logo
+Том 1 - ПРОБЛЕМАТИКА ЗМІ - 521 стор

Кучма-2?

Автор матеріалу: Гарань Олексій

Джерело: Український тиждень. – № 10 (123); а також:

http://www.ut.net.ua/art/164/0/3642/

З’явилася низка ознак того, що регіонали готові ламати країну через коліно.

Ще до офіційного оприлюднення результатів президентських виборів секретар РНБО Раїса Богатирьова патетично заявила, що «перемогла прогнозованість курсу на збереження інститутів демократії, а також політика зовнішніх компромісів та порозуміння». Це про програму і політику Януковича?

Іміджмейкери доклали чимало зусиль, щоб представити Партію регіонів цивілізованою силою. І ніби спрацювало. Європейці швидко визнали результати виборів – боялися нестабільності. Запросили Януковича до Брюсселя, заявили про «відчинені двері» для України. Не обійшлося без парадоксів: те, що європейці мали зробити п’ять років тому, після перемоги Помаранчевої революції, вони зробили лише зараз. Одна з причин «відкритості» Європи – те, що Янукович використовував під час виборів проросійську риторику, слів про інтеграцію з ЄС у його передвиборчій програмі взагалі не було! Тому, щоб новий президент не повторив шляху Кучми (який після касетного скандалу став ізгоєм для Заходу) і не схилився в бік Москви, європейці й вирішили показати йому, що готові до діалогу.

За логікою європейців, Янукович та ПР також мали б демонструвати толерантність і здатність до компромісів. Із символічного погляду добре, що він зробив перший візит до Брюсселя. Але також з’явилася низка символів, як регіонали готові «ламати країну через коліно».

Російський напрям. Благословення патріарха РПЦ Кирила перед інавгурацією в парламенті – демонстративний політичний плювок у бік половини населення країни. Так не вчиняли навіть Єльцин, Путін та Мєдвєдєв, які йшли до храму РПЦ уже після прийняття президентської присяги.

Із сайта новообраного президента зник розділ «Голодомор».

Розуміючи, що зробити російську другою державною практично неможливо, регіонали обрали інший шлях: зробити російську регіональною. Зокрема, на половині території країни (де українська і так у загоні) українські школи перетворяться на двомовні, а університети будуть здебільшого російськомовні.

Янукович не виключає, що в Севастополі після 2017 року може залишитися російська база.

І ось його перший візит до столиці РФ, заява, що «всі дороги ведуть до Москви», що путінську Росію нам треба «наздоганяти». Янукович може повторити шлях Кучми: обраний у 1994 році на проросійських гаслах, той потім почав складне балансування і навіть проголосив курс на ЄС і НАТО. Але в Кучми, принаймні під час першого його терміну, був Горбулін, який, зокрема, порадив не записувати у Конституцію «позаблоковість». Це вже потім прийшли Медведчук і Ко. А хто зараз радитиме Януковичу? Лобісти RosUkrEnergo?

Згортання демократії. Усе більшає «донецьких» у прокуратурі: столичну днями очолив Юрій Ударцов, відомий обвинуваченням безневинного у справі вбитого 2001 року в Сло­в’янську журналіста Александрова (а перед тим Ударцов висував обвинувачення і проти самого Александрова).

Партія регіонів голосує за скасування призначених, згідно з Конституцією, на 30 травня місцевих виборів.

І ось тепер зміна процедури формування коаліції всупереч вимогам ст. 83 Конституції і її тлумаченню Конституційним Судом від 17 вересня 2008 року. В українському політичному лексиконі з’являється новий термін: депутатські «тушки», які додаватимуть до фракцій.

Професор Ратгерського університету (США) Олександр Мотиль у нещодавній статті в Moscow Times порівняв Януковича і Буша-молодшого: обидва розколювали країну, Буш отямився «занадто пізно, щоб урятувати власну репутацію». Чи зможе Янукович діяти інакше, пожертвувавши частиною власної електоральної бази заради об’єднання країни? У протилежному випадку його очікує ганебний провал.

На жаль, на кону не тільки репутація нового президента – небезпеки занадто серйозні для всієї країни.

АНАЛІЗ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

Гараня Олексія «Кучма-2?»

Автор аналізу – Дмитро Степанець

Здійснимо аналіз публікації "Кучма-2?" О. Гараня за чотирма критеріями, запропонованими проф. О. М. Холодом.

Чотири аспекти аналізу будь-якої проблематики ЗМІ:

Формальний аспект.

Стиль тексту має яскраво виражені ознаки публіцистичності, виклад характеризується порівняною простотою, легкістю, має достатнє емоційне забарвлення, покликане відобразити суб'єктивне ставлення автора до предмета розгляду. Такий вибір стилю зумовлений жанром матеріалу, який можна визначити як публіцистичний коментар, що підтверджується і рубрикою, в якій він розміщений – "Особиста думка". Тобто основна мета автора – показати своє бачення останніх політичних подій, і це звільняє його від необхідності неухильно дотримуватися принципів об'єктивності та здійснювати всеохоплюючий аналіз проблеми.

