19. Коректура. Необхідність коректурного прочитання рукопису. Помітки для виправлення букв і знаків.

Коректура – це процес, який полягає у приведенні копії повідомлення у відповідність із його оригіналом. Завдання коректури: усунути помилки, що виникли при складанні і можуть спотворити оригінал (пропуски, переставлення літер, слів, знаків, пунктуаційні помилки), а також помилки, не помічені автором і редактором під час роботи над рукописом. Коректор виправляє фактичні, літературні, помилки складання, копіювальні, пунктуаційні, орфографічні помилки, також його завдання – уніфікувати виділення (скорочення, систематичне виділення), дотримуватись комплектності видання, твору. Наявність процесу коректури у видавничому процесі прямо залежить від її технології. Класичний видавничий процес вимагає обов’язкового копіювання авторського оригіналу, тобто його повторного набирання. Сучасний же комп’ютеризований видавничий процес, навпаки, такого копіювання зовсім не потребує, оскільки будь-яке повідомлення, записане на комп’ютерному носії, може бути скопійоване без повторного набирання. З цього випливає, що процес коректури потрібен лише в тих випадках, коли для видання використовують традиційний видавничий процес або коли використовують частково комп’ютеризований видавничий процес.

Коректурні знаки – умовні графічні позначення, які використовуються для виправлення помилок у коректурних відбитках. Коректурні знаки можуть вноситися безпосередньо в текст і повторюватися на полях (таких знаків більше), а можуть вноситися в текст без повторення на полях (таких знаків менше). Коректурні знаки вносяться як на одне поле (при одноколонковому складанні або в рукописах невеликого формату), так і на обидва (при багатоколонковому складанні або в рукописах великого формату). При читанні коректури багатоколонкового тексту важливе значення має напрям прапорця коректурного знака (його частина, а саме горизонтальна риска, що може бути одинарною або подвійною, верхньою або нижньою). Прапорець коректурного знака спрямовується у бік того поля, на яке винесене знак з виправленням. На два поля можуть виноситися виправлення також у текстах з великою кількістю помилок. При здійсненні коректури багатоколонкової верстки можуть використовуватися і з’єднувальні лінії (т.з. «віжки»). Лінії з’єднують виправлення, винесене на поле, з тим місцем, де це виправлення має бути зроблене. Виправляти текст прийнято пастою темного кольору (синього або фіолетового), а всі вказівки на полях обводити кружками, щоб їх випадково не сплутали з виправленнями. Коректурні виправлення мають бути зроблені охайно. Однакові коректурні знаки можна повторювати лише через 8-10 рядків тексту. Усі коректурні позначення традиційно поділяються на: - знаки для виправлення літер і знаків; - слів, складів, сполучень літер; - рядка, кількох рядків; - проміжків; - гарнітури, накреслення і кегля шрифту, накреслення і розмірів лінійок; - знаки для відміни зробленого виправлення; - знаки для редактора про помилкове, незрозуміле або сумнівне, на думку коректора, написання; - знаки для пробних відбитків, ілюстрацій та інших зображень.