35. Поняття тексту у редакторській практиці. Основний, додатковий, допоміжний текст. Ознаки тексту.

Текст – писемний або усний твір, який становить лінійну послідовність висловлювань, об’єднаних смисловою і формально-граматичною послідовністю, спільною тематичною і сюжетною заданістю. Речення, період, надфразна єдність – елементи тексту. Одиниці вищого рівня тексту – частини, розділи, підрозділи. Текстом у редакторській практиці називають: у широкому значенні – результат авторської праці, рукопис вцілому, що подається до видавництва для підготовки до видання; у вузькому – основна частина авторського рукопису. Основний текст являє собою об’єднану за змістом послідовність знакових одиниць. Він є ядром текстових компонентів, до якого наче прив’язані всі інші компоненти (додатки, покажчики, рубрики, примітки, вихідні відомості тощо). Додатковий текст – не обов’язковий текст видання, що доповнює основний (довідки, примітки). Допоміжний текст – текст апарату видання, який покликаний допомогти читачеві користуватись виданням (покажчики, глосарій). Основні ознаки тексту: структурна зв’язність; змістова цілісність (лінійність, членованість, інформативність, завершеність). Зв’язність – структурна правильність побудови текстів. *Когезія (локальна) – лінійний тип: міжфразові зв’язки: Когерентність (глобальна) – нелінійний тип: зв’язок між різними рівнями тексту. Цілісність – наявність авторського задуму в тексті через вияв функціонального навантаження елементів тексту. Засоби творення цілісності: організація мовних одиниць, повторення ключових слів (синоніми).