Компаративний аналіз інформаційного й мережевого суспільства

В умовах постіндустріального суспільства інформація відіграє ключову роль у житті як окремої особистості, так і всього соціуму. Унаслідок еволюції суспільства у світовій спільноті та в Україні в тому числі постає глобальна інформаційна індустрія. На відміну від попередніх століть, коли перехід від одного типу суспільства до іншого займав доволі тривалий час, нині трансформації відбуваються швидко, що призводить до формування передумов для переходу до інформаційного суспільства.

В інформаційному суспільстві інформація стає глобальною: завдяки розвитку комп’ютерних технологій доступ до того чи іншого повідомлення у мережі інтернет має будь-який реципієнт у будь-якій країні. Оновлення інформаційної системи відбувається безперервно, у режимі реального часу.

Невпинно зростає кількість інтернет-медіа, більшість традиційних ЗМІ мають власні онлайн-версії, що свідчить про важливу роль мережевої комунікації й дозволяє говорити про утворення мережевого суспільства. Відтак постає потреба в дослідженні й компаративному аналізі інформаційного й мережевого суспільства.

До питань інформаційного суспільства звертаються дослідники Д. Белл, О. Ваганова, В. Кіхтан, А. Тофлер, С. Хантінгтон та ін. Соціальним комунікаціям в інформаційному суспільстві присвячені праці Г. Лассуела, М. Маклюена, Г. Почепцова тощо. Поняття мережевого суспільства сформульоване в дослідженнях М. Кастельса. Інтернет як засіб соціальних комунікацій досліджений у працях Є. Вартанової, Л. Городенка, Д. Іванова, С. Коноплицького та ін.

Мета статті – порівняти специфіку інформаційного та мережевого суспільства в контексті сучасної парадигми журналістикознавчих досліджень. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки завдань: визначити поняття інформаційного суспільства та мережевого суспільства; схарактеризувати стан дослідження цих понять; з’ясувати тенденції розвитку мас-медіа в інформаційному й мережевому суспільстві.

Інформаційне суспільство – це новий тип суспільства, сформований у результаті всесвітньої соціальної революції, спричиненої надзвичайно швидким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Головним чинником розвитку людини та держави в інформаційному суспільстві стають знання, отримані завдяки вільному доступу до інформації й інформаційних ресурсів. В інформаційному суспільстві обмін інформацією відбувається без жодних часових і просторових обмежень. Основними ознаками інформаційного суспільства є інтелектуалізація праці, пріоритетна роль знань, стрімкий розвиток інформаційних та комунікаційних технологій і перетворення інформації на домінантну цінність. Одними з головних завдань інформаційного суспільства є створення інформаційних ресурсів, їх інтеграція, захист [1].

Важливою передумовою формування в державі інформаційного суспільства є наявність ефективного інформаційного простору. До структури інформаційного простору держави російська дослідниця В. Кіхтан відносить:

• інформаційно-телекомунікаційну структуру – комп’ютерні, телекомунікаційні мережі, мережі й канали передачі даних, засоби управління потоками інформації тощо;

• інтегровані інформаційні, комп’ютерні й телекомунікаційні технології – базові, прикладні системи і системи забезпечення та засоби їх реалізації; науковий і виробничий потенціал у галузях зв’язку, інформатики, телекомунікацій, розповсюдження та доступу до інформації, обчислювальної техніки; організаційні структури, до яких входять кадри для забезпечення функціонування і розвитку інформаційної інфраструктури;

• інформаційні ресурси – бази і банки даних, архіви, бібліотеки, музеї та інші установи, котрі забезпечують накопичення й збереження інформації;

• систему масової інформації;

• ринок інформаційних технологій, засобів зв’язку, інформатизації, телекомунікації, інформаційних продуктів і послуг;

• систему взаємодії інформаційного простору держави зі світовими мережами;

• систему забезпечення інформаційного захисту;

• інформаційне законодавство [3, с. 9-10].

