logo search
Науковий пошук 2012, №5, Ч

Медіаконвергенція та мультимедійність як специфічні особливості функціонування сучасних інтернет-змі

Протягом двадцяти років незалежності України її масово-інформаційний простір зазнав чималих трансформацій. Кожного року на теренах нашої країни з’являлося декілька нових телеканалів, радіостанцій, газет, велика частина яких за інформаційний вектор у своєму розвитку обирала передовсім інформаційну діяльність, тобто основною метою діяльності таких ЗМІ було виготовлення новин. Звісно, активне та оперативне функціонування десятків теле-, радіокомпаній та газет було б неможливим без існування великих інформаційних центрів, які сьогодні називають інформаційними агентствами.

Відомо, що спочатку такі агентства були лише генераторами новин, вони не мали прямого контакту із людьми, що сприймають інформацію, а працювали виключно для кола ЗМІ. За таких умов преса, телебачення та радіо були посередниками, діяльність яких полягала в трансляції інформації, виготовленої інформагентствами. Від початку функціонування інформаційних агентств минуло багато часу, і вони, як і всі інші компоненти системи ЗМК, піддалися впливу технологічного розвитку. Результатом такого впливу стало явище масового переходу інформаційних агентств до веб-мережі, оскільки інтернет сьогодні є одним з основних місць концентрації інформації і засобів її розповсюдження. Велика частина інформаційного простору, тобто “того поля …, в якому існує, циркулює, обертається інформація…, де діють засоби інформації, які інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про що-небудь уявлення” [1], сьогодні зосереджується саме в інтеренеті.

Метою нашої розвідки стало виявлення специфічних особливостей створення та трансляції інформації за допомогою інтернет-мережі, окреслення професійних обов’язків журналістів он-лайнових видань, характерних рис взаємодії з аудиторією за допомогою спеціальних ресурсів інтернету.

Згідно з результатами дослідження, проведеного вітчизняними фахівцями, "щоденно Інтернет використовує майже 10 млн. українців, а кількість користувачів з кожним роком збільшується на 20-25% і до кінця 2012 року може складати близько 20 мільйонів" [2]. Дослідники склали рейтинг сайтів, які на сьогодні користуються найбільшою популярністю в масової аудиторії. Найбільш популярним було визнано “Google” з показниками 57,02% середньоденної частки відвідувачів, наступними за відвідуваністю були такі сервіси, як “Vkontakte”, “Mail.ru”, “Yandex”, “Odnoklassniki”, “Skype.com”, “Ukr.net”, “Youtube.com”, “Wikipedia.org”. Також до топ-20 за версією “Watcher” входять такі добре відомі сайти, як “Rambler.ru”, “Livejournal.com”, “Facebook.com”, “Icq.com”. Такий розподіл уваги аудиторії свідчить про те, що українське населення обирає для свого користування переважно соціальні мережі, блоги та, безумовно, пошукові ресурси. Журналісти, як ніхто інші, повинні зважати на цю тенденцію, адже запорукою успіху є дотримання правила “інформація має бути там, де є аудиторія”.

Українці не мають певного інтернет-фаворита серед інформаційних агентств, про це свідчить той факт, що серед двадцяти найпопулярніших інтернет-сервісів (в Україні), не було жодного інформаційного агентства чи якогось ЗМІ. Здебільшого українські користувачі інтернету не запам’ятовують сайти інформагентств і не шукають конкретне видання, вони шукають інформацію, не зважаючи на те, де вона розміщена. У великих інтернет-ЗМІ давно діє неписане правило “В мережі читач поводиться інакше: 1) Читач обирає не сайт, а інформацію; 2) Читач не хоче читати, а хоче знати; 3) Читач не хоче шукати; 4) Читач не хоче складнощів”. Ці правила, які були виявлені під час дослідження аудиторії ще багато років тому, лягли в основу головних принципів існування ЗМІ в інтернеті.

