16. Класифікація методів виправлення. Метод скорочення та метод опрацювання

Найперше класифікуємо виправлення з позиції варіантності. Як наслідок, отримаємо такі види виправлень:

– однозначні, коли можливий лише один варіант виправлення

—неоднозначні, коли кількість варіантів виправлення дорівнює якомусь конкретному числу п

— багатозначні, коли кількість варіантів виправлення взагалі не може бути оцінена конкретним числом

Основна класифікація методів виправлення повідомлення:

1) формалізовані (нетворчі) виправлення: переставлення компонентів; видалення компонентів; заміна одних компонентів іншими; вставлення (додавання) нових компонентів; спеціальні виправлення, які стосуються переважно нетекстових компонентів;

2) неформалізовані (творчі) виправлення: скорочення; опрацювання; перероблення.

Скороченням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення, коли методом видалення окремих компонентів з повідомлення скорочують його обсяг, іноді до наперед заданої величини. При цьому зовсім не обов'язково, щоби компоненти, які видаляють, містили помилки. Скорочення допомагає скомпресувати інформацію в повідомленні, не вимагаючи великої кількості процедур і пристосування до авторського стилю. Недолік же полягає в тому, що частину інформації при цьому втрачають. Скорочення повідомлення вимагає обов'язкового погодження з автором. Скорочення найефективніше виконувати в такий спосіб: — визначити рівень, на якому слід провести скорочення; — вибрати шкалу для експертних оцінок (наприклад, шкалу з трьох оцінок: 1,2 і 3); — біля всіх компонентів визначеного рівня поставити експертні оцінки, що вказують на ступінь відповідності компонента основній темі повідомлення (наприклад, найвища оцінка "З" визначає найбільшу відповідність, а найнижча 1—найменшу); — видалити з повідомлення компоненти, оцінки яких свідчать про те, що вони найменше стосуються основної теми повідомлення.

Опрацюванням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому загалом ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25—30%2. Опрацювання, як правило, використовують стосовно тих повідомлень, які мають порівняно велику кількість помилок. Опрацювання дає змогу значно вдосконалити повідомлення, однак водночас веде до появи змін у тексті, необхідності пристосування до авторського стилю, а також можливості ненавмисного спотворення інформації. Опрацювання є трудомісткою процедурою.