В інформаційному суспільстві соціальні комунікації відіграють провідну роль. Н. Білан підкреслює: “Як особливий вид соціального спілкування, масова комунікація через мережу інтернет здійснюється в масштабах усього глобального суспільства і є найважливішою умовою суспільного розвитку” [1, с. 16]. Широке розповсюдження мережі інтернет стає головною ознакою переходу від індустріального до інформаційного суспільства, оскільки комунікація в інтернеті відбувається на принципово нових засадах – надоперативності, інтерактивності, мультимедійності, гіпертекстовості. Специфічною рисою інтернет-комунікації є також соціальна обумовленість. Сьогодні інтернет – це не лише сховище для зберігання інформації, це засіб спілкування між людьми, завдяки котрому нівелюються такі перешкоди, як територіальна віддаленість, державні кордони, мовний бар’єр. Інтернет стає загальним простором комунікації, кожен з учасників якої має змогу долучитися до процесу спілкування. Мережа задовольняє потреби індивіда в отриманні інформації, зв’язку зі світом, розвагах та емоційній розрядці, пришвидшує процес соціалізації в суспільстві.

Поряд з поняттям інформаційного суспільства окремі дослідники виділяють поняття мережевого суспільства. Термін “мережеве суспільство” запропонував М. Кастельс. На думку науковця, мережеве суспільство ґрунтується на інформаційних і мережевих технологіях. М. Кастельс зазначає: “Ми перебуваємо на першому етапі технологічної революції, пов’язаної зі становленням інтернету як унікального універсального засобу інтерактивної комунікації і рухаємося від комп’ютерно-централізованої технології до дифузних мережевих технологій <…> і створюємо можливість для маніпулювання живими організмами і навіть їх відтворення” [Цит за: 2]. У мережевому суспільстві утворюються нові правила і норми поведінки, властиві винятково мережевій комунікації. Проте мережеве суспільство – не окремий рівень розвитку суспільства, але й не синонім інформаційного суспільства. Мережеве суспільство – це одна з форм розвитку інформаційного суспільства, у котрому ключову роль відіграє комунікація в мережі, котра передбачає вільне, необмежене жодними кордонами, рамками чи заборонами спілкування.

Л. Городенко поділяє комунікацію в мережі на три різновиди, залежно від об’єктів спілкування:

• людина – людина: діалог двох конкретних визначених осіб, котрі використають Інтернет для заміни інших засобів зв’язку;

• людина – образ: спілкування між визначеною особою й особою, яка не ідентифікує себе відповідно до сталих соціальних категорій;

• людина – машина: особа отримує інформацію завдяки комп’ютерним системам – пошуковим системам, віртуальним іграм [2].

До цих трьох різновидів уважаємо за необхідне додати четвертий: образ – образ, коли спілкування відбувається між двома особами, кожна з котрих не ідентифікує себе відповідно до сталих соціальних категорій. Прикладом такої комунікації є спілкування на форумах, у чатах, коли чимало учасників розмови приховують власні імена під віртуальними нікнеймами і не розголошують особистих відомостей.

У мережевому суспільстві традиційні ЗМІ втрачають свої провідні позиції або трансформуються, значна частина потоків інформації переміщується до інтернету. Збільшується не лише кількість ЗМІ, виникають їх нові різновиди. Соціальні мережі, блоги, чати, форуми не належать до інтернет-журналістики, проте виконують функції засобів соціальної комунікації та передачі інформації, що дає підстави зараховувати їх до інтернет-медіа.

Якщо головною складовою інформаційного суспільства є інформація як така, то мережеве суспільство ґрунтується на понятті інтернету як засобу комунікації. Тому вважаємо неможливим ні ототожнювати, ні протиставляти інформаційне й мережеве суспільство. Ці поняття знаходяться в складному взаємозв’язку, існування одного без іншого неможливе. Мережеве суспільство не може існувати поза інформаційним суспільством, оскільки інтернет – це в першу чергу засіб передачі інформації. Однак розвиток інформаційного суспільства неможливий без інтернету: мережеве суспільство – не єдина, проте значна складова інформаційного суспільства.