Епоха німого кіно

Перші короткометражні фільми (15–20 метрів, приблизно 1,5 хвилин демонстрації) були здебільшого документальні, проте вже в комедійному інсценуванні братів Люмьер «Политий поливальщик» відбиваються тенденції зародження ігрового кіно. Невелика довжина перших фільмів була обумовлена технічною недосконалістю кіноапаратури, проте, вже до 1900м рокам довжина кінокартин збільшилася до 200300 метрів (15–20 хвилин демонстрації). Вдосконалення знімальної і проекційної техніки сприяло подальшому збільшенню довжини фільмів, якісному і кількісному збільшенню художніх прийомів зйомки, акторської гри і режисури. А широке розповсюдження кінематографа і популярність кінематографа забезпечили його економічну вигідність, що, проте, не могло не позначитися на художній цінності кінокартин, що знімалися. У цей період з ускладненням і подовженням сюжету фільмів починають формуватися жанри кінематографа, оформляється їх художня своєрідність, створюється специфічний для кожного жанру набір образотворчих прийомів. Найвищого свого розквіту «німе» кіно досягає до 20м роком, коли воно вже цілком оформляється як самостійний рід мистецтва володіє своїми власними художніми засобами.