Досить виразно ставлення автора видно з добору деяких лексико-семантичних засобів:

  1. неформальні, розмовні найменування певних політичних сил свідчать про невисоку до них повагу з боку автора (регіонали; Янукович, Кучма (замість "президент В. Янукович", "екс-президент Л. Кучма"); Медведчук і Ко);

  2. часом це доходить до фамільярності: "усе більшає «донецьких» у прокуратурі";

  3. використання експресивних фразеологізмів з негативним забарвленням: "ламати через коліно", "політичний плювок";

  4. іронія: "Раїса Богатирьова патетично заявила", "відкритість" Європи";

  5. автор підхоплює також іронічний вислів, що набув розповсюдження останніми днями: "депутатські "тушки";

  6. слова та вирази з негативною конотацією: "ізгой", "ганебний провал", "парадокс" тощо.

Синтактико-стилістичний аспект. Текст має 13 абзаців, 4 з яких складаються з єдиного речення; складні речення, як правило, мають у собі 2-3 простих речень, поширених невеликою кількістю другорядних членів. Ускладнених речень небагато, здебільшого це речення з однорідними членами ("Так не вчиняли навіть Єльцин, Путін та Мєдвєдєв") та вставленими конструкціями ("столичну [прокуратуру] днями очолив Юрій Ударцов, відомий обвинуваченням безневинного у справі вбитого 2001 року в Сло­в’янську журналіста Александрова (а перед тим Ударцов висував обвинувачення і проти самого Александрова)").

Все це покликане пришвидшити динаміку, зробити мову більш легкою, доступною, близькою до розмовної.

Емоційності, крім того, додає використання риторичних фігур: передусім риторичних питань ("Це про програму і політику Януковича?", "А хто зараз радитиме Януковичу? Лобісти RosUkrEnergo?") та окличного речення ("Янукович використовував під час виборів проросійську риторику, слів про інтеграцію з ЄС у його передвиборчій програмі взагалі не було!").

Є в тексті зразки цитації, що має на меті продемонструвати обізнаність автора з політичним життям держави та думками його учасників. Іноді цитата наводиться задля іронічного ефекту, як у першому абзаці.

Статистикою та фактичними даними текст не переобтяжений, вона тут ні до чого, лише кілька дат, прізвищ, посилання на статтю Конституції.

Психолінгвістичний та соціолінгвістичний аспект. Зважаючи на вищесказане та на зміст тексту загалом, можна констатувати критично-скептичну позицію автора щодо політики нового уряду та президента. Це видно хоча б з цього фрагменту: "Іміджмейкери доклали чимало зусиль, щоб представити Партію регіонів цивілізованою силою. І ніби спрацювало". Ключові слова тут – "представити" (тобто, автор сумнівається, чи є ПР цивілізованою силою насправді), а також "ніби" (тобто, автор сумнівається і в тому, що таку позитивну репутацію їм вдалося створити).

В останньому реченні, як підсумок, висловлюються побоювання за долю країни, якою керуватимуть несимпатичні авторові політичні сили: "На жаль, на кону не тільки репутація нового президента – небезпеки занадто серйозні для всієї країни".

На підтвердження цієї точки зору наводяться окремі факти з діяльності влади за останні дні (щодо непевності зовнішньої політики, щодо проросійської орієнтації та стосунків з ЄС, щодо недемократичних ігор з Конституцією і т.д.). Наприклад, короткий факт, поданий у тексті без тлумачення: "Із сайта новообраного президента зник розділ «Голодомор»", – але читач може самостійно домислити, як цей факт характеризує політику президента Януковича.

Показовими є також паралелі між особою новообраного президента і такими непопулярними діячами, як Л. Кучма та Дж. Буш: "Олександр Мотиль у нещодавній статті в Moscow Times порівняв Януковича і Буша-молодшого: обидва розколювали країну...". Цитування в аналізованому тексті не рідкість, що може розцінюватися як прагнення автора посилити та підкріпити свою позиції думками інших.

Таким чином, в основі тесту – критика політики нової влади, і критика ця ведеться не скільки з позицій ґрунтовного аналізу, скільки в ракурсі суб'єктивного авторського ставлення, що, втім, цілком виправдано жанром та ідеєю матеріалу.

Змістовий (структурно-смиловий) аналіз.

За структурою, у тексті чітко виділяються чотири частини: перша – короткий лід, в якому виражається основна думка – нова влада "ламає" Україну, підлаштовуючи під свої інтереси; друга частина підводить до загальної характеристики нової влади через іронічну цитацію Раїси Богатирьової, а потім – через коментар візиту президента до Брюсселю. Друга частина дає характеристику стосункам Янукович – Росія, а третя – критикує перші кроки внутрішньої політики нової влади. Формально текст ділиться на три частини двома підзаголовками, а лід виділяється іншим шрифтом.

Функціональний (рольовий) аналіз. Матеріал "Кучма-2" виконує роль мінімального, загального інформування, аналіз проблемної політичної ситуації поверхневий. Тому основна його функція – спонукати до роздумів, до полеміки, сформувати у читача його власне бачення проблеми, яке може співпадати або не співпадати з авторським.

Соціально-оцінний аналіз (оцінка явища з боку дотримання соціальних норм і зразків поведінки). Основну спрямованість тексту добре видно з останніх речень: "Чи зможе Янукович діяти інакше, пожертвувавши частиною власної електоральної бази заради об’єднання країни? У протилежному випадку його очікує ганебний провал.

На жаль, на кону не тільки репутація нового президента – небезпеки занадто серйозні для всієї країни". З цих слів випливає суспільне значення публікації: автор, виходить, критикує владу не через особисту неприязнь до її представників, а через свідому турботу про долю держави, як і личить справжньому журналістові та громадянину.