3.1.2 Класифікація продукції поліграфічного виробництва

Друкована продукція є сьогодні невід'ємною частиною нашої культури – до неї відносяться книги, ілюстровані журнали, рекламні матеріали, широкоформатні плакати на вулицях, пакування споживчих товарів і багато чого іншого. Продукція поліграфічного виробництва необхідна у всіх галузях громадського життя, народному господарстві, культурі, науці. Вона призначена як для особистого і суспільного споживання (газети, книги, журнали), так і для виробничого використання (бланки, етикетки). Дуже великий асортимент цієї продукції можна визначити в залежності від її призначення, формату й обсягу, змісту, художнього оформлення і поліграфічного виконання. У зв'язку з цим немає обґрунтованої загальної класифікації продукції поліграфічного виробництва.

У залежності від призначення, друковану продукцію можна умовно розділити на п'ять груп:

- видавнича продукція – сукупність видань, випущених видавництвом або іншою організацією, що видає. Ця продукція в основному служить засобом інформації;

- етикетки, пакування, обгортки, що є в основному засобом пакування;

- ділова продукція, що служить як засіб організації – бланки звітності, обліку; технічна документація на товари, устаткування;

- спеціальна продукція міністерств і відомств – грошові паперові знаки, поштові марки, бланки документів (паспорта, посвідчення та ін.);

- вироби і напівфабрикати для подальшого їхнього використання в інших галузях народного господарства – шпалери, відбитки з перекладними зображеннями, відбитки з текстурою коштовних порід дерева.

Цілком зрозуміло, що не тільки видавнича продукція, але і продукція інших, перерахованих вище груп несе певну оптичну інформацію естетичного і пізнавального характеру.

Найбільшу вагу з усієї продукції поліграфічного виробництва складає видавнича. Поряд з іншими видами комунікацій (радіо, телебачення, кіно та ін.) вона є головним засобом масової інформації і спілкування між людьми, поширення наукових знань, засобом політичної боротьби і виявом суспільної думки, також вона зберігає духовні цінності усіх століть і народів. Ця продукція зручна для використання, має низьку вартість тиражування. Інші засоби інформації не замінюють, а доповнюють її.

Відповідно до діючих у нашій країні стандартів видавнича продукція класифікується за багатьма ознаками, наприклад:

– за матеріальною конструкцією – видання книжкові, журнальні і листові (у вигляді одного або декількох аркушів без скріплення). До листових видань відносять газети, плакати;

– за знаковою природою інформації – видання текстові, велику частину яких складає текст, образотворчі видання (велику частину в них займають зображення), нотні, картографічні видання і т.д.; для навчальних цілей усі видання за знаковою природою інформації доцільно розділити умовно на три види: текстові (тільки текст), образотворчі (тільки зображення) і текстово-образотворчі (текст і зображення);

– за періодичністю – неперіодичні видання, що виходять без передбачених термінів повторення (книги, брошури); періодичні видання, що виходять через певний проміжок часу з постійною для кожного року кількістю номерів, однотипово оформлені (журнали, газети); тривалі видання, що виходять через невизначені проміжки часу в залежності від накопичення матеріалу (збірники наукових праць і т.д.);

– за цільовим призначенням і характером інформації – офіційні і наукові видання, монографії, літературно-художні видання, підручники, навчальні посібники, практикуми, словники, енциклопедії, виробничі видання.

Книжкові і журнальні видання для визначення їхньої конструкції зовнішнього оформлення і вибору оптимальної технології поліграфічного виконання можна розділити за такими ознаками:

– обсягом видання в обліково-видавничих, друкарських і паперових аркушах, а в деяких випадках і по товщині блоку;

– форматом видання, вираженому форматом аркуша паперу і його часток. За форматом книги умовно виділяють такі групи:

книги великого формату (205x260 мм і більше);

книги середнього формату (від 120x165 до 170x210 мм);

малоформатні (від 107x177 до 100x140 мм);

мініатюрні (не більше 100x100 мм);

мікрокниги (не більше 10x10 мм).

– тиражем видання в тис. прим. У залежності від цього умовно вважають тиражі до 15 тис. прим. малими, до 50 тис. прим. – середніми, до 200 тис. прим. – великими, понад 200 тис. прим. – масові;

– термінам служби видання, тобто тривалістю користування. За цією ознакою видання розділяються також умовно на три групи: для малого терміну служби (до 1 року); середнього (від 4 до 10 років) і тривалого (до 25 років і більш);

– категоріями читача – розділяються на видання для дорослого читача і видання для дітей і юнацтва. У свою чергу видання для дітей поділяються на дошкільні видання, видання для дітей молодшого віку і т.д.

