- Реаліті-шоу та особливості його створення
Документально-художній жанр р е а л і т і-шоу має в основному чотири сталі жанрові форми:
- конфліктологічні екранні розслідування і провокації типу «Заборонена зона» з актором-ведучим М. Пореченковим і «Вікна» з актором-ведучим Д. Нагієвим, частина з яких взагалі створюється ігровими методами «під життя»;
- спровоковані репортажі на кшталт «Голі та смішні», а також більш серйозні «Міняю жінку» чи «Без мандата»;
- своєрідні конкурси на виживання типу «Дім»,у яких учасники програми певний час живуть реальним життям перед телекамерами, періодично обговорюючи проблеми взаємовідносин;
- тривале спостереження за реальним життям, у спеціально організованих умовах («За склом»).
Властива їм організація драматургії на основі тривалого спостереження передбачає повну реальність життя на екрані, організовану здебільшого на основі зіткнення конфліктних груп, конкуруючих пар, «підсадних качок». Режисура таких програм не відзначається великою складністю і здебільшого зводиться лише до драматургічно необхідного відбору найцікавішого психологічно, насамперед – конфліктного, матеріалу спостережень і прямих співбесід.
Найважливіша частина всіх подібних конкурсних програм – драматургічний і режисерський з а д у м, формування загального постановочно-зображального образу програми у формі захоплюючого шоу. Саме із чіткого задуму повністю витікають усі інші постановочні компоненти жорстко організованого видовища, яке за формою нагадує прямий р е п о р т а ж з місця події.
Створення реаліті-шоу у певних програмах передбачає також ретельний психологічний відбір учасників, які б являли інтерес для глядача, вміле включення до документальної тканини твору акторів, які діють експромтом, або згідно наперед розробленого плану, провокуючи реальних учасників реаліті-шоу на необхідні реакції.
Ведучий реаліті-шоу (при його наявності у програмі) здебільшого перетворюється на актора-ведучого, що реально і відбувається у багатьох програмах, у яких ведучі подають репліки, попередньо розроблені, або підказані модератором безпосередньо під час запису.
- телевізійні конкурси; їх видові та жанрові форми
Здавалося б, конкурси є суто документальною жанровою формою. Однак необхідність їх видовищної організації вимагає значних творчих зусиль у ході підготовки конкурсних програм. Це стосується і ретельної розробки сценаріїв, і декораційного оформлення, і проблем розташування камер, і відповідної – в тому числі репетиційної, підготовки учасників. Саме тому телевізійні конкурси відносяться до сфери документально-художнього телебачення.
Загалом телевізійні конкурси поділяються на два види – пізнавальні та розважальні, які певною мірою можуть переплітатись один з одним.
Пізнавальні поділяються на вікторини (тобто у формі запитань і відповідей), професійні й ігрові конкурси.
А от розважальних більше: естрадні («Караоке на Майдані», «Україна має талант», «Голос країни»), спортивні («Великі перегони»), психологічні («Битва екстрасенсів»), пригодницькі («Форт Буайярд», «Останній герой») і своєрідні конкурси на психологічне виживання – реаліті-шоу («Дім»).
Слід також вказати на два типи конкурсів за складом учасників – індивідуальні ( серед них парні і т.д.) і командні.
Звісно, можна виділити всілякі численні їх підвиди, однак загальна схема від цього не зміниться.
Головне в телевізійних конкурсах – тотальний прийом, який формує всі інші допоміжні драматургічні та художні компоненти. Основна драматургія конкурсів – реальне протиборство знань, талантів, можливостей, уподобань. А головне завдання режисури і ведучих у створенні та проведенні цих розважальних документально-художніх шоу – створити найактивніше, найемоційніше видовище, яке збереже хоча б умовну атмосферу імпровізації.
Режисурі та зображальній подачі конкурсів властиві величезна динамічна розкутість багатокамерної зйомки, ретельна постановочна організація.
Драматургічна основа цих конкурсів передбачає всі основні етапи зйомок, включаючи організацію «душевних розмов», які повинні посилити людяний психологізм програм.
Конкурси у вигляді реаліті-шоу дуже часто знімаються як справжній пригодницький фільм за участю реальних героїв. У них використовуються методи прихованого та тривалого спостереження, елементи заданої наперед гри і т.п. Фантазія, вигадливість постановників спираються при цьому на значні фінансові ресурси подібних програм.
Важлива вимога до таких конкурсів – створення пафосної атмосфери. Задля цього використовується штучно екзальтована поведінка учасників, ведучих і глядачів, використання численних символів, зокрема, і державних. Звичайно, є й простіші конкурсні програми – пізнавальні («Найрозумніший»), спортивні («Льодовиковий період»), концертні («Дві зірки»), або «Поле чудес», у яких достатньо грамотно оформити зал, розставити камери і позбавляти остаточний монтажний варіант програми непотрібних пауз. Однак це не змінює їх яскраву видовищну природу. Просто драматургічний акцент переноситься на реальну спортивно-художню або інтелектуальну боротьбу за перемогу.
