Історія кінематографа Народження кінематографа

Історично кінематограф з'явився в результаті рішення задачі по закріпленню на матеріальному носієві зображення безперервного руху об'єктів і проекції цього руху на екран. Для вирішення цього завдання необхідне було створення відразу декількох технічних винаходів: гнучкої світлочутливої плівки, апарату хронофотографической зйомки, проектора зображень, що швидко змінялися. Перша гнучка світлочутлива негорюча плівка була винайдена російським фотографом І. Ст. Болдиревим (1878–1881), потім американськими винахідниками Г. Гудвіном в 1887 і Дж. Істменом в 1889 була створена горюча, целулоїдна плівка. Перші ж апарати хронофотографической зйомки були сконструйовані в 80-х роках XIX століття. До них відносяться: «фоторушниця» французького фізіолога Е. Марея (1882), апарат французького винахідника О. ле Пернса (1888), апарат англійських винахідників У. Фрізе-гріна и М. Еванса (1889), апарат російського фотографа Ст. А. Дюбюка (1891), «Фоноскоп» французького фізіолога Ж. Демені (1892). Піонерами в створенні апаратів для проекції на екран зображень, що швидко змінялися, були: німецький і російський фотографи О. Анщюц і Ст. А. Дебюк, що створили відповідно в 1891 і 1892 роках проекційні апарати різної конструкції, але з однаковою назвою  «Тахиськоп», французький винахідник Э. Рейно, що створив в 1892 році проектор під назвою «Оптичний театр», і російські винахідники І. А. Тімченко і М. Ф. Фрейденберг (1893).

Винаходами що найбільш наблизилися до кінематографа по своїх технічних характеристиках є: «кинетоскоп» Едісона, апарат І. А. Тімченко (1893), «хронофотограф» Ж. Демені (1893), проектор американського винахідника Ж. А. Ле Риючи (1894), проектор «паноптиком» американського винахідника У. Латама (1895), «плеограф» польського винахідника К. Прушинського (1894) і ін. А вже в 1895–1896 роках були винайдені апарати, що поєднують в собі всі основні елементи кінематографа: у Франції – «синематограф» братів Л. і О. Люмьер (1895) і «хронофотограф» Ж. Демені (1895); у Германії – «біоскоп» М. Ськладановського (1895) і кінопроектор О. Местера (1896); у Англії – «аниматограф» Р. У. Пола (1896); у Росії – «хронофотограф» А. Самарського (1896) і «стробограф» І. Акимова (1896), в США – «витаскоп» Т. Армата (1896).

Початок розповсюдження кінематографа був покладений зйомкою і публічною демонстрацією перших короткометражних фільмів. 1 листопада 1895 року в Берліні М. Ськладановський продемонстрував свій «біоскоп», а 28 грудня 1895 року в Парижі братами Люмьер був продемонстрований їх «синематограф». Протягом 1896–1897 років публічні демонстрації короткометражних фільмів були вироблені у всіх світових столицях. У Росії перші покази були організовані в квітні 1896 року в Москві і Санкт-Петербурзі, а потім на Всеросійському ярмарку в Нижньому Новгороді. Тоді ж були зняті перші вітчизняні любительські кінозйомки (Ст. Сашин, А. Федецкий, С. Макаров і ін.). Перша кінозйомка в Російській імперії була зроблена фотохудожником А.Федецким в Харкові (1,5 хвилин, "Перенесення ікони Озерянськой Божої матери"). Першим російським документальним фільмом став в 1896 «Вид харківського вокзалу у момент відходу поїзда з начальством, що знаходиться на платформі».