- Багатокамерний спосіб зйомки телефільмів: плюси й мінуси

Багатокамерний спосіб трансляції та зйомки у найвиразнішому вигляді з´явився у червні 1953 року під час телевізійної трансляції грандіозної церемонії коронації Єлизавети ІІ. Тоді для трансляції, яку побачили на екранах телевізорів більш як 270 мільйонів глядачів, було задіяно 26 телевізійних камер, трансляцію з яких монтажно було організовано як постійне зростання емоційного напруження події.

Багатокамерний спосіб показу екранних подій одразу ж проявив свою головну якість – створення ілюзії реального перебігу життя, розгортання події. Завдяки багатокамерності, а отже – збереженню цілісності екранного образу подій, значно посилюється ефект телевізійної присутності глядача при події, емоційно-психологічна взаємодія екранних образів і реальних учасників програм з телевізійним глядачем.

Багатокамерність дає змогу звертати увагу глядача на головні елементи подій у ненав´язливий, начебто абсолютно хронікальній формі.

Кінематографічний монтаж теж був ефективним засобом керування глядачевою увагою. Однак властиві йому психологічні закони, за якими у ході монтажу створюється лише умовний простір і час, все одно перетворюють однокамерну зйомку на інструмент образного трактування світу за волею авторів, що повністю відповідає завданням кіно, як виду мистецтва.

А телебачення, яке є перш за все способом віртуального міжлюдського спілкування, органічно інтегрувало багатокамерний спосіб зйомки до властивої йому системи виражальних засобів в якості одного з головних складників телевізійної мови.

Зокрема, саме з використанням багатокамерного способу були пов´язані перші спроби створення у Радянському Союзі і в Україні багатосерійних телевізійних фільмів «Викликаю вогонь на себе», «Операція «Трест», «Невідомий, якого знали усі» та інших.

Сьогодні багатокамерний спосіб зйомки став звичною нормою телебачення і телевізійного кіно. Саме завдяки йому стало можливим налагодити масове виробництво у всьому світі телевізійних серіалів – швидке, високоекономічне, таке, що дозволяє зосередити мистецьку увагу на проявах людської психології, характері людських взаємовідносин.

Є, звичайно, у багатокамерності і певні недоліки. Застосування цього методу не тільки вимагає ретельної організації цілісних декораційних комплексів, але й обмежує можливості світлових, композиційних вирішень кадру, знижує їх образність, значно обмежує творчі можливості екранного монтажу, образного панорамування.

У той же час, багатокамерність посилила значення творчої побудови

мізансцен, змусила авторів серіалів більше уваги приділяти питанням організації внутрішньокадрового монтажу – високоефективного засобу розкриття екранних подій та посилення психологічної співучасті глядача з екранними подіями.