- Видовище та видовищні мистецтва; соціальні функції видовища
У людських об´єднаннях, якими ще на ранніх етапах розвитку людини як мислячої, колективістської істоти, стали рід, плем´я, а пізніше – різноманітні соціальні прошарки, ігрові форми пізнання життя сформувались в незчисленні сталі форми обрядів. То були і залишаються дотепер умовні форми, у яких різноманітні елементи гри неначе заміщали відповідні форми життя, надавали їм функції захисту, визначення подальшого розвитку тих чи інших важливих життєвих процесів. Обряди весіль, похорон, різноманітні заклинання шаманів, жерців, сільськогосподарські свята і т.п. тисячі років були важливим чинником самоідентифікації, розвитку людини.
Паралельно йшов процес самоідентифікації людини через творче самовиявлення – у танцях, піснях, які імітували різні виробничі та соціальні процеси, у показі поведінки тварин, людей тощо.
З часом первинні функції обрядів і творчості – навчання, переживання певних процесів, заміщення реальності обрядовими діями – поступово переросли в самоціль – засоби розваги, повчання, виховання й остаточно набули сталих видовищних форм, з-поміж них і професійних. При цьому одні форми – музика, живопис та інші зовні втратили ігрові форми; інші – карнавали, балагани, театри, танець тощо – не тільки зберегли, але й розвинули саме ігрові засади творчого осмислення життя.
Продовжували розвиватись і модифікуватись й інші ігрові форми свідомості, які нині формують величезну багаторівневу систему – від високого мистецтва до масової культури, від релігійних церемоній до спортивних змагань, від інтелектуальних явищ до культурного андеграунду.
Усі вони мають спільні риси, які дають змогу визначити їх загальне формулювання як різних форм видовища. За визначенням українського дослідника В.Л.Чубасова «видовище – це публічна демонстрація процесів соціально-значимої поведінки людини, яку організовано в просторі й часі».
Однак не кожне видовище є мистецтвом, а тільки те, у якому соціально-значима поведінка людини має характер художньої творчої діяльності, осмисленої гри.
Тобто, видовищним мистецтвом є публічна демонстрація не самої соціально-значимої поведінки людини, а її о б р а з у, або ж процесів художньої творчої діяльності людини, які організовано у просторі й часі.
Зразками видовищного мистецтва є театр у всіх його численних формах, кінематограф, концерти, масові видовища і гуляння, цирк. Окремою формою так би мовити видовища, яке називають аудіальним, є радіо. Його художні форми насправді є звуковим різновидом театрального спектаклю, концерту, кінематографа (публіцистичний радіофільм).
Усі ці видовища мають спільні головні компоненти. Ними є: розгортання в просторі і часі, наявність виконавців і глядачів. Зокрема, виконання спектаклю перед пустим залом не є видовищем. У кращому випадку це лише репетиція майбутнього видовища – спектаклю.
Численні різнорівневі форми ігрових, естетичних, колективістських, комунікативних творчих проявів людської самореалізації виконують спільні соціальні функції, серед яких найважливішими стосовно екранних видовищ, саме яким присвячено монографію, є такі: адаптаційна; тобто допомога людині адаптуватися до певних соціальних умов; , пізнавальна, яка включає в себе цілий комплекс естетичного, наукового, інформаційного і т.п. форм пізнання; інтегративна, пов´язана із процесами об´єднання людей у сспільні формації та певні види діяльності; регуляторна, завдання якої налаштовувати людей на дотримання норм соціальної поведінки; компенсаторна, яку стосовно видовищ можна назвати розважальною; цінностна, тобто така, що виховує в людях певну систему суспільних поглядів, тощо.
Однією з найважливіших функцій видовищ і, зокрема екранних творів, є функція комунікативна. Саме процес комунікації видовища і глядача є тим головним інструментом, за допомогою якого відбувається контакт між аудиторією й видовищним твором, а процес комунікації, в ході якого функціональний вплив видовищ посилюється тим, що видовище одночасне сприймає масова аудиторія, є визначальною особливістю так званих засобів масової комунікації, найвпливовішим серед яких безумовно є телебачення та інші медійні засоби масового комунікаційного впливу.
- Розділ VI. Екранні виражальні засоби....................................................
- Розділ viі. Монтаж екранних творів.........................................................
