Україна у глобальному світі, що динамічно змінюється

Фінансово-економічна криза, ніби лакмусовий папір, проявила й по-новому висвітлила чимало больових точок як у світі, так і в нашій державі. Вона стала знаковим етапом тривалого періоду невизначеності у міжнародній системі політичних, економічних і відносин безпеки, започаткованого в момент завершення холодної війни.

Не буде перебільшенням стверджувати, що останні майже два десятиліття стали ерою руйнації міфів, які впродовж тривалого часу домінували на планеті.

По-перше, досвід переконливо засвідчив помилковість ідеалізації певної соціально-економічної моделі світоустрою.

По-друге, необхідно визнати, що сучасний єдиний і взаємопов’язаний світ не може регулюватися з одного центру, хоч би яким потужним він був.

По-третє, жоден національний досвід, навіть накопичений державою чи групою країн, які досягли вагомих результатів у своєму розвитку, не може розглядатися як універсальний і такий, що має абсолютну цінність для інших країн, особливо з іншими культурою, традиціями, етнорелігійними засадами та власною унікальною історією.

Проте стратегія опори виключно на власні сили як форма прояву національного егоїзму прирікає будь-яку країну на збиткову для неї ізоляцію та, зрештою, – на поразку. У свою чергу, глобалізація є історично обумовленим і природним процесом, який водночас потребує певних коректив у бік кращої керованості та соціальної справедливості.

Наразі проблема полягає в тому, чи стане усвідомлення цих реалій відправною точкою для якісно нового цивілізаційного прориву, чи людство продовжуватиме потерпати від розбалансованості засад співіснування у безпековій, політичній, економічній, екологічній і гуманітарній сферах.

У цих умовах для нас надзвичайно багато важить реальне бачення місця і ролі України у глобальному світі, що динамічно змінюється. Неупереджений же аналіз розвитку подій свідчить: головна зовнішня небезпека для нашої країни полягає у тому, що посткризова міжнародна модель, зокрема такі її елементи як оновлена фінансово-економічна система та нова архітектура глобальної і європейської безпеки, може скластися без урахування інтересів України. При цьому наша держава все одно буде інтегрована у світовий політико-економічний простір, але вже не як повноправний суб’єкт, а як об’єкт зацікавленості або впливу тих чи інших сил.

Нескладно передбачити, що посилення різнопланових зовнішніх впливів на Україну та деструктивні дії її контрагентів із підриву потенційних геополітичних вигод Української держави можуть призвести до втрати нею ініціативи в регіональній політиці, а також стабільно позитивних відносин із низкою країн та альянсів.

У цілому, міжнародні відносини в наш час не менш загрозливі і містять не менше викликів як світовій спільноті, так і кожному окремому її суб’єкту, ніж будь-коли за період нової і новітньої історії людства. Йдеться лише про зміну характеру загроз, а не їх загальне зникнення і тотальне убезпечення світу.

Для України це означає, що в середньостроковій перспективі особливого значення набуватиме зростання військової активності іноземних держав та їх блоків поблизу українських кордонів в умовах обмеженої ефективності міжнародних договорів у сфері роззброєння та контролю над озброєннями. При цьому істотну роль відіграватимуть недієвість нинішніх зовнішніх гарантій безпеки нашій державі, відтермінування перспектив її вступу до ефективних міжнародних систем колективної безпеки, нестабільність військово-політичної ситуації у зоні стратегічних інтересів України.

Негативно позначатимуться на безпековій обстановці також поширення політичного екстремізму, ісламського фундаменталізму, активізація міжнародного тероризму і піратства, збільшення масштабів нелегальної міграції, торгівлі людьми, протиправного обігу зброї та наркотичних речовин.

В економічній сфері найбільшими зовнішніми загрозами інтересам нашої держави будуть: наступні цикли кризових явищ у світовій фінансово-економічній системі в умовах значного скорочення їхніх часових інтервалів; відсутність масштабної виробничої, науково-технічної та фінансової кооперації і побудованого на довгострокових взаємних зобов’язаннях торговельно-економічного співробітництва України з іншими країнами світу; низька, обумовлена конкурентними міркуваннями, зацікавленість «світових грандів» у системній модернізації інфраструктури України, їхня націленість лише на реалізацію локальних короткотермінових проектів, використання дешевих людських, земельних та інших ресурсів нашої держави.