У залежності від конструкції, видання розділяються на брошури, книги в обкладинках і книги в палітурних кришках. Видання можуть також розрізнятися за конструктивними особливостями й оформленням.

Поліграфічні підприємства, що працюють у секторі видавничого друку, випускають книги, журнали, газети. Підприємства, що займаються рекламним друком – брошури, листівки, каталоги, плакати. До якості рекламної продукції, як правило, висуваються високі вимоги, тому виробництво характеризується високим технологічним рівнем.

Специфіка виробництва пакування й етикеток полягає в тому, що друк в даному випадку є одним з етапів виготовлення продукції, при цьому вимоги до етикеток і пакування залежать від характеру продукту і можуть бути досить різноманітними. Тому надзвичайно широким є і спектр друкованої продукції – від елегантного пакування для косметики до шухляди з гофрокартона.

Ще кілька років назад поліграфічний ринок переживав етап гострої невпевненості у власних силах. Швидкий розвиток електронних засобів інформації створив ілюзію скорого краху поліграфії. Численні експерти пророкували, що засоби електронної комунікації і дешеві цифрові носії витиснуть звичні усім газети, журнали і книги. Однак пройшов якийсь час і «електронну» ейфорію змінила твереза оцінка ситуації. Прибуток видавництв від продажу інформації в електронному вигляді виявився в багато разів нижче, ніж прибуток від реалізації друкованої продукції. Причому незначні зміни відбулися лише у видавничому секторі – інші частини ринку друкованої продукції фактично не були порушені «електронною революцією». Дійсно, навряд чи що-небудь може загрожувати рекламному друку, адже реклама на друкованих носіях відрізняється унікальною наочністю і доступністю. У сфері пакування знайти заміну друкованої продукції в доступному для огляду майбутньому взагалі навряд чи буде можливо.

У результаті, на зміну невпевненості знову прийшло усвідомлення власної конкурентноздатності, і після невеликого спаду інвестиції в поліграфічне устаткування знову досягли стабільного рівня.

Сьогодні річний оборот ринку друкованої продукції оцінюється приблизно в 300 млрд. євро в рік (з розрахунку витрат на виробництво). З них 144 млрд. євро приходиться на видавничий друк, 120 млрд. євро – на рекламний друк і 36 млрд. євро – на друк пакування.

За конкурентноздатністю з електронними засобами інформації можна виділити чотири види друкованої продукції:

– замінна;

– що доповнюється;

– конкурентноздатна;

– незамінна.

«Замінні» види продукції поступово витіснятимуть електронними засобами. Сюди відноситься продукція, що характеризується великим обсягом даних і незначним терміном актуальності. Частка подібних видів друкованої продукції в загальній її масі не перевищує 6%.

Види продукції, «Що доповнюються», співіснуватимуть з електронними засобами, доповнюючи і взаємно збагачуючи один одного. Прикладом можуть служити комп'ютерні книги і журнали, у які вкладаються диски CD-ROM.

«Конкурентноздатні» види продукції розвиватимуться в умовах конкурентної боротьби з електронними засобами інформації. До цієї групи відносяться книги і журнали, газети, рекламна продукція.

Останнім часом відбувається зміна відносин споживачів до видавничої друкованої продукції: її читання стало сприйматися як задоволення на противагу виснажливій роботі за екраном монітора. Дослідження, проведені недавно в США, свідчать про те, що активне використання Інтернету йде на шкоду телебаченню, при цьому люди знову почали більше читати газети і журнали. Надлишок інформації, що обрушується щодня на сучасну людину, призвів до того, що друковані видання стали сприйматися як джерело задоволення.

Обсяги рекламної друкованої продукції будуть, швидше за все, тільки збільшуватися. Уже зараз відбувається перерозподіл реклами між телебаченням і друкованими засобами інформації на користь останніх. Реклама в Інтернеті поки недостатньо ефективна, а розсилання рекламної інформації з електронної пошти зустрічає, як правило, ворожий прийом користувачів мереж. Таким чином, друкована продукція, будь-то буклети, листівки або плакати, виявляється найбільш ефективним видом реклами з огляду співвідношення «витрати/результат».

«Незамінні» види продукції не можуть бути заміщені електронними засобами інформації, їхній просто неможливо перетворити в нематеріальну форму в силу їхньої специфіки. До цієї групи відноситься етикеткова і пакувальна продукція, так що поліграфічним підприємствам, що випускають етикетки й пакування, можна не побоюватися конкуренції з боку електронних засобів інформації.

Питання для самоконтролю:

6. З яких складових складається видавничо-поліграфічний комплекс?

7. Що таке видавництво? Класифікація видавництв.

8. Які функції виконує видавництво?

9. Що таке видавничо-поліграфічна продукція?

10. Наведіть класифікацію поліграфічної продукції за різними ознаками.