- Глядач – співтворець видовища

Публічність видовища, його просторово-часовий характер обумовлюють особливий характер його взаємин з глядачем. Без участі глядачів видовищні види мистецтва неможливі. Без глядача вони перетворюються на репетицію, або існують у законсервованій формі (кіно-, відеоплівка). Крім того – саме реакція глядача активно впливає на перебіг видовища, оскільки встановлення чи не встановлення емоційного контакту між виконавцями й глядачами є важливим чинником якості видовища. Щодо масових видовищ, то більшість з них взагалі передбачає активну участь глядачів як повноправних учасників видовищної гри – карнавал, гуляння тощо. У них, як і в цирку, кабаре, безпосередній прояв емоцій є повноцінним елементом драматургічної дії. Як наслідок, більшість видовищних мистецтв створюють унікальні твори, які існують тільки в момент виконання. Кожний наступний їх показ або проведення вже буде хоч чимось відрізнятись від попередніх.

Єдиний виняток – кінематограф, радіозаписи і телевізійні записи, у яких видовищні твори фіксуються і надалі існують незалежно від глядача.Це обумовлюється їх особливою техногенною природою. Однак вони мають і принципові відмінності у використнні принципу публічності, яка набуває віртуального характеру, оскільки (найбільше в телебаченні і радіо) глядачева аудиторія існує дискретно – у вигляді індивідуальних глядачів-слухачів, але одномоментно зі сприйняттям великою масою цих індивідуальних глядачів-слухачів.

- час – композиційна основа видовища; час фізичний і психологічний

Усі видовища є не тільки просторовими, але й просторово-часовими. Це означає, що вони розгортаються в реальному, або реально-образному часі. Саме їхній часовій природі ми зобов´язані можливостями поступового формування композиції видовища, максимальній співучасті глядача із видовищними процесами, а отже – можливістю керування емоціями глядача.

Час дає змогу будувати драматургію видовища як розгортання інформації й образу, досліджувати розвиток подій, їх взаємодію. Поняття фізичного та психологічного часу відображають об´єктивні та суб´єктивні процеси сприйняття видовища.

Фізичний час у видовищі – такий, що відповідає реальній тривалості екранної чи сценічної дії, тобто час об´єктивний. Психологічний час – такий, який відображає драматургію авторського відчуття дії, її внутрішній драматургічний перебіг, тобто час суб´єктивний.

Більш того, в залежності від ступеню психологічного співпереживання глядача з видовищними подіями уявний час перегляду може бути віртуально прискорений, або уповільнений. Інакше кажучи – захоплений дією глядач відчуває суто драматургічний перебіг часу, а той, кого дія не захоплює, хто нудьгує під час перегляду – в кращому випадку відчуває тільки фізичний час видовища, а в гіршому – час для нього протікає неначе в уповільненому темпі.

Часова природа відрізняє видовища від не-видовищ, які мають просторовий характер, наприклад від архітектури, яка має суто просторову композиційну побудову.