3.5.3 Умови успіху поліграфічного підприємства

На думку фахівців фірми MAN Roland, перспективи поліграфічного підприємства на ринку визначаються двома факторами:

– портфелем його продукції;

– рівнем його компетентності.

Портфель продукції характеризує технічні можливості підприємства, широту спектра виробленої ним продукції. За цим параметром можна судити про ступінь спеціалізації поліграфічного підприємства. Останнім часом спостерігається тенденція малих друкарень – до розширення портфеля продукції і прагнення до універсальності, великих підприємств – до стабільного розміру портфеля продукції і прагнення до спеціалізації.

Рівень компетентності характеризує, на якому ступені підприємство освоїло технологію виробництва певного виду продукції. Ще кілька років тому, більшість поліграфічних підприємств обмежувалася виконанням друку і післядрукарською обробкою продукції і залишало додрукарську підготовку за рамками своєї компетенції. Останнім часом ситуація змінюється: усе більше підприємств не обмежується друком і брошуруванням або обробкою і починає пропонувати такі послуги, як дизайн і додрукарська підготовка.

Таким чином, можна констатувати, що більшість підприємств має у своєму арсеналі колосальні резерви розвитку як з огляду розширення портфеля продукції, так і з огляду підвищення компетентності. Рух у кожному з цих напрямків дозволить підприємству підвищити ступінь своєї конкурентноздатності на поліграфічному ринку.

Ефективним способом зміцнення ринкових позицій підприємства є розширення портфеля друкованої продукції. Першопрохідниками в цій галузі виступили підприємства, що виробляють видавничу продукцію. За рахунок оптимального використання технологічних можливостей свого устаткування багатьом з них вдалося вийти на ринок виробництва рекламної продукції.

У багатьох випадках розширити портфель продукції можна й у рамках традиційного для даного підприємства сегмента ринку. Кожен сегмент ринку характеризується своєю специфікою, наприклад, у видавничому друці зростає попит на багатоколірну продукцію, у виробництві пакування високо цінується здатність якісно друкувати на різних матеріалах, у рекламному друці замовники усе більше значення надають якісній обробці продукції.

Перспективним шляхом розвитку багатьох видавництв є розширення портфеля продукції за рахунок випуску електронних носіїв інформації, наприклад, мультимедійних CD-ROM. Таким чином, крок до перетворення поліграфічного підприємства в сучасний медіацентр часто не такий великий, як здається.

Мережні перспективи: розширенню кола наданих підприємством послуг сприяє все більш широке проникнення в поліграфію цифрових технологій, що дозволяє значно спростити технологічний процес і поліпшити контроль за ним.

У певний момент з'являється необхідність створення цифрової системи керування на базі єдиного банку технічної й економічної інформації. За рахунок організації керування робочим процесом на основі подібного банку даних підприємство одержує реальну можливість оптимізації використання ресурсів, а також раціоналізації і підвищення рентабельності виробництва.

Подібні системи керування є вищою технологічною ланкою організації виробництва. Для їх успішної роботи потрібно відповідне апаратне і програмне забезпечення. Дуже важливо, щоб технологічне устаткування, зокрема друкарські машини, підтримували можливість працювати у подібній цифровій мережі, що дозволяє, наприклад, створювати децентралізовані друкарські системи.

Цифрові технології. Останнім часом як магістральний напрямок розвитку поліграфії досить часто розглядається переклад виробництва на цифрову базу. Причому під цим терміном розуміють два різних явища: переклад на цифрову основу усього виробництва і власне процесу друку.

Спробуємо розібратися в різних цифрових технологіях. Початковим ступенем переходу до цифрових додрукарських процесів є технологія „Computer-to-Film” – цифровий запис фотоформ. Наступний ступінь – технологія „Computer-to-Plate” – цифровий запис друкарської форми. Впровадження „Computer-to-Plate” поки зіштовхується з проблемами, пов'язаними з високою вартістю формних пластин і високою ціною допущених помилок.

Системи „Computer-to-Press” є технологією «Computer-to-Plate», яка інтегрована в друкарську машину. При цьому вирішується проблема точності приводки фарб. Умовою для застосування даного методу є виготовлення друкарських форм, яким не потрібна проявка. Друкарська форма виготовляється всередині друкарської машини, при цьому її вартість у багато разів вище, ніж у традиційної офсетної форми. У результаті витрати на друк замовлення істотно зростають. Застосування „Computer-to-Press” найбільш доцільно під час друку акцидентної продукції, тому що подібне устаткування дозволяє вирішувати проблему частої зміни замовлень. Усього в світі встановлено біля тисячі таких систем.

Наступним ступенем є цифрові друкарські системи. Сьогодні цей ринок характеризується великим розмаїттям рішень, у яких нелегко розібратися. Нові системи з'являються, як гриби після дощу. Причому відсутнє чітке розмежування задач цифрових друкарських систем: цифрової кольоропроби, офісних принтерів і друкарських машин. Електронні друкарські системи, наприклад електрофотографічні пристрої або струменеві принтери, працюють за принципом IOPO (Image One, Print One), тобто друкарська форма існує тільки віртуально. Такі системи переносять дані з комп'ютера безпосередньо на папір – технологія „Computer-to-Paper”. Ці пристрої орієнтовані в основному на друк малих тиражів (від одного примірника), причому вони забезпечують можливість друку змінних даних. Однак швидкість і якість друку подібних систем трохи нижче того рівня, який сьогодні характерний для офсетних машин. Вартість відбитка не залежить від тиражу і визначається вартістю паперу і матеріалів. Тому цифрові друкарські машини є ідеальним рішенням для мінімальних тиражів.

У 1996-1997 роках аналіз ринку, виконаний незалежними експертами, прогнозував, що цифровий друк розвиватиметься бурхливими темпами. Планувалося, що протягом десятиліття цифровий друк займатиме 85-90% усього друкарського виробництва: від 5-6% у 1996 році до 85-90% у 2006 році! Причому цей аналіз проводився для світової поліграфії, ці дані були офіційно поширені повсюдно, ними користувалися усі. І, природно, кожна фірма-виробник спробувала щось зробити в цьому сегменті ринку. Аналіз 2006-2007 років показує, що цифровий друк в цілому розвивається, але не так бурхливо, як було задекларовано, і на сьогоднішній день його частка піднялася до 10-12%. Але це ніяк не ті цифри, що прогнозувалися. Цієї оцінки – 85-90% ринку – цифровий друк, природно, не досягне навіть у 2020 році.

Проблеми впровадження цифрових технологій можна розділити на економічні і технологічні. Економічні проблеми обумовлені цілим комплексом причин, зокрема високою вартістю видаткових матеріалів для CTP. Технологічні проблеми пов'язані з несумісністю форматів даних, незадовільною якістю керування кольором і кольоропробою. Потік цифрової інформації на шляху від оригіналу до відбитка досі відрізняється дуже великою чутливістю до збоїв, що негативно впливає на якість продукції.