19. Коректура. Необхідність коректурного прочитання рукопису. Помітки для виправлення букв і знаків.
Коректура – це процес, який полягає у приведенні копії повідомлення у відповідність із його оригіналом. Завдання коректури: усунути помилки, що виникли при складанні і можуть спотворити оригінал (пропуски, переставлення літер, слів, знаків, пунктуаційні помилки), а також помилки, не помічені автором і редактором під час роботи над рукописом. Коректор виправляє фактичні, літературні, помилки складання, копіювальні, пунктуаційні, орфографічні помилки, також його завдання – уніфікувати виділення (скорочення, систематичне виділення), дотримуватись комплектності видання, твору. Наявність процесу коректури у видавничому процесі прямо залежить від її технології. Класичний видавничий процес вимагає обов’язкового копіювання авторського оригіналу, тобто його повторного набирання. Сучасний же комп’ютеризований видавничий процес, навпаки, такого копіювання зовсім не потребує, оскільки будь-яке повідомлення, записане на комп’ютерному носії, може бути скопійоване без повторного набирання. З цього випливає, що процес коректури потрібен лише в тих випадках, коли для видання використовують традиційний видавничий процес або коли використовують частково комп’ютеризований видавничий процес.
Коректурні знаки – умовні графічні позначення, які використовуються для виправлення помилок у коректурних відбитках. Коректурні знаки можуть вноситися безпосередньо в текст і повторюватися на полях (таких знаків більше), а можуть вноситися в текст без повторення на полях (таких знаків менше). Коректурні знаки вносяться як на одне поле (при одноколонковому складанні або в рукописах невеликого формату), так і на обидва (при багатоколонковому складанні або в рукописах великого формату). При читанні коректури багатоколонкового тексту важливе значення має напрям прапорця коректурного знака (його частина, а саме горизонтальна риска, що може бути одинарною або подвійною, верхньою або нижньою). Прапорець коректурного знака спрямовується у бік того поля, на яке винесене знак з виправленням. На два поля можуть виноситися виправлення також у текстах з великою кількістю помилок. При здійсненні коректури багатоколонкової верстки можуть використовуватися і з’єднувальні лінії (т.з. «віжки»). Лінії з’єднують виправлення, винесене на поле, з тим місцем, де це виправлення має бути зроблене. Виправляти текст прийнято пастою темного кольору (синього або фіолетового), а всі вказівки на полях обводити кружками, щоб їх випадково не сплутали з виправленнями. Коректурні виправлення мають бути зроблені охайно. Однакові коректурні знаки можна повторювати лише через 8-10 рядків тексту. Усі коректурні позначення традиційно поділяються на: - знаки для виправлення літер і знаків; - слів, складів, сполучень літер; - рядка, кількох рядків; - проміжків; - гарнітури, накреслення і кегля шрифту, накреслення і розмірів лінійок; - знаки для відміни зробленого виправлення; - знаки для редактора про помилкове, незрозуміле або сумнівне, на думку коректора, написання; - знаки для пробних відбитків, ілюстрацій та інших зображень.
- 1. Автор рукопису. Група авторів за типом повідомлення, за майстерністю подання інформації, за обсягом тезаурусів та за переслідуваною метою
- 2. Автор рукопису. Групи авторів за типом повідомлення, за ступенем самостійності, за досвідом готування повідомлень
- 3. Важливість дотримання психолінгвістичних, етичних, юридичних та інших норм під час редагування рукопису
- 4. Верстка. Види верстання. Особливості роботи над версткою.
- 5. Визначення методів редагування. Формалізовані і неформалізовані методи редагування
- 6. Визначення помилки. Помилки (істотні та неістотні). Види помилок
- 8. Етапи видавничого процесу (авторський, редакційний, конструювання, поліграфічного відтворення, тиражування, розповсюдження).
- 9. Завдання і значення редагування. Визначення об’єкта і предмета редагування
- 10. Зародження й етапи поширення друкарства у світі . Перші українські друкарні.
