logo
Gos_wpora

31. Особливості нетекстової частини рукопису (верстання таблиць, формул, ілюстрацій)

Таблицею називають текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді горизонтальних рядків і вертикальних колонок, розділених лінійками і завершених заголовковими даними. Кожна таблиця складається з трьох основних частин: головки, яка містить заголовкові дані всіх граф. В свою чергу головка може членуватися горизонтальними лінійками на яруси; основного текстового і цифрового матеріалу в рядках таблиці, які утворюють хвостову частину — «хвіст» таблиці. У більшості випадків хвостова частина складається з боковика — лівої графи, що містить в собі дані про зміст кожного із рядків таблиці, і прографки, яка складає зміст таблиці. Таблиці, які займають усю площу сторінки видання, називають сторінковими, а які займають лише частину сторінки — клаптиковими. Якщо вони розташовані поздовж сторінки і читаються як основний текст, їх називають поздовжніми, а якщо впоперек — поперечними.

При наборі і верстанні в одному виданні таблиці і виводи повинні бути подані однотипно за шрифтами, кеглями, товщиною лінійок, розмірами заголовків і граф, оформленням заголовкових і над заголовкових частин, розмірами абзацних відступів і втяжок, виключкою колонок в графах, системами рубрикації в боковиках, характером вертикальної розбивки рядків і т. п. Недопустимим є в одному виданні частину таблиць робити закритими, а решта — відкритими чи піввідкритими.

Заголовкова частина таблиці може бути простою і складною, а може складатися з декількох ярусів. Тексти заголовків, якщо можливо, варто розташовувати горизонтально. При великому заголовку і вузьких графах текст розміщають вертикально, при цьому заголовки всіх решта граф, крім боковика, можна теж розставляти вертикально. У заголовках, які розміщені горизонтально, рядки тексту виключають посередині графи з відбивкою від вертикальних лінійок не менше ніж на 2 п. По висоті заголовки розміщають також посередині. Верхня відбивка від горизонтальних лінійок, як правило, на 2 п. більша, ніж нижня. Заголовкову частину таблиць переважно набирають шрифтами того ж кегля, що і хвостову. Однак, щоб уникнути вертикального розташування заголовків, їх можна набирати кеглем на ступінь нижче, ніж кегль шрифту боковика і прографки. В одноярусному заголовку текст кожної графи набирають з прописної літери. В багатоярусному самостійні заголовки набирають теж з прописної літери, а підпорядковані граматично заголовки в нижніх ярусах — з рядкових. В кінці заголовка кожної графи знаків пунктуації не ставлять (крім обов'язкових крапок у скороченнях).

Надзаголовкову частину таблиці, яка містить нумераційний заголовок і тематичний заголовок, оформляють згідно зі всією рубрикацією видання. Найчастіше нумераційний заголовок набирають окремим рядком з виключкою в правий край, а тематичний — з виключкою «окремим рядком» з змістовою розбивкою по рядках. Між нумераційним і тематичним заголовками відбивки не роблять. Допускаються й інші композиційні варіанти оформлення заголовків. Надзаголовкову частину таблиці відбивають від верхньої лінійки обрамлення на 2—6 п.

Текстові і цифрові елементи боковиків в таблицях виключають переважно в лівий край. Цифрові дані в колонках таблиць і виводів необхідно, якщо можливо, розміщувати так, щоб розряди чисел були вирівняні по вертикалі, тобто одиниці під одиницями, десятки під десятками і т.д. Таке розміщення є обов'язковим, коли в таблиці наявна підсумкова частина. Найбільше число виключають посередині графи з відбивками не менше ніж 2 п. За відсутності даних в окремих рядках замість слова «ні» ставлять тире, за відсутності відомостей — трикрапку. Ці знаки завжди виключають «окремим рядком».

Примітки чи зноски до таблиці набирають шрифтами тієї ж гарнітури, що і хвостову частину таблиці, але меншого кегля. Зноски від тексту відділяють тонкою лінійкою форматом 3/4 — 1 кв. з виключкою в лівий край. Лінійки, які служать в побудові таблиць для обрамлення, побудови прографки і горизонтального членування, повинні бути цільними, без розривів. Відбивка таблиць від попереднього і наступного текстів повинна складати один-два рядки основного шрифту, яким набране видання. Пробіл між заголовком і таблицею повинен бути меншим за пробіл між заголовком і попереднім текстом і повинен складати 4—6 пунктів. При багатоколонному наборі таблиці бажано заверстувати на формат однієї колонки. Якщо це не можливо, то таблиці при такому наборі можуть бути набрані на формат двох чи декількох колонок. Не можна верстати таблиці в такому наборі на проміжні формати, наприклад, на 1,5 колонки з оборкою. Таблиця не повинна розрізати текст сторінки, тобто текст в кожній колонці переходить через таблицю зверху донизу.

