- Загальна класифікація видів монтажу; методи оповідного монтажу

У сучасній теорії виділено два основні види екранного монтажу – оповідний та акцентний.

Завдання оповідного монтажу – логічно правильно, з потрібною емоційною виразністю побудувати розповідь про події, що відбуваються у фільмі, програмі. Оповідний монтаж в основному будується або на відтворенні реальних життєвих зв´язків і подій, або зіставляє ці зв´язки і події таким чином, наче вони відбуваються в житті.

При цьому зрозумілі купюри руху і часу в оповідному монтажі є несуттєвими для драматургічної дії і загалом відповідають об´єктивному погляду на події.

У документалістиці та пізнавальних формах екранного видовища оповідний монтаж підкорюється, здебільшого, ходу авторської думки та інформації, викладеним у закадровому чи синхронному тексті.

Можна виділити два провідні методи оповідного монтажу – послідовний і паралельний.

П о с л і д о в н и й, який ще називають і н ф о р м а ц і й н и м, – коли події розгортаються перед глядачем у їхній реальній послідовності.

П а р а л е л ь н и й – коли на екрані поперемінно розгортаються події, які проходять одночасно, але в різних місцях, поєднані між собою певним драматургічним змістом.

Прийом паралельного монтажу практично утвердив у кіно американський режисер Девід Гріффіт у новелі про невинно засудженого до страти з фільму 1916 року «Нетерпимість». Героя збираються скарати, а паралельно показується, як його дружина та друзі отримують помилування у губернатора і мчаться на допомогу. У фіналі обидві лінії сходяться і героя в останню мить рятують.

Паралельний монтаж може виступати і у формі ретроспективної асоціації, або ретроспективного паралельного монтажу, коли дії розгортаються в різних часових вимірах. Прикладом такого монтажу знову ж таки є «Нетерпимість», у якій драматичні події, пов´язані з виявами нетерпимості, розвивались у чотирьої історичних епохах.