Радянське і російське документальне кіно

У радянські часи документальне кіно було затребуване владою. Документальні фільми були в основному інструментом комуністичної пропаганди і служили державним інтересам. Але, незважаючи, на всі труднощі, ряд талановитих режисерів-документалістів все ж таки змогли пробитися і створити декілька фільмів, які увійшли до золотого фонду світового документального кіномистецтва. Особливо слід зазначити режисерів Дзігу Вертова, Льва Кулешова, Романа Кармена і Михайла Ромма.

Сучасне російське неігрове кіно – це сотні різних студій в багатьох регіонах Російської Федерації. Це тисячі фільмів і документальних телепрограм, створених з 1991 року. На жаль, цей величезний матеріал погано вивчений і поки недостатньо затребуваний.

Кінематографічні школи

Незалежне американське кіно

Видними представниками сучасного незалежного американського кіно є Вуді Аллен, Джон Малковіч, Майкл Мур, Джим Джармуш, Девід Лінч, Джоел і Етан Коени.

Англійське кіно

Серед представників англійського кіно слід виділити режисерів Дерека Джармена і Пітера Грінуея. Обидва вони у фільмах приділяють багато уваги своєрідному візуальному рішенню. Відоміший Грінуей, що доводить, здається, до межі естетичність кожного кадру, що наповнює свої фільми алюзіями на класичні живописні полотна і стурбований проблемами мертвого і живого, хаотичного і впорядкованого.

Французьке кіно

Французьке кіномистецтво є одним з самих поважаних в світі, і по популярності поступається лише голлівудському. Сучасна зовнішність французького кіно сформувалася після Другої світової війни. Так звана «нова хвиля» у французькому кіно зробила сильний вплив на розвиток кіно у всьому світі. Зараз французьке кіно – це дуже витончене кіно, в якому психологія і драматизм сюжету поєднуються з деякою пікантністю і художньою красою зйомок. Стиль визначають модні режисери Жан-люк Годар, Люк Бессон, Жан-пьер Жене, Франсуа Озон. Уряд Франції активно сприяє розвитку і експорту національного кінематографа.