Формульні тексти є частиною основного тексту книги і тому їх верстають строго у відповідності з вказівками в оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул, залежно від розташування, розміру та накреслення одних і тих самих знаків, можуть набувати різних змістових значень. При наборі і верстанні велику увагу слід приділити аналізові оригіналу і його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для буквених позначень математичних величин використовують шрифти латинського, грецького і готичного алфавітів. Для правильного відтворення варто пам'ятати, що в розмітці латинські літери будуть підкреслені коректурним знаком «курсив», грецькі — обведені червоним кружечком, готичні — синім.

Умовні скорочення (sin, cos, tg і т. п.) слід набирати шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Скорочення найменувань фізичних величин, незалежно від латинського чи українського алфавіту, теж набирають прямим накресленням шрифту.

Формули бувають однорядкові, дворядкові і багаторядкові. Однорядкові формули набирають кеглем основного шрифту, дворядкові — пониженим кеглем, а в багаторядкових — ту частину формули, що займає один рядок, набирають кеглем основного шрифту, а два і більше рядки — пониженим кеглем. У шкільних підручниках для молодших класів всі частини формул краще набирати шрифтами основного кегля.

Номери формул набирають тими ж шрифтами, що і основний текст, але беруть їх у дужки, щоб відокремити від самих формул. Формули переважно виключають «окремими рядками» і верстають по центру сторінки складання, Відбивка формули від тексту повинна бути в межах одного рядка кегля основного шрифту. Якщо перед формулою короткий кінцевий рядок, то від нього формулу взагалі не відбивають. Між формулами, які розташовані одна за одною, відбивка повинна бути не більше ніж 2 - 4 п. Збільшення відбивок і розбивок формул погіршує зручність прочитання, збільшує обсяг видання і, звичайно, витрати паперу. Експлікації, які йдуть за формулами, є частиною основного тексту, і тому їх не відділяють від тексту, який іде за ними. Як правило, експлікації починаються словами «де» або «тут», за якими ідуть символи чи пояснення. Існує два методи складання експлікацій: - всі символи з поясненнями впідбір. При цьому пояснення кожного символу закінчується крапкою з комою, після якої роблять пробіл, що дорівнює кеглю шрифту, яким набрано основний текст і який не змінюється при ви ключці рядків. Всю експлікацію верстають на повний формат рядків складання; - всі символи окремими рядками з вирівнянням всіх тире, які відокремлюють символ від пояснення, для чого перед початком верстання необхідно визначити місце тире згідно з найбільшим символом чи числом. Слова «де» або «тут» набирають і верстають без абзацу разом з першим символом, тобто відступ повинен враховувати і це слово.

Символ або число завжди відділяють від його опису знаком тире з відбивкою з двох боків по 2 п. Слова «де» або «тут» завжди набирають з рядкової літери. Між такими словами і першим символом ніяких знаків пунктуації не ставлять (переноси формул див. у розділі «Правила переносу з рядка в рядок»).

При верстанні складних видань небажаним є розміщення формул на початку сторінки. Неприпустимим є розміщення на різних сторінках групи формул, які мають спільний номер. В таких випадках шляхом вгонки чи вигонки рядків формули слід помістити на одній сторінці. У хімічних формулах символи хімічних елементів набира­ють шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Так само набирають і цифри. Формули які заверстуються безпосередньо в рядках, набирають тим самим кеглем, що і рядки. Складні формули, які виводяться з тексту окремо, можна набирати зменшеним кеглем шрифту, але не нижче кг. 8. Усі символи хімічних елементів набираються прописними літерами. Цифри в хімічних формулах набирають тим же кеглем, що і символи, а валентність — за тими ж правилами, що й індекси в математичних формулах, тобто на 1—2 ступені нижче, при цьому очко цифр повинно наполовину виступати за лінію основного шрифту. Назву хімічної сполуки поміщають під формулою посередині і набирають шрифтом малого кегля (не менше кг. 6).