- Розділ VI. Екранні виражальні засоби....................................................
- Розділ viі. Монтаж екранних творів.........................................................
- Розділ vііі. Iсторичні етапи розвитку світового кінематографа і телебачення
- - Видовище та видовищні мистецтва; соціальні функції видовища
- - Класифікація видовищ
- - Виконавець як компонент видовища
- - Глядач – співтворець видовища
- - Функції телебачення
- - Техногенні видовища; поняття екранності
- - Спільні та відмінні риси кіно і телебачення; ефект телевізійної присутності
- - Тема і тематичний задум; ідейний задум
- - Надзавдання – основний компонент драматургічної дії
- - Конфлікт та його значення для розвитку драматургії
- - Драматургічний аналіз твору
- - Формування режисури як професії; специфічний предмет режисури театру, кіно і телебачення.
- - Визначальні принципи системи Станіславського
- - Творчі засади режисерської школи Всеволода Мейєрхольда
- - Життєвий шлях і творчі засади режисерської школи Леся Курбаса
- - Мізансцена як відображення драматургічних стосунків персонажів
- - Режисура документальна та постановочна
- - Режисура як технологія; виробничі процеси та етапи створення фільмів і телевізійних програм
- - Режисер як керівник творчого колективу
- - Режисура як практична психологія
- - Герменевтика документального кіно і телебачення
- - Режисура інформаційних жанрів телебачення
- - Головні джерела екранного матеріалу
- - Багатокамерний спосіб зйомки телефільмів: плюси й мінуси
- - Документ у мистецтві екрану; місце художнього образу в документальному екранному творі
- - Репортаж і відновлення факту – проблема життєвої правди в екранній документалістиці
- - Техніка безпеки під час проведення зйомок та відповідальність режисера і оператора
- - Види телевізійного мовлення
- - Основні жанрові форми інформаційно-аналітичного мовлення
- - Основні жанрові форми художнього мовлення
- - Реаліті-шоу та особливості його створення
- - «Драматизовані хроніки»: особливості драматургії, виконавської, операторської роботи, монтажу
- - Телевізійний анонс; особливості його створення
- - Головні жанрові форми телевізійного кіно та місце фільмів у програмах телебачення
- - Музичний кліп як жанр та його режисура
- - Головні принципи побудови телевізійної програми; телевізійні заставки
- - Звукові засоби екранної виразності.
- - Кадр, його компоненти
- - Рух в кадрі, види панорамування, поняття панорамного внутрішньокадрового монтажу
- - Шуми як складовий елемент звукового образу фільму, телепрограми
- - Комп´ютерні технології створення телевізійних програм і кінофільмів
- - «Ефект Кулєшова» та його значення для становлення мистецтва кіномонтажу
- - Одиниці монтажної структури екранного твору
- - Монтаж як засіб драматургічної організації екранного твору
- - Монтаж та екранний час і простір
- - Загальна класифікація видів монтажу; методи оповідного монтажу
- - Принципи комфортного монтажу і монтажної зйомки
- - Загальне поняття внутрішньокадрового монтажу
- - «Брайтонські» кінематографісти – першовідкривачі монтажної мови кіномистецтва
- - Аста Нільсен та Еміль Яннінгс – найвидатніші «зірки» дозвукового кіно
- - Фільм Девіда Гріффіта «Нетерпимість» і його значення для формування кінематографічної мови
- 1916 Року д. Гріффіт зняв величезний фільм «Нетерпимість», драматургію якого вперше було побудовано на суміщенні чотирьох історичних пластів, які ілюстрували різні форми суспільної нетерпимості:
- - Кінематографічна діяльність о. Дранкова та о. Ханжонкова
- - Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і в. Пудовкіна «Мати» – визначні досягнення світового «німого» кіно
- - Дзиґа Вертов – основоположник екранної кінопубліцистики; вертовська теорія наскрізного монтажу
- - Кінематографічне відкриття Есфірі Шуб та його розвиток у сучасній кіно- і телепубліцистиці
- 1926 Року Есфір Шуб обстояла ідею створення історичного фільму на основі хронікальних зйомок, які велися в Росії з 1908 по 1917 рік.
- - Три напрямки французького кіноавангарду – імпресіонізм, сюрреалізм і дадаізм
- - Головні досягнення радянського кіно 30-х років хх століття
- - Драматургічний ефект «Уеллса-Куросави»
- - Основні етапи винаходу телебачення
- 26 Липня 1928 року університетька комісія побачила на маленькому екранчику обличчя помічника б. Грабовського Івана Бєлянського.
- Бібліографічний список