18. Конструкція книги. Основні елементи книги (книжковий блок і його компоненти, книжкові оправи та обкладинки, суперобкладинка)

У статистиці друку книга — це неперіодичне видання обсягом більше 48 сторінок або будь-яке більше трьох друкованих аркушів. У поліграфії книгою називають видання в оправі. Сучасна книга являє собою кодекс-блок скріплених в корінці сторінок з текстом та ілюстраціями та зовнішніх захисних елементів (оправа, обкладинка). Власне книгу, її основу, прийнято називати книжковим блоком. Він складається з аркушів паперу, з'єднаних з одного боку таким чином, щоб їх можна було гортати. В поліграфії — це готовий примірник видання, який залишилось тільки вставити в обкладинку або оправу. Як правило, книжковий блок, незалежно від приклеєних до нього форзаців, обрізають з трьох сторін. Блок, який покривають обкладинкою, прийнято називати, на відміну від книжкового, брошурним. Компоненти книжкового блока: верхній, передній та нижній обріз блока; форзац (однозгинний аркуш паперу, скріплений з першим і останнім зошитами блока і призначений для з’єднання блока з палітуркою); товщина, висота і ширина блока; корінець (елемент матеріальної конструкції книги, що знаходиться в центральній частині оправи або обкладинки); шнурки; слизура (захисна або зміцнювальна смужка паперу або тканини шириною 5-7 см, що окантовує корінцевий фальц форзаца); каптал (це приклеєна на верхньому і нижньому краях корінця смужка з тканинного матеріалу з потовщеним окантуванням на виході певного кольору); фальчик (це смужка тканини або паперу, яка з’єднує аркуші складеного форзацу); відстава (смужка паперу або картону, яка наклеюється на внутрішню частину палітурки між сторонками); сторонка (це картон, за розміром трохи більший від формату книги і складає основу твердої палітурки); кант (край оправи, що виступає за межі блока); гільза (трубка з міцного картону, що приклеюється до корінця книжкового блоку).

Книжкові оправи діляться на типи (номери) за конструкцією (цільна чи складена, тверда чи м'яка, обрізна чи з кантом) і за зовнішнім матеріалом (картон, папір з покривним шаром, технічна чи натуральна тканина, шкіра, пластмаса). Тепер застосовуються такі типи (номери) оправ: № 5 — складена, з кантами, тверді сторонки покриті папером, спинка - тканиною; № 6 — цільнокрита, гнучка з кантами чи без них; № 7 — цільнокрита, тверда з кантами, часто з прямим корінцем (картонний відстав), покриття може бути тканиною чи синтетичним матеріалом або папером (масою не менше 100 г); № 8 — складена, тверда з кантами, деталі оправи можуть бути покриті двома різними покривними матеріалами; № 9 — всі види синтетичних оправ, які не мають відстава і приклеюються до корінця блока. Книги в оправах розраховані на довгий термін користування.

Складені книжкові оправи, виготовлені з використанням паперового покриття і тканинної спинки, застосовуються для підручників, окремих видань художньої літератури, книг для дітей, вчених записок та праць інститутів. Цільнокриті оправи на тканинній основі дістали поширення при виготовленні передплатних видань художньої літератури, альбомів, енциклопедій та інших книг, розрахованих на довгий термін користування. Цільнокриті оправи, покриті папером і завчасно задруковані шрифтовим чи ілюстративним зображенням з припресуванням прозорої полімерної плівки, використовуються для видання великими тиражами дитячої, художньої літератури, а також мистецьких книг і альбомів.

Книжкові обкладинки № 1, № 2, № 3, № 4 застосовуються для покриття брошур. Види покриття брошур можуть бути: вкладанням в обкладинку, покриття обкладинкою звичайне, криття врозпуск і покриття з кантом. Вкладанням в обкладинку (внакидку) випускаються видання обсягом до 68 сторінок при папері вагою їм² менше 80 г і до 52 сторінок — при папері від 80 г і більше. Неповні частини друкованого аркуша при комплектуванні вкладанням повинні накидатися на повний зошит. Внутрішній зошит обов'язково залишається повним. З усіх видів криття брошур основним є криття врозпуск, при якому на обкладинці роблять чотири рубчики і приклеюють її не тільки до корінця, а й до першої сторінки блока. Обкладинка з кантами використовується лише для малообсягових (до 5—6 аркушів) та малотиражних рекламно-довідкових брошур. Розміри приклейки обкладинки до першої та останньої сторінок блока при критті в розпуск — 5—7 мм з обов'язковим закривання дроту чи кінців ниток холостих стібків при шитті на ниткошвейних машинах. В обкладинках випускають книги, розраховані на короткий термін використання при інтенсивному користуванні або на середній термін використання при малій інтенсивності користування, а також невідповідальні видання індивідуального користування.

Суперобкладинка — елемент зовнішнього оформлення книги, який являє собою прямокутний аркуш паперу, що за висотою дорівнює висоті оправи чи обкладинки і несе додаткову інформацію (текст, зображення) та обгортує книгу. За шириною суперобкладинка ширша за оправу чи обкладинку на ширину, достатню для загину під них. Частини суперобкладинки, що завертаються (загинаються) під оправу чи обкладинку, називаються клапанами. Клапани часто оформляються текстом чи ілюстраціями. Первісна функція суперобкладинки — захист книги від пошкоджень і забруднення — зберігається і сьогодні, але її інформативне та естетичне завдання переважає. Відносна самостійність суперобкладинки стосовно оправи дозволяє оформляти її багатше. На ній розміщують інформацію про саму книгу, про серію книг, про видавництво та його діяльність, про автора і т. ін., що робить суперобкладинку важливим засобом реклами. На естетику суперобкладинки і її роль у книжковому ансамблі впливають рекламна функція, цільність поверхні, яка дозволяє зробити єдине композиційне вирішення, можливість п'ятичастинного членування (дві сторонки, спинка і два клапани), тонкість і гнучкість паперу. Деколи використовують внутрішній бік суперобкладинки. Додатково суперобкладинку лакують або наклеюють на неї прозору плівку, що підвищує міцність і покращує її естетичні якості.