12. Мовностилістичні прийоми екожурналістики

Ефективність масовоінформаційного впливу, успішність розкриття екологічної проблематики значною мірою залежать від різноманітності та доречності мовностилістичних прийомів, що їх використовує екожурналіст, від уміння майстерно інтерпретувати цікаві факти за допомогою виразних лінгвістичних засобів.

Основними характеристиками стилю викладу екоінформації мають бути легкість і доступність для сприйняття. Цього можна досягти завдяки скрупульозності журналіста у поводженні зі словом, вмінню лаконічно, образно викладати думки, дотримуватися системності та нормативності обраних мовних засобів. В інформаційних жанрах, властивих масовій пресі, використовується здебільшого лаконічний стиль, насичений фактажем, динамікою. Такий текст не вимагає особливої художності, епітетів і метафор, емоційних засобів вираження, а слововживання повинне бути максимально точним, позбавленим стилістичних прикрас.

Аналітичні жанри, котрі є прерогативою якісної преси та певною мірою офіційних видань, найчастіше тяжіють до оповідного (звичайного) стилю, який дозволяє вводити авторську оцінку події чи явища, посилювати комплексний виражально-функціональний вплив мовних одиниць. Саме такий стиль викладу є найбільш придатним для зображення екологічних проблем. При висвітленні екотематики важлива як денотативно-десигнативна (або предметно-логічна), так і конототивна (емоційно забарвлена) складова інформації.

Оскільки змалювання краси та неповторності природи потребує образності, лексичного розмаїття, широкого спектру мовностилістичних прийомів, то можна зробити висновок, що використання художньо-публіцистичних засобів зумовлене самою специфікою екологічної тематики.

Публікації з проблематики довкілля у ЗМІ призначені здебільшого для широкої аудиторії читачів, для яких екологічні повідомлення є лише певною складовою в загальному інформаційному потоці, тому така адресна концепція потребує від журналіста передусім створення потрібного перцептивного текстового тла.

За допомогою метафор, персоніфікації, інших експресивних засобів можна домогтися глибокого емоційно-чуттєвого сприймання екологічного тексту, багатоманітності асоціативних зв’язків у свідомості реципієнта. Журналістський твір із проблем довкілля повинен містити конотативну інформацію (звісно, в межах жанрових вимог), але при цьому не повинен бути переобтяженим нею.

Екожурналістові досить часто доводиться стикатися з проблемою інтерпретації та вербального оформлення наукової інформації. Через звужений спектр мовно-виразних засобів, обмеження у використанні стилістичних ресурсів наукова тональність зменшує комунікаційну привабливість екологічного матеріалу. Намагання наблизити газетну публікацію з проблем довкілля до формату наукової праці, надмірно ускладнюючи текст професіоналізмами, термінами, роблячи його стилістично безбарвним та сухим, є недоцільним для преси (особливо для якісних та офіційних видань). Інтерпретуючи науковий матеріал, журналіст має свідомо обирати оптимальну словесну та синтаксичну форми тексту, щоб публікація набула мовної привабливості.