33. Перевірка фактичного матеріалу. Вимоги, які ставляться до редактора у роботі з цифрами і цитатами.

Способи перевірки точності і достовірності фактологічного матеріалу. Для цього проводиться перевірка джерел фактів і фактів за джерелами: звіряння з авторитетним джерелом, офіційне підтвердження. Внутрішньотекстова перевірка така: конкретизація; співвіднесення фактів (фактів у тексті і фактів, добре відомих редактору; фактів у тексті, пов’язаних за змістом; повторюваних фактів; фактів, пов’язаних з посиланнями); підрахунки; перебудова низки фактів за іншим принципом; зіставлення даних із закономірністю іх зміни; осмислення термінів; прийоми, що застерігають від недоліків прискореного читання; комбінація прийомів перевірки. Причини фактичної неточності і недостовірності тексту, робота редактора з фактичними помилками повідомлення. Норми для перевірки фактичних тверджень:• Фактичні твердження загальної тематики найперше слід контролювати за найвідомішими в світі універсальними енциклопедіями. • Фактичні твердження, що стосуються окремих країн, слід контролювати за енциклопедичними виданнями цих країн. • При відсутності інформації в універсальних енциклопедіях фактичні твердження загальної тематики слід контролювати за найвідомішими галузевими енциклопедіями. • За відсутності інформації в галузевих енциклопедіях фактичні твердження загальної тематики слід контролювати за найвідомішими галузевими енциклопедичними словниками. • Для контролю фактичних тверджень, у яких дані змінюються залежно від часу, редактор повинен використовувати офіційні статистичні збірники ООН, держав та міжнародних організацій. • Якщо потрібні для контролю фактичних тверджень довідкові видання відсутні, редактор повинен користуватися науковими виданнями. • У складних випадках редактор має право вимагати від автора провести пошук потрібного джерела й подати його редакторові для підтвердження істинності фактичних тверджень чи посилань, поданих у повідомленні. • Якщо в довідниках щодо одного й того ж фактичного твердження є суперечності, про це слід вказувати в повідомленні, подаючи використані довідкові джерела.

Перевірка цитат. • Редактор повинен перевірити кожну цитату за повідомленням-джерелом. Контролювати цитати редактор може самостійно або за участю автора, попросивши його надати джерела цитування. • Редагуючи цитати, редактор повинен перевірити їх контекст в авторському повідомленні та повідомленні-джерелі й пересвідчитися в їх тотожності. Цитата — це фрагмент одного повідомлення, який дослівно повторюють в іншому. У повідомленні цитати виділяють за допомогою пунктуаційних знаків. Редактор, проводячи контроль оформлення цитат, повинен керуватися такими нормами. • Усі цитати повинні бути істинними • Будь-які зроблені автором, редактором, упорядником, перекладачем та іншими особами уточнення, примітки, коментарі, виділення тощо, які вставляють у цитату, слід оформляти за таким шаблоном: <квадратна відкриваюча дужка>, текст, <крапка>, <тире>, вказівка на джерело тексту, <закриваюча квадратна дужка>. • Цитати можна виділяти трьома способами: а) за допомогою лапок; при цьому, коли всередині цитати є інші лапки, їх подають у такій послідовності: «хххх "ххххх " хххх»; б) за допомогою шрифтових виділень; в) за допомогою поліграфічних засобів, наприклад, лівосторонніх втягувань, міжабзацних відступів зверху та знизу цитати тощо. • На джерела цитат слід обов'язково давати посилання. • У дитячій та навчальній літературі цитати слід виділяти за допомогою лапок. • Пропуски в тексті оригіналу повинні бути замінені в цитаті трикрапкою. • Цитату, якщо вона стоїть на початку речення, слід писати з великої літери навіть тоді, коли в оригіналі цей фрагмент (перше слово) написано з малої літери. • Цитата, якщо вона стоїть усередині речення, повинна починатися з малої літери навіть тоді, коли в оригіналі вона починається з великої літери. • Якщо цитата, яка має в кінці крапку, завершує речення, то в кінці речення ставлять лише одну крапку, причому після лапок. Перед лапками може стояти лише знак оклику чи знак питання, якщо вони є в оригіналі; тоді крапку в кінці речення після лапок не ставлять. Крім того, в цьому випадку в кінці речення, тобто після лапок, може стояти свій знак питання чи знак оклику, який потрібен за змістом речення, але за умови, що ці знаки є різними. • Коли цитату подають не за першоджерелом, то в бібліографічній примітці слід вказувати: Цит[ується]. за: [бібліографічний опис джерела]. Таке цитування допустиме лише тоді, коли потрібне джерело відсутнє.Перед підписанням до друку редактор повиннен перевірити весь цифровий ряд.