- Розділ vііі. Iсторичні етапи розвитку світового кінематографа і телебачення
- - Видовище та видовищні мистецтва; соціальні функції видовища
- - Класифікація видовищ
- - Виконавець як компонент видовища
- - Глядач – співтворець видовища
- - Функції телебачення
- - Техногенні видовища; поняття екранності
- - Спільні та відмінні риси кіно і телебачення; ефект телевізійної присутності
- - Тема і тематичний задум; ідейний задум
- - Надзавдання – основний компонент драматургічної дії
- - Конфлікт та його значення для розвитку драматургії
- - Драматургічний аналіз твору
- - Формування режисури як професії; специфічний предмет режисури театру, кіно і телебачення.
- - Визначальні принципи системи Станіславського
- - Творчі засади режисерської школи Всеволода Мейєрхольда
- - Життєвий шлях і творчі засади режисерської школи Леся Курбаса
- - Мізансцена як відображення драматургічних стосунків персонажів
- - Режисура документальна та постановочна
- - Режисура як технологія; виробничі процеси та етапи створення фільмів і телевізійних програм
- - Режисер як керівник творчого колективу
- - Режисура як практична психологія
- - Герменевтика документального кіно і телебачення
- - Режисура інформаційних жанрів телебачення
- - Головні джерела екранного матеріалу
- - Багатокамерний спосіб зйомки телефільмів: плюси й мінуси
- - Документ у мистецтві екрану; місце художнього образу в документальному екранному творі
- - Репортаж і відновлення факту – проблема життєвої правди в екранній документалістиці
- - Техніка безпеки під час проведення зйомок та відповідальність режисера і оператора
- - Види телевізійного мовлення
- - Основні жанрові форми інформаційно-аналітичного мовлення
- - Основні жанрові форми художнього мовлення
- - Реаліті-шоу та особливості його створення
- - «Драматизовані хроніки»: особливості драматургії, виконавської, операторської роботи, монтажу
- - Телевізійний анонс; особливості його створення
- - Головні жанрові форми телевізійного кіно та місце фільмів у програмах телебачення
- - Музичний кліп як жанр та його режисура
- - Головні принципи побудови телевізійної програми; телевізійні заставки
- - Звукові засоби екранної виразності.
- - Кадр, його компоненти
- - Рух в кадрі, види панорамування, поняття панорамного внутрішньокадрового монтажу
- - Шуми як складовий елемент звукового образу фільму, телепрограми
- - Комп´ютерні технології створення телевізійних програм і кінофільмів
- - «Ефект Кулєшова» та його значення для становлення мистецтва кіномонтажу
- - Одиниці монтажної структури екранного твору
- - Монтаж як засіб драматургічної організації екранного твору
- - Монтаж та екранний час і простір
- - Загальна класифікація видів монтажу; методи оповідного монтажу
- - Принципи комфортного монтажу і монтажної зйомки
- - Загальне поняття внутрішньокадрового монтажу
- - «Брайтонські» кінематографісти – першовідкривачі монтажної мови кіномистецтва
- - Аста Нільсен та Еміль Яннінгс – найвидатніші «зірки» дозвукового кіно
- - Фільм Девіда Гріффіта «Нетерпимість» і його значення для формування кінематографічної мови
- 1916 Року д. Гріффіт зняв величезний фільм «Нетерпимість», драматургію якого вперше було побудовано на суміщенні чотирьох історичних пластів, які ілюстрували різні форми суспільної нетерпимості:
- - Кінематографічна діяльність о. Дранкова та о. Ханжонкова
- - Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і в. Пудовкіна «Мати» – визначні досягнення світового «німого» кіно
- - Дзиґа Вертов – основоположник екранної кінопубліцистики; вертовська теорія наскрізного монтажу
- - Кінематографічне відкриття Есфірі Шуб та його розвиток у сучасній кіно- і телепубліцистиці
- 1926 Року Есфір Шуб обстояла ідею створення історичного фільму на основі хронікальних зйомок, які велися в Росії з 1908 по 1917 рік.
- - Три напрямки французького кіноавангарду – імпресіонізм, сюрреалізм і дадаізм
- - Головні досягнення радянського кіно 30-х років хх століття
- - Драматургічний ефект «Уеллса-Куросави»
- - Основні етапи винаходу телебачення
- 26 Липня 1928 року університетька комісія побачила на маленькому екранчику обличчя помічника б. Грабовського Івана Бєлянського.
- Бібліографічний список