- Головні принципи побудови телевізійної програми; телевізійні заставки

Створенням телевізійної програми, її версткою займаються спеціальні редакційні служби телевізійних каналів.

Телевізійна програма кожного дня повинна бути тематично різноманітною, представляти різні жанрові форми, демонструвати різні яскраві виражальні можливості телебачення і, нарешті, забезпечувати різноманітний темпоритм окремих частин програми.

Усі ці особливості повинні чітко відповідати особливостям глядацької аудиторії в певні часові періоди телетрансляції, враховувати необхідність повторів основних програм для певних категорій глядачів, дні тижня, святкові дні, загальну політичну ситуацію в країні тощо.

Природно, що не може йтися про програми для певної відносно вузької спеціальної аудиторії у вечірній час. Зрозуміло, що недільні програми повинні бути більш розважальними, ніж загалом у будні. Треба враховувати, що сільське населення пізно ввечері вже давно спить, а діти з 9 години ранку здебільшого – у школі і т.д., і т.ін.

Однак нині діють і спеціалізовані канали, на яких постійно демонструються програми однакового змісту – спортивні, кінофільми, або музичні кліпи. Але й там слід корегувати програму відповідно до потенційної аудиторії і її глядацької активності в певний час доби. Скажімо, на спортивному каналі футбол іде переважно в основний час, а змагання з більярду можна дати і пізніше.

На каналі кінофільмів у пізній час повинні йти або артхаузні фільми, або фільми «для дорослих» – в залежності від типу каналу і т.ін.

Важливе місце в організації програмної структури посідає блоковість. Саме блочна організація дозволяє допомогти глядачеві чітко орієнтуватись у наявності тих чи інших програм, відповідним чином організуючи власний час. Побудова сталих за змістом, формою, спрямуванням блоків програм у певні години впродовж тижня – найефективніший шлях до формування постійної аудиторії телеканалу. Теж саме можна сказати про систематичний показ певних тематичних серіалів, враховуючи пріоритети дітей, чоловіків, жінок, молоді, домогосподарок і людей, які працюють у різних режимах.

Окреме місце в програмуванні посідають рекламні блоки, видача яких в ефір відбувається відповідно до законодавства.

Від комерційної реклами слід відрізняти рекламу соціальну, яка пропагує певні соціальні проекти, й анонси, які здебільшого йдуть в блоках із звичайною рекламою.

Є у програмуванні і особлива сфера – це створення різноманітних

к о м п´ю т е р н и х з а с т а в о к. Їх зміст і оформлення активно пов´язані з розвитком комп´ютерного програмування та художнього дизайну, однак немислимі без режисерського, монтажного підходу.

Заставки повинні не тільки емоційно підготовлювати глядача до перегляду певної програми, але й створювати її концентрований,

символічно-змістовний образ. Визначення цього образу, окремих компонентів, які неначе епіграф у літературному творі здатні налаштувати глядача на програму певного змісту, належним чином змонтувати окремі комп´ютерні фрагменти заставки, аби вона була змістовно і стилістично нероз´ємною – безперечна сфера діяльності телевізійного режисера, який здебільшого займається цією роботою у складі спеціальних груп чи навіть підрозділів телеканалу.

В усіх типах заставок абсолютно необхідним компонентом повинен бути ритм, емоційний настрій, який не тільки передує програмі, але й у зображенні, у музичному оформленні відповідає її власному темпоритму, вводить глядача в ритмічну структуру програми, її стилістику.

У зв´язку з цим виникає важливий принцип відповідності режисерського стилю телепрограми її заставці та навпаки. Ефект художнього й публіцистичного впливу такої монтажної взаємодії очевидний.

Розділ VІ. Екранні виражальні засоби

(автори – к.мист.-ва, проф. Безручко О.В., проф. Мироненко М .О., доц. Десятник Г.О.))

- зображальні засоби екранної виразності

Зображальні засоби екранної виразності – це комплекс різноманітних засобів пластичної побудови кіно- і телевізійних кадрів, пов´язаних з використанням та організацією змістовних, естетичних, технічних елементів і прийомів, які дають змогу відобразити в окремих кадрах та їх монтажних поєднаннях інформаційний, драматургічний, естетичний зміст зображального ряду екранного твору.

До цих засобів належать:

- масштаб (крупність) показу,

- точка зору камери (ракурс),

- мізансцена,

- перспектива,

- рух камери,

- атмосфера,

- світло, колір,

- акторська гра,

- грим,

- костюм,

- усі види художньо-декораційного оформлення,

- реквізит,

- багатошаровість (подвійні і т.п. експозиції),

- зображальні спецефекти,

- графіка мальована і комп´ютерна.

Зокрема, саме використання зображальних засобів екранної виразності є основою творчою діяльності операторів кіно і телебачення.

Головним зображальним засобом оператора, звичайно ж, є композиція кадру. В перекладі з латини термін "композиція" означає зіставлення, тобто поєднання окремих частин, які зрештою утворюють єдине ціле. Стосовно екранного зображення мається на увазі зображення, яке відзначається єдністю лінійних і тональних елементів кадру, через яку і виявляється його зміст.

Композиція кадру в першу чергу залежить від обраної точки зйомки та кута зору, під яким об´єктив спрямований на об´єкт зйомки, тобто від ракурсу. Саме від обраної точки зору залежить чи буде кадр умовно площинним, або об´ємним, чи буде підкреслена лінійна перспектива, або ні, тощо. Також дуже важливим для композиційної побудови кадру є вибір відповідного для зйомки кожного кадру об´єктива, або фокусної відстані, адже від цього також залежать перспектива, плошинність чи об´ємність кадру, виділення в ньому точок максимальної уваги глядача тощо.

Іншим коплексом зображальних засобів оператора є світлове вирішення кадру. Світло в кадрі може виконувати тільки експозиційну функцію, а може надати кадру живописності, виявити об´єм, фактуру предметів, створити високохудожню гру светла й тіні. За допомогою світла можна розставляти змістовні акценти в кадрі, виділяючи одні об´екти й затемнюючи інші.

Третій блок зображальних засобів – тональне й колористичне вирішення кадру. Чорно-біле зображення складається з так званих ахроматичних тонів різної плотності. Оператор може організовувати розташування різних тонів у кадрі. Зображення може бути вирішено в світлій чи темній тональності, або переходити з одного тону до іншого.

Під час кольорової зйомки тональність набуває ще більшого значення, оскільки в розпорядженні оператора є величезна кількість кольорових тонів та їхніх сполучень.

До зображальних засобів також належать різноманітні види екранного руху – панорами, трансфокаторні наїзди та вд´їзди, переміщення самої камери у просторі.

Є і особливі зображальні засоби – творче використання експозиційного режиму зйомки, глубина різкозображувального простору та інші специфічні операторські засоби, які дозволяють зробити зображення більш м´яким з точки зору різкості, більш чи менш контрастним, деформувати певним чином зображення та інше.