- Дзиґа Вертов – основоположник екранної кінопубліцистики; вертовська теорія наскрізного монтажу

Найбільший вплив на формування мистецтва документального кіно та безумовне значення для вдосконалення виражальної мови усього кінематографа 20-х років мала творчість радянського кінодокументаліста Дзиґи Вертова (1895 – 1954), його брата оператора Михайла Кауфмана (1897 – 1980) та створеної ними групи «кіноків». До цієї неформальної творчої групи входили найближчі соратники Дзиґи Вертова, зокрема його асистент, а потому – визначний радянський режисер-документаліст, професор ВДІК Ілля Копалін.

У фільмах Вертова «Кіно-око» (1924), «Ленінська кіноправда» (1925), «Крокуй, Радо!» , «Шоста частина світу» (1926), «Одинадцятий» (1928) були закладені підвалини мистецтва публіцистичного документального фільму, яке не просто показує на екрані події життя, але й активно їх осмислює, утверджуючи екранними засобами нові, прогресивні тенденції в житті суспільства.

Дзиґа Вертов створив особливий вид кінопубліцистики – поетичний і політичний документальний фільм.

Композиції вертовських фільмів, позбавлені зовнішніх ознак класичної драматургічної структури, будувались на засадах поетичної, образної кінематографічної реальності. І саме ці риси творчості Вертова, а не просто прагнення до безумовного документалізму, стали визначальними в його творчій спадщині, яка і донині емоційно надихає глядача.

Фільми Вертова дозвукового періоду та його звукові шедеври «Симфонія Донбасу» (1930) і «Три пісні про Леніна» (1934) мали величезний вплив на утвердження на екрані правдивого образу сучасності.

У них продемонстровані новаторські зразки звукозорового монтажу, великі можливості створення екранного образу людини засобами синхронної зйомки.

Вагомою є і теоретична спадщина «кіноків». Зокрема, заперечуючи необхідність для створення документального фільму літературного сценарію, Вертов натомість у радикальному стилі 20-х років запропонував замінити поняття сценарію монтажем і обгрунтував необхідність пошукового, літературного, зйомочного та власне монтажу на всіх етапах роботи над документальним фільмом – від монтажу елементів задуму та відбору необхідного матеріалу – до безпосередніх монтажних зчеплень на монтажному столі. Тобто, сам того не бажаючи, довів необхідність ретельної попередньої роботи над створенням документального фільму.