- Фільм Девіда Гріффіта «Нетерпимість» і його значення для формування кінематографічної мови

Американський кінорежисер Девід Уорк Гріффіт, починаючи з 1908 року, створив близько 500 різноманітних, здебільшого мелодраматичних стрічок, постійно намагаючись знайти нові виражальні засоби екранної мови. Серед найвідоміших його фільмів, що відзначались пошуками мистецької екранної мови – «Усамітнене помістя», «Водоспад життя», «Зламана лілія», «Народження нації». В останньому фільмі Д. Гріффіт рішуче відійшов від послідовного поєднання сцен, відзнятих в одному місці, до створення епізодів, у яких вільно сполучалися за допомогою монтажу окремі кадрі, відзняті в різних місцях. Цей фільм, створений 1915 року і присвячений війні між Півднем і Північчю США, активно вплинул на подальше формування мови кіно.

Д. Гріффіт експериментував із сполученням різних кадрів, ракурсами, драматургічною розробкою сюжетів, крупностями кадру. Зокрема, одним з перших він почав застосовувати крупний план як емоційний засіб драматургічної виразності.

Він був одним з перших режисерів, який величезну увагу приділяв роботі з актором, домагаючись ритмічного малюнку та психологічної глибини екранного образу. Д. Гріффіт, використовуючи методику, яка нагадує систему Станіславського, першим увів в практику підготовки кіноакторів вправи на рівновагу, ігри з предметами, використання предметів для передачі внутрішніх станів людини.

Велике значення він надавав мізансценуванню загальних планів, репетиційній розробці образів і драматургії. Сценарії багатьох фільмів режисер писав одночасно із репетиціями ключових сцен.

У фільмах Д. Гріффіта починали свою екранну творчість такі «зірки» кіно як Мері Пікфорд, Ліліан Гіш, Бланш Суіт, Дуглас Фербенкс та інші.

Більшість із розроблених ним засобів виразності Д. Гріффіт узяв з класичної англомовної літератури. Зокрема, він підкреслював величезний вплив на стилістику власної кіномови творчості Чарльза Діккенса.