинка привертає увагу читачів і дає змогу аудиторії оцінити професійний рівень і естетичний смак автора.