38. Правила складання і верстання елементів видання (авантитул, контртитул, фронтиспис, титул. Аркуш, зворот титула, шмуцтитул)
Авантитул (від французького аvапt — перед і латинського tіtиs — напис, заголовок) — це перша сторінка книжкового блока, один з композиційно-декоративних елементів книги. Авантитул розміщується у виданні при наявності в ньому контртитула чи фронтисписа. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовкові дані однієї чи декількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію.
Контртитул (від латинських сопtrа — проти і titulis— напис, заголовок) — додатковий титул, як правило, в багатотомних чи перекладних виданнях. Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. В розкішних та подарункових виданнях контртитул роблять «дзеркальним», тобто він повторює титульний аркуш. Верстають контртитул згідно з композиційним задумом видання, узгоджуючи з титулом. Колонцифру на контртитулі не ставлять.
Фронтиспис (від французького frontisрісе) — як правило, ілюстрація в книзі на лівій стороні розвороту титульного аркуша. На фронтисписі розміщують відтворений в різних техніках портрет автора або особи, про яку йде мова в творі. Інколи на фронтисписі поміщають ілюстрацію, яка відображає головну ідею твору або вузловий епізод. В наукових виданнях на фронтисписі можуть бути поміщені фотографії, карти, схеми.
Титульний аркуш (від латинського titulis— напис, заголовок) — заголовний лист видання, основний титульний елемент книги, на якому даються головні відомості про неї — прізвище автора, назву, жанр, місце і час видання, видавництво, марку видавництва, марку серії, номер тому і т. п. Як правило, титул розміщують на першій сторінці видання і він займає всю сторінку.
Титул за своєю структурою може бути одинарним, тобто перша сторінка книжкового блока зі зворотом; розворотним, коли частина відомостей чи зображення подається на другій сторінці блока, а частина — на третій без переходу з сторінки на сторінку; двійчастим, коли текст чи зображення починаються на лівій сторінці розвороту, а закінчуються на правій.
При верстці титульного аркуша особливу увагу слід звернути на: Надзаголовкові дані, в які можуть входити назва організації чи декількох організацій, від імені яких видається видання, або заголовок серії, ініціали і прізвище редактора всієї серії, номер випуску серії, заголовок підсерії, порядковий номер випуску підсерії. Відомості про авторів, тобто ім'я і прізвище подаються в тій формі і повноті, які встановлені автором. Підзаголовкові дані — відомості, які пояснюють заголовок, літературний жанр, вказують читацьке призначення книги, на вікові особливості читача, про перевидання і переробку. Прізвище та їм 'я упорядника, повнота і форма якого встановлюється упорядником. Ініціали чи ім'я упорядника повинні передувати його прізвищу. Вихідні дані, які включають місце випуску видання, назву видавництва чи видавничої організації і рік випуску видання, потрібно розташовувати у вказаній послідовності.
Зворот титульного аркуша — це місце розміщення цілого ряду вихідних даних. Розташовується на парній сторінці. На звороті титульного аркуша розміщують: 1. бібліотечний шифр (в лівому верхньому куті); 2. відомості про передрук, якщо такі є; 3. імена авторів передмови, вступної статті, післямови, приміток і коментарів та інших елементів апарату видання. Рекомендовано всі прізвища та імена подавати в називному відмінку; 4. макет анотованої каталожної картки, який при необхідності може бути перенесений на останню сторінку видання; 5. реферат чи анотацію. Анотацію набирають шрифтом заниженого кегля на зменшений формат і верстають на оптичній середині з двосторонньою втяжкою; 6. комплексний книготорговельний індекс — шифр в лівому нижньому кутку сторінки складання; 7. ISВN (в лівому нижньому кутку сторінки складання під комплексним книготорговим індексом-шифром); 8. копірайт — знак охорони авторського права — в правому нижньому кутку сторінки складання.
Шмуцтитул (від н імецького Schmutztitel, де Schmutz — брудний і Titel — заголовок) — окрема сторінка, де поміщають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входять у збірник. В стародруках — це додатковий титульний аркуш, який розташовували перед основним титулом для охорони останнього від забруднення. Відділяючи частини чи твори один від одного, вони полегшують пошук і підкреслюють їх відносну самостійність, Художник, завдяки шмуцтитулові, може зробити оформлення книги виразнішим, багатшим. Шмуцтитул може бути складеним, мальованим, комбінованим, декоративним і сюжетно-ілюстрованим — залежно від виду видання. Текст шмуцтитулів оформляють аналогічно до оформлення титульного аркуша, шрифтом тієї ж гарнітури, але зменшеного кегля. Композиція рядків шрифту на шмуцтитулі повинна відповідати титульному аркушеві та системі рубрикації всієї книги.
Порядок розташування елементів видань при верстанні 1. Авантитул — на першій сторінці. 2. Контртитул чи фронтиспис — на другій сторінці. 3. Титул — на третій сторінці (при відсутності авантитула і колонтитула чи фронтисписа — на першій сторінці). 4. Анотація, випускні дані, індекси УДК, ББК, ISВN — на четвертій сторінці (зворот титула). 5. Посвята чи епіграф до книги — на п'ятій сторінці. 6. На наступній, непарній, сторінці може бути розміщений зміст. 7. На наступній, знову непарній, сторінці — вступна стаття. 8. На непарній сторінці, після вступної статті, — передмова. 9. Після всіх передмов з непарної сторінки починається основний текст. 10. Після закінчення тексту, в кінці видання, як правило, заверстують післямову або заключну статтю, які бажано починати з непарної сторінки. 11. Затекстові примітки і коментарі розміщують після післямови з непарної сторінки зі спуском, іноді з шмуцтитулом. 12. Додатки завжди з непарної сторінки зі спуском, а при наявності шмуцтитула — без спуску. 13. Списки літератури — на окремій сторінці зі спуском. 14. Покажчики — з нової сторінки зі спуском. 15. Зміст — з нової сторінки зі спуском. 16. Випускні дані — на окремій сторінці на оптичній середині, інколи внизу сторінки змісту на повний формат. 17. На окремих вільних сторінках, що залишаються при неможливості приведення верстки, поміщають рекламу, нотатки, книжкові оголошення. Цим переліком користуються тоді, коли нема інших вказівок від видавництва, видавничої організації чи особи, яка має дозвіл на видання.