Ілюстрації є важливим елементом художнього і поліграфічного оформлення видань. Для ілюстративного верстання існують технічні та естетичні правила, що вимагає високої кваліфікації верстальника у поєднанні з професіоналізмом і добрим художнім смаком. Існує чотири основних види верстки ілюстрації: Відкрита верстка (а). Ілюстрації розміщують зверху чи знизу сторінки. Стикуються з текстом такі ілюстрації одним (при заверстці врозріз) чи двома (при заверстці воборку) боками. Закрита верстка (б). Ілюстрації розташовують всере- дині тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації двома (при заверстці врозріз) чи трьома (при заверстці воборку) боками. Глуха верстка. Ілюстрації в багатоколонному наборі заверстуються всередину тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації всіма чотирма боками. Верстка ілюстрацій на полях. Ілюстрації малого формату розміщують на полях видання. З текстом такі ілюстрації не стикуються. Ілюстрації, що займають усю сторінку видання, називають «сторінковими» (е), а верстку таких ілюстрацій прийнято називати сторінковою. Якщо при верстанні ілюстрація повністю або частково займає сусідню сторінку, то таку верстку називають розворотною, а коли переходить на наступні сторінки — багаторозворотною Користуючись різними видами верстки, верстальник має великі можливості найбільш виразно розташовувати ілюстративний матеріал, враховуючи його особливості.

Застосовуючи різні види верстання ілюстрацій в одному виданні, важливо не порушувати стилеву єдність видання, змішуючи види версток в межах розділу чи розвороту. Не можна заверстувати ілюстрації в кінці розділу чи глави перед заголовком наступного розділу, також не бажано розміщувати ілюстрацію в кінці розділу. Не заверстують ілюстрації на кінцевих сторінках, за винятком ілюстрацій в технічних книгах, де на тих же сторінках є посилання до них. Ілюстрації, які заверстують врозріз, при відкритому верстанні розміщують зверху або знизу сторінки складання.

При закритому верстанні ілюстрації врозріз її завжди розміщують, якщо немає інших вказівок видавництва, на оптичній середині сторінки складання, тобто так, щоб над ілюстрацією разом з підписом містилося приблизно три восьмих, а під нею — п'ять восьмих усіх текстових рядків. При верстанні ілюстрації врозріз над нею не можна залишати абзацний рядок, а текст під нею не може починатися кінцевим рядком. Якщо по всьому виданню ілюстрації верстають з виходом на поле чи «під обріз», тоді вихід дають повністю в зовнішнє поле.

Ілюстрації, по висоті близькі до загальної висоти сторінки, краще верстати на окремій сторінці. Мінімальна кількість тексту, який може бути підверстано до такої ілюстрації, — 3—4 рядки при відкритій верстці і 2—3 рядки при закритій верстці над ілюстрацією і 4—5 рядків під нею.

Якщо на одній сторінці потрібно розмістити дві ілюстрації малого формату (одну зверху, а іншу знизу), тоді між ними повинно бути не менше трьох рядків тексту, якщо ілюстрації не об'єднані в групу. Якщо дві ілюстрації, які суттєво різняться висотою, потрібно розмістити на сторінці врозріз, то їх слід рівняти по нижній лінії, над нижчою ілюстрацією роблять оборку, формат якої був би однаковим з форматом ілюстрації, а висота — не менше чотирьох рядків тексту. Ілюстрації, які мають значно менший, ніж сторінка складання, формат і які заверстуються за вказівкою видавництва на окрему сторінку, розміщають точно на оптичній середині сторінки складання з виключкою посередині. Колонцифри на таких сторінках не ставлять. На сторінках-вклейках набирають тільки норму, але в число колонцифр вони не входять.

У художніх виданнях часто зворотна сторона вклейки не задруковується, а залишається чистою. В такому випадку ілюстрацію верстають на непарній сторінці. Верстаючи на сторінці дрібні ілюстрації, зібрані в групу, обов'язково слід звернути увагу на розміщення таких ілюстрацій згідно з номерами, на збереження прямокутності сторінки (розташовуючи ілюстрації якомога ближче до країв), навідбивку між ілюстраціями (яка повинна бути рівномірно і не надто великою).

У багатоколонній верстці найкращим форматом для ілюстрації є формат колонки. Але цього не завжди вдається досягнути. Зустрічаються верстки ілюстрацій врозріз колонки, врозріз двох чи трьох колонок чи врозріз всієї сторінки. В енциклопедичних виданнях багато кліше малого формату, які подано воборку в одній колонці. При такому розміщенні в усіх випадках (як на парних, так і на непарних сторінках) такі ілюстрації виключають у правий край колонки. Через ілюстрації врозріз основний текст проходить наскрізь (зверху вниз) колонки.