Розвиток соціальних мереж і технологій призводить до того, що роль ЗМІ змінюється – вони вже не є посередниками між владою і суспільством, як це було раніше. Окрім того, попередня модель фінансування ЗМІ, яка ґрунтувалася на продажу аудиторії того чи іншого видання рекламодавцям, починає занепадати, адже аудиторія переходить туди, де є інформація, але немає реклами. “Змінюються традиційні принципи конкуренції. Якщо раніше телебачення конкурувало з телебаченням за час з 20.00 до 23.00, щоденні газети конкурували за час з 8.00 до 10.00, то тепер інтернет та мобільний зв'язок зробили можливим для телебачення, радіо, газет та журналів потрапляння до аудиторії раніше дедлайну. Отже, ЗМІ почали конкурувати з усіма ЗМІ окремо, а всі разом ЗМІ вступили в конкуренцію за вільний час людини [3; 66 ]”.

З цього приводу Максим Філімонов – заступник головного редактора РИА “Новости” – стверджував: “Я переконаний, що інформаційне агентство в цій ситуації знаходиться в більш виграшній позиції, змінивши свою традиційну роль виробника виключно сировини на багатоформатне продюсування інформації. По-перше, швидкість була основною якістю інформаційного агентства ще до появи інтернету. Тому коли інші ЗМІ переходять до режиму роботи без дедлайнів, ми у ньому працюємо вже десятки років і комфортно себе почуваємо. По-друге, ми не були обтяжені багатьма складними технологіями традиційних ЗМІ, тому, завдяки нашій мобільності, у нас зараз більш широкий простір для експерименту. Так, ми досі ще багато у чому ЗМІ для ЗМІ, але уже точно розуміємо, що довго працювати лише у такому напрямку ми не зможемо” [3; с. 67,68 ]

Сьогодні дуже багато інтернет-видань відносять себе до числа інформагентств, адже з появою інтернету межу між справжніми інформаційними агентствами та іншими засобами масової інформації, які функціонують в мережі, майже повністю стерто. Це відбувається тому, що інструменти роботи цих ЗМІ – інструменти пошуку інформації і її розповсюдження, залучення аудиторії та взаємодії з читачами майже ідентичні. Тому розглянемо роботу не лише суто інформаційних агентств, а й усіх інших видань, які працюють в інтернеті та спеціалізуються на новинах.

У нашому суспільстві уже декілька років поспіль поширеною є така тенденція: люди все частіше дізнаються “свіжі” новини саме з інтернету, а не з ранкових газет чи телевипусків, як це було раніше. Вони читають онлайн-трансляції із гарячих точок, обираючи оперативність на противагу якості. Час виготовлення контенту у “швидкісних” виданнях скорочений практично до нуля, адже сучасні технології дозволяють публікувати навіть прямий репортаж з місця події.

Уже декілька років поспіль представники ЗМІ говорять про явище медіаконвергенції як про наступний етап розвитку засобів масової інформації. “Медіаконвергенція – це поєднання принципово різних видів та жанрів подання інформації в одному виданні [4; с. 88-89]”. Із кожним днем читацька аудиторія й журналісти все більше і більше переконуються в тому, що медіаконвергенція та мультимедійнісь – це не далеке майбутнє, а сучасна необхідність.

Крім специфіки інтернет-культури, що сприяла створенню нового стилю, реальні фізичні властивості самого цього засобу допомогли визначити шляхи представлення новин, що найкраще зможуть працювати у мережі. Кожна людина, якій хоча б раз доводилося читати з монітору комп’ютера, добре розуміє, що сприйняття інформації таким чином дуже відрізняється від читання газети чи журналу або перегляду телевізійних новин. Як і будь-який інший засіб масової комунікації, інтернет має свої сильні та слабкі сторони, разом вони впливають на способи прочитання та сприйняття інформації, що в свою чергу позначається на особливості написання матеріалів. “Деякі властивості фізичного носія інформації, комп’ютера, зашкоджують сприйняттю інтернет-новин. Певним чином комп’ютер приносить у жертву кращі якості як газет, так і телевізійних новин” [5; с. 117 ].

