3.5.5 Розвиток поліграфічного машинобудування в Україні

Розвиток поліграфічного машинобудування в Україні безпосередньо пов'язаний із розвитком цієї галузі в Росії і колишньому СРСР. Поліграфічна промисловість Росії на початку ХХ ст. являла собою галузь, що складалася в основному з дрібних підприємств. Найбільші підприємства того часу були зосереджені в Москві, Петрограді і Києві. Поліграфічне устаткування і значна частина матеріалів привозилася із-за кордону. Рівень механізації виробництва, особливо складальних і брошурувальних процесів, був дуже низьким.

У 1913 р. у Росії було видано 30 тис. назв книг і брошур загальним тиражем 99 млн. примірників, разовий тираж газет складав 2,7 млн. примірників.

Після громадянської війни поліграфічна промисловість країни опинилася в більш тяжких умовах, ніж у 1913 р. До початку 1921 р. 40 % наявного поліграфічного устаткування не працювало. Впроваджувалися заходи щодо концентрації і розвитку поліграфії на базі нової техніки і технології. Особлива увага приділялася розвитку поліграфічної бази в національних республіках, у першу чергу в Україні, а також розвитку паперової промисловості і вітчизняного поліграфічного машинобудування.

У 1926-1927 рр. московський завод «Самоточка» освоїв випуск тигельних і різальних машин та іншого поліграфічного устаткування, в 1930 р. була організована окрема галузь поліграфічного машинобудування. У 1931 р. була зроблена перша вітчизняна плоскодрукувальна машина високого друку, у 1932 р.- перша рядкововідливна складальна машина, у 1933 р. – перший газетний агрегат високого друку. Уже до 1940 р. заводи в Ленінграді, Рибінську, Києві й інших містах випускали 70 типів поліграфічних машин. До 1941 року в Росії й Україні випускали поліграфічне устаткування 26 підприємств.

Післявоєнний період характеризується інтенсивним відновленням і удосконалюванням поліграфічної промисловості, яка у 1948 р. досягла рівня довоєнного 1940 р. Вже в 1955 р. річний тираж книг і брошур складав у порівнянні з 1940 р. 219 %, журналів – 147 % і газет – 136 %.

У поліграфії стали використовуватися більш прогресивні технологічні процеси: електронно-механічне гравіювання форм, електронний фотонабір, використання фотоскладальних форм і т.д. Поліграфічне машинобудування мало широкий асортимент устаткування – до 200 назв, модернізувалися існуючі і розроблялися нові машини.

Розвиток поліграфічної промисловості добре ілюструється безперервним зростанням видань, наприклад, книжкових. У 1970 р. було випущено книг і брошур 1,3 млрд. прим., у 1975 р. – 1,67 млрд. прим., у 1980 р. – 1,76 млрд. прим., а в 1990 р. – 2,6 млрд. прим. Слід відзначити значне зростання випуску журналів, газет і образотворчої продукції.

З розпадом СРСР ситуація у поліграфічному машинобудуванні значно погіршилася – єдиної структури, загального керування галуззю більше не існувало. Сьогодні у Росії й в Україні нормально функціонують 15 заводів, з них 6 – в Україні (Київський, Роменський, Одеський, Харківський, Олександровський, Ходоровський). Зараз в Україні виготовляється близько 150 найменувань устаткування. Розробкою нових зразків поліграфічного устаткування в Україні займаються три спеціальних конструкторських бюро (Одеса, Харків, Ходор). Багато зразків поліграфічного устаткування за своїми експлуатаційними і іншими показниками поки що поступаються аналогічному устаткуванню інших країн.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте якісну оцінку ринку видавничої продукції і поліграфічного устаткування в Україні.

2. У чому полягають тенденції розвитку ринку видавничої продукції і поліграфічного устаткування?

3. Які існують умови успіху поліграфічного підприємства?

4. Які ви знаєте друкарські системи майбутнього? У чому полягають їх особливості?

5. На якому рівні знаходиться розвиток поліграфічного машинобудування в Україні?