- 1. Автор рукопису. Група авторів за типом повідомлення, за майстерністю подання інформації, за обсягом тезаурусів та за переслідуваною метою
- 2. Автор рукопису. Групи авторів за типом повідомлення, за ступенем самостійності, за досвідом готування повідомлень
- 3. Важливість дотримання психолінгвістичних, етичних, юридичних та інших норм під час редагування рукопису
- 4. Верстка. Види верстання. Особливості роботи над версткою.
- 5. Визначення методів редагування. Формалізовані і неформалізовані методи редагування
- 6. Визначення помилки. Помилки (істотні та неістотні). Види помилок
- 8. Етапи видавничого процесу (авторський, редакційний, конструювання, поліграфічного відтворення, тиражування, розповсюдження).
- 9. Завдання і значення редагування. Визначення об’єкта і предмета редагування
- 10. Зародження й етапи поширення друкарства у світі . Перші українські друкарні.
- 11. Значення г. Нарбута для української шрифтової школи
- 12. Класифікація методів виправлення. Метод заміни і метод вставлення
- 14. Класифікація методів виправлення. Метод перероблення. Кон’юктурне виправлення
- 15. Класифікація методів виправлення. Метод переставлення. Метод видалення
- 16. Класифікація методів виправлення. Метод скорочення та метод опрацювання
- 17. Композиція рукопису. Види композиції. Особливості кожного виду композиції.
- 18. Конструкція книги. Основні елементи книги (книжковий блок і його компоненти, книжкові оправи та обкладинки, суперобкладинка)
- 19. Коректура. Необхідність коректурного прочитання рукопису. Помітки для виправлення букв і знаків.
- 20. Коректурне виправлення( авторське і редакторське). Умови ефективної коректури.
- 21. Коректурний відбиток. Види коректурних відбитків. Вимоги до коректурних відбитків.
- 22. Лінгвістичні норми редагування.
- 23. Логічні основи редагування текстів. Вимоги до означень. Закони логіки і їх значення у роботі з текстами. Причини виникнення логічних помилок
- 24. Межі втручання редактора в авторський оригінал
- 25. Мета і завдання редагування. Методи і методики редагування. Методологічна база редагування.
- 26. Методи контролю (параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні тощо)
- 27. Методи контролю композиції. Недоліки композиції і способи їх усунення у роботі над текстом
- 28. Норми без макетного і макетного верстання.
- 29. Основні завдання теорії видавничої діяльності та теорії редагування
- 30. Особливості верстання текстів різних видів (суцільного прозового, віршованого, драматичного)
- 31. Особливості нетекстової частини рукопису (верстання таблиць, формул, ілюстрацій)
- 32. Особливості редагування перекладів.
- 33. Перевірка фактичного матеріалу. Вимоги, які ставляться до редактора у роботі з цифрами і цитатами.
- 34. Періодизація розвитку редагування
- 35. Поняття тексту у редакторській практиці. Основний, додатковий, допоміжний текст. Ознаки тексту.
- 36. Поняття факту і фактичного матеріалу рукопису. Система фактів твору. Осн вимоги у роботі з фактами. Причини виникнення фактичних помилок.
- 38. Правила складання і верстання елементів видання (авантитул, контртитул, фронтиспис, титул. Аркуш, зворот титула, шмуцтитул)
- 39. Правила складання і верстання елементів видання (передмова, вступна стаття, присвята, епіграф, сигнатура, норма)
- 40. Принципи виміру друкарських шрифтів. Система Піка та система Дідо
- 41. Редагування як синтез операцій контролю та синтезу. Межі усунення помилок та ступінь редагованості рукопису
- 42. Редакторська підготовка видань. Особливості редагування газетних і журнальних текстів.
- 43. Особливості редагування довідкових текстів.
- 44. Особливості редагування наукової літератури.
- 45. Особливості редагування підручникової літератури.
- 46. Особливості редагування рекламних текстів
- 48. Особливості редагування текстів художньої літератури.
- 49. Редакційна норма, її визначення, структура норм. Основна суперечність нормативної бази. Потужність і динамічність нормативної бази
- 50. Реципієнт. Групи реципієнтів за можливістю сприймання повідомлень різної синтактичної складності, за рівнем знань структури повідомлень, і за професійним рівнем.
- 51. Реципієнт. Групи реципієнтів за рівнем семантичної складності їх тезаурусів, за довільністю та за мотивами сприймання.
- 52. Роль редактора у взаємодії автор-читач. Фонові знання (комунікативний фон), типии фонових знань.
- 53. Рубрикація. Види рубрик. Способи нумерації рубрик.
- 55. Сторінка складання. Визначення розмірів сторінки складання.
- 57. Сучасні орфографічні норми української мови. Важливість їх дотримання під час редагування рукопису
- 60. Шрифт видання. Визначення поняття «шрифт». Принципи класифікації сучасних шрифтів.