- 11. Значення г. Нарбута для української шрифтової школи
- 12. Класифікація методів виправлення. Метод заміни і метод вставлення
- 14. Класифікація методів виправлення. Метод перероблення. Кон’юктурне виправлення
- 15. Класифікація методів виправлення. Метод переставлення. Метод видалення
- 16. Класифікація методів виправлення. Метод скорочення та метод опрацювання
- 17. Композиція рукопису. Види композиції. Особливості кожного виду композиції.
- 18. Конструкція книги. Основні елементи книги (книжковий блок і його компоненти, книжкові оправи та обкладинки, суперобкладинка)
- 19. Коректура. Необхідність коректурного прочитання рукопису. Помітки для виправлення букв і знаків.
- 20. Коректурне виправлення( авторське і редакторське). Умови ефективної коректури.
- 21. Коректурний відбиток. Види коректурних відбитків. Вимоги до коректурних відбитків.
- 22. Лінгвістичні норми редагування.
- 23. Логічні основи редагування текстів. Вимоги до означень. Закони логіки і їх значення у роботі з текстами. Причини виникнення логічних помилок
- 24. Межі втручання редактора в авторський оригінал
- 25. Мета і завдання редагування. Методи і методики редагування. Методологічна база редагування.
- 26. Методи контролю (параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні тощо)
- 27. Методи контролю композиції. Недоліки композиції і способи їх усунення у роботі над текстом
- 28. Норми без макетного і макетного верстання.
- 29. Основні завдання теорії видавничої діяльності та теорії редагування
- 30. Особливості верстання текстів різних видів (суцільного прозового, віршованого, драматичного)
- 31. Особливості нетекстової частини рукопису (верстання таблиць, формул, ілюстрацій)
- 32. Особливості редагування перекладів.
- 33. Перевірка фактичного матеріалу. Вимоги, які ставляться до редактора у роботі з цифрами і цитатами.
- 34. Періодизація розвитку редагування
- 35. Поняття тексту у редакторській практиці. Основний, додатковий, допоміжний текст. Ознаки тексту.
- 36. Поняття факту і фактичного матеріалу рукопису. Система фактів твору. Осн вимоги у роботі з фактами. Причини виникнення фактичних помилок.
- 38. Правила складання і верстання елементів видання (авантитул, контртитул, фронтиспис, титул. Аркуш, зворот титула, шмуцтитул)
- 39. Правила складання і верстання елементів видання (передмова, вступна стаття, присвята, епіграф, сигнатура, норма)
- 40. Принципи виміру друкарських шрифтів. Система Піка та система Дідо
- 41. Редагування як синтез операцій контролю та синтезу. Межі усунення помилок та ступінь редагованості рукопису
- 42. Редакторська підготовка видань. Особливості редагування газетних і журнальних текстів.
- 43. Особливості редагування довідкових текстів.
- 44. Особливості редагування наукової літератури.
- 45. Особливості редагування підручникової літератури.
- 46. Особливості редагування рекламних текстів
- 48. Особливості редагування текстів художньої літератури.
- 49. Редакційна норма, її визначення, структура норм. Основна суперечність нормативної бази. Потужність і динамічність нормативної бази
- 50. Реципієнт. Групи реципієнтів за можливістю сприймання повідомлень різної синтактичної складності, за рівнем знань структури повідомлень, і за професійним рівнем.
- 51. Реципієнт. Групи реципієнтів за рівнем семантичної складності їх тезаурусів, за довільністю та за мотивами сприймання.
- 52. Роль редактора у взаємодії автор-читач. Фонові знання (комунікативний фон), типии фонових знань.
- 53. Рубрикація. Види рубрик. Способи нумерації рубрик.
- 55. Сторінка складання. Визначення розмірів сторінки складання.
- 57. Сучасні орфографічні норми української мови. Важливість їх дотримання під час редагування рукопису
- 60. Шрифт видання. Визначення поняття «шрифт». Принципи класифікації сучасних шрифтів.