Отже, розглянемо особливості нових медіа. Серед тих, які найбільше відрізняють інтернет-ЗМІ від традиційних, насамперед можна виділити такі: інтерактивність, персоналізованість, вузьку спеціалізацію, легкість та зацікавленість сприйняття інформації, легкість обговорення й поширення. Цей ряд особливостей можна продовжувати дуже довго, але головною слід назвати можливість прямої взаємодії з аудиторією. У зв’язку з переходом до нового формату, в інтернеті зазнають змін і обов’язки журналіста. Найчастіше посада “журналіст” в інтернет-ЗМІ вимагає від фахівця виконання трьох основних обов’язків: створення контенту, публікації свого матеріалу та просування його до широкої аудиторії. Інакше кажучи, публікація – це лише один з етапів виробництва новин, а не кінець процесу. Зважаючи на те, з якою швидкістю з'являються новини на сайтах провідних інформаційних агентств, можна помітити, що тенденційними для сучасної журналістики є нефіксований час, нефіксований формат та наявність незакінчених новин.

Особливості стилістики в нових медіа полягають у тому, що:

Окрім звичайних стилістичних прийомів, нові медіа вирізняються можливістю ілюстрації інформації. Для цього найчастіше застосовують різноманітні прийоми візуалізації, зокрема, інфографіку. Візуалізацію вважають дуже ефективним засобом комунікації, адже вона дозволяє залучити великі масиви інформації.

Інфографікою ж прийнято називати візуальну подачу інформації – коли текст доповнює картинку, а не навпаки. Така подача інформації полегшує сприйняття, привертає увагу читачів та зосереджує її на найважливішому. За формою подачі інфографіку можна розділити на декілька видів: класична інфографіка, треш-інфографіка, анімована інфографіка, інтерактивна інфографіка. Такі специфічні особливості онлайн-видань, як робота з інфографікою, вимагають від журналіста вмінь користуватися спеціальними програмами для створення інформативних ілюстрацій, будь-який фахівець обов’язково повинен володіти навичками користування основними онлайн-інструментами.

Як вже зазначалося, до обов’язків журналіста, який працює в інтернет-ЗМІ, входить залучення аудиторії до роботи над сайтом, зокрема заохочення до завантаження власних текстів, фото-, відеоматеріалів, запрошення до участі в конкурсах, голосуваннях, опитуваннях, рекомендації та оцінки матеріалів, коментування статей, створення спецпроектів, участь у форумах, створення власних блогів. Одним із правил великих інформаційних холдингів є таке: “Необхідно заохочувати читачів брати участь у створенні контенту”, тобто користуватися можливостями соціального краудсорсингу. З появою нових можливостей аудиторія трансформувалась із аудиторії-споживача на аудиторію-співпрацівника. Нові технології перетворили аудиторію в неорганізовану, але ефективну позаштатну мережу поставників інформації.

Основу соціального краудсорсингу складає добровільна зацікавлена участь аудиторії у створенні яскравого бренду чи цікавого проекту. В окремих випадках колективні репортажі блогерів, мікроблогерів та просто користувачів дають журналістам безцінну інформацію. Інструменти для громадських репортажів є майже у кожного – це звичайний мобільний телефон. З його допомогою можна писати невеликі тексти, робити фотографії і знімати відеозаписи. Але варто пам’ятати, що для успішної “громадянської журналістики” і сумісного висвітлення подій, окрім технічних засобів повинна бути платформа [5; с. 96].

Отже, підводячи підсумки, варто зазначити, що з появою нових технологічних ресурсів виникла можливість створення нових ЗМІ в інтернеті. Серед тих, які з першою хвилею розвитку інтернету перемістилися до мережі, були інформаційні агентства. Унаслідок їхньої появи в інтернеті почав частково змінюватися формат створюваного контенту, інформаційні агентства набули статусу найпотужніших ЗМІ і відійшли від стереотипу, згідно з яким інформагентства створюють інформацію лише для менших ЗМІ, почавши самостійно взаємодіяти з аудиторією. З появою явища медіаконвергенції поступово змінюється устрій різноманітних ЗМІ (зокрема друкованих), які з кожним роком все більше і більше переміщуються до мережі. З появою великої кількості онлайн-видань виникли нові правила та принципи в роботі журналістів, які тепер окрім написання текстів займаються роботою з аудиторією та популяризацією свого ресурсу.