10. Зародження й етапи поширення друкарства у світі . Перші українські друкарні.

(13-кін.17ст) Передумовами появи друкарської техніки вважають: - печатки і штампи (виготовляли з глини, дерева, каменю, кісток, бронзи, свинцю; наносили на поверхню якогось плоского матеріалу виготовлені рельєфним способом певні знаки методом тиснення, нерідко оправлені в персні); - набиття візерунків на тканині (вирізаний на тонкій дерев’яній дошці-заготовці узор притискували до шматка однотонної світлої тканини й наносили на нього фарбу); - ксилографічний метод множення текстів та ілюстрацій на папері (спосіб виготовлення на дерев’яній дошці методом вирізування пробільних елементів спеціальної форми із дзеркальним рельєфним зображенням; за новим способом фарба наносилася на випуклу рельєфну форму, яка потім міцно притискувалася до зволоженого чистого аркуша паперу, залишаючи відповідний слід). Недоліками цього методу була надто копітка і тривала в часі робота з вирізування кожної літери тексту, неможливість використання конкретної дерев’яної дошки для іншої сторінки видання чи для іншої книги, зношуваність ксилографічних форм від тривалого використання, а відтак втрата якості відтворення в наступних копіях. Таким чином, потребою часу ставало винайдення нового, досконалішого і ефективнішого, способу множення тексту, в основі якого була б можливість комбінування одних і тих же літер, відриву й перенесення їх з одного слова чи рядка в інший (рухомі літери). *Першим у світі текстом, створеним методом застосування рухомих літер вважають Фестський диск (віднайдений на о.Крит 1908р., дата створення – 17 ст.до н.е.). Майже через тисячу років ідея виготовлення окремих розбірних літер для створення текстів починається в Китаї (в сер. ХІ ст. кит. винахідник Бі Шен виготовив рухомі зображення ієрогліфів тогочасної китайської мови). Але його винахід не набув швидкого поширення в Китаї (шрифт виготовлявся із крихкого глиняного матеріалу, тому його вистачало ненадовго; незручність виготовлення до 40 тисяч знаків, з яких скл. ієрогліфи). Розбірний шрифт із матриць з’являється дещо пізніше у сусідів китайців – корейців (14ст.), але, напевно, з тих же причин тамтешні друкарі знову повернулися до вже засвоєного ксилографічного методу. Тільки епоха Відродження, яка з кінця 14-поч. 15 ст. започаткувала в Зх. Європі культуру нового часу, стала золотою епохою для ствердження й поширення друкарства.

На сьогодні утвердилася думка, що винахідником друкарства не тільки в Європі, а й у цілому світі є Й. Гутенберг, який винайшов: лиття літер з металу, створення металевої форми (матриці), в якій ці літери виливалися, конструкцію першого друкарського верстата і виготовив першу в світі друковану книгу – Біблію, що мала на кожній сторінці 42 рядки. Проте ряд учених наводять аргументи, які дають підстави засумніватися в першості Гутенберга. Це той самий китайський творець першого шрифту для рухомих літер Бі Шен, а також голландець Лауренс Костер, який (за легендами) заснував чи не першу у світі друкарню, де набиралися книжкові сторінки вже рухомими літерами. Було це близько 1440р., напередодні створення друкарського верстату Гутенбергом. Та архівні документи також свідчать, що Костер займався книгодрукуванням: спочатку методом вирізування текстів на дерев’яних дошках, а згодом за допомогою металевих літер. Згідно з легендарними оповідками, помічник Костера Фуст незабаром після випуску кількох книг несподівано покинув свого хазяїна, взявши з собою винахід. Голландці стверджують, що Фуст через Амстердам подався спочатку до Кельну, а згодом опинився в Майнці, де відкрив свою друкарню й познайомився з Гутенбергом… Протягом першого півстоліття від часу виходу в світ Гутенбергового першодруку (1450-1500роки) новий спосіб друку стрімко поширився в країнах Європи (Німеччина, Італія, Франція, Голландія, Іспанія, Англія). Спочатку друкарі країн Пн. Європи випускали переважно Біблії, псалтирі, Молитовники, проте епоха Просвітництва внесла свої корективи, почали друкувати твори римських та грецьких класиків, оповідання світських письменників-сучасників. З’явилися такі види друкованої літератури, як памфлет, полемічний трактат, відозва.

В Україні перша підтверджена документально друкарня існувала у середині 15 ст. Відкриті в останні роки документи свідчать, що у 1460 році львівський міщанин Степан Дропан подарував свою друкарню львівському Онуфріївському монастирю. Це перша з відомих згадок про друкарство в Україні і Львові зокрема. Уявний портрет першодрукаря Степана Дропана у майстерні створений сьогодні в рамках проекту «Українці в світі». Друга з відомих в Україні друкарень заснована у 1573 році Іваном Федоровичем у Львові. Пізніше почали діяти Острозька друкарня, Києво-Печерська друкарня та інші. В українському Бересті існувала друкарня вже в 60-х роках 16 століття, а у 1574 Іван Федоров, вигнаний з Москви, надрукував у Львові книгу «Апостол», хоча є дані, що років за 20 до того вже з'явилися книги невідомих львівських друкарів. Пізніше найвідомішими українськими друкарнями стала Львівська братська (заснована 1573), Острозька (1560), Києво-Печерська (1606), Почаївська (1618) та інші. З 1805 лідерство переходить до Харківської університетської друкарні, яка за перші 25 років надрукувала близько 300 книг.