- «Ефект Кулєшова» та його значення для становлення мистецтва кіномонтажу

Сутність цього ефекту полягає в створенні за допомогою монтажу двох та більше сусідніх кадрів нового змісту, який безпосередньо не закладений в окремих кадрах, або нової фізичної чи географічної реальності.

«Ефект Кулєшова» отримав назву за ім´ям радянського кінорежисера Льва Володимирова Кулєшова, який відкрив його в серії монтажних дослідів, проведених 1918 – 1919 років.

Основних експериментів було три. В першому однакові кадри з обличчям актора Івана Мозжухіна почергово поєднувались із тарілкою супу, дитячою труною, портретом дівчини і т.п. У глядача складалося враження, що актор кожного разу реагує по різному.

Другий експеримент – географічний. У ньому послідовно були зклеєні такі кадри:

1) Акторка йде по вулиці Петрівка в Москві;

2) Актор іде набережною Москва-ріки в зустрічному напрямку;

3) Зустріч акторів біля пам´ятника М.В. Гоголю в Москві;

4) Актори тиснуть один одному руки (в кадрі знімались зовсім інші люди у тій самій одежі);

5) Актори разом дивляться кудись вбік і вгору;

6) Капітолій у Вашингтоні;

7) Актори стоять в іншому місці, а потім йдуть разом;

8) Актори підіймаються сходами храму Христа Спасителя; самого храму в кадрі немає;

9) Капітолій у Вашингтоні.

Внаслідок перегляду цієї монтажної фрази в глядачів складалося враження, що актори зустрілись, домовилися йти та піднімаються сходами, що ведуть у Капітолій.

Третій експеримент складався з крупних планів різних жінок, що розчісувалися. На екрані складалося враження, що розчісується одна й та сама жінка.

Трактуючи ці експерименти, Л.В. Кулєшов визначив, що монтажний образ є сумою двох сусідніх кадрів, а дійсність можна деформувати за допомогою монтажу як завгодно – в залежності від авторського світобачення.

Надалі цей дещо механістичний підхід до монтажу було спростовано практичною та теоретичною діяльністю учня Л.В. Кулєшова В.І. Пудовкіна та С.М. Ейзенштейна.

Сьогодні «Ефект Кулєшова» сприймається як окрема форма оповідного монтажу і останнім часом отримав у кінознавчій літературі назву «конструктивного монтажу», тобто монтажу, за допомогою якого з окремих кадрів конструюється нова екранна реальність часу й простору.

Проведення та аналіз Л.В. Кулєшовим цього експерименту величезною мірою вплинув на подальші пошуки в галузі створення монтажної кінематографічної реальності.