logo search
+Том 1 - ПРОБЛЕМАТИКА ЗМІ - 521 стор

Фундаментальні дослідження у галузі найважливіших проблем природничих, суспільних та гуманітарних наук

Публікації про проблеми в галузях природничих, суспільних та гуманітарних наук та фундаментальні дослідження здійснюється в науковій пресі (спеціалізованих журналах, газетах, збірках). Одним з таких прикладів можемо вважати публікації в науковому журналі «Вісник НАН України».   Для аналізу ми звернемося до N 5 за 2001 рік. Публікація називається «Міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень» (текст подається далі).

«Кабінет Міністрів України утворив при Національній академії наук України Міжвідомчу раду з координації фундаментальних досліджень. Виконання функцій апарату Ради (забезпечення науково-організаційного і методичного супроводження її роботи) покладено на Науково-організаційний відділ (сектор по координації наукових досліджень в галузі природничих і суспільних наук) Президії НАН України. Головам регіональних наукових центрів НАН України та Міністерства освіти і науки України, академікам-секретарям відділень наук НАН України доручено розробити пропозиції щодо найактуальніших питань для розгляду Радою на засіданнях у 2001 р. і подати їх до Президії НАН України, а Науково-організаційному відділу Президії  організувати одержання цих пропозицій і підготувати узагальнений перелік питань на розгляд Ради.

До складу Міжвідомчої ради з координації фундаментальних досліджень увійшли:

ПАТОН Борис Євгенович  президент Національної академії наук, голова Ради;

ВОЗІАНОВ Олександр Федорович  президент Академії медичних наук;

ЗГУРОВСЬКИЙ Михайло Захарович  ректор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»;

ЗУБЕЦЬ Михайло Васильович  президент Української академії аграрних наук;

КОСТЮК Платон Григорович  директор Інституту фізіології імені О. О. Богомольця;

КРЕМЕНЬ Василь Григорович  міністр освіти і науки, президент Академії педагогічних наук;

СКОПЕНКО Віктор Васильович  ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

СМИРНОВ Валерій Веніамінович  відповідальний секретар Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (за згодою);

ТАЦІЙ Василь Якович  президент Академії правових наук;

ЧЕБИКІН Андрій Володимирович  президент Академії мистецтв;

ШПАК Анатолій Петрович  перший віце-президент Національної академії наук.

ПОЛОЖЕННЯ про Міжвідомчу раду з координації фундаментальних досліджень

1. Міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень (далі  Рада) утворена з метою сприяння розвитку фундаментальних досліджень в Україні і координації діяльності Національ ної та галузевих академій наук, громадських наукових організацій, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері.

2. Основними завданнями Ради є:

4. Головою Ради є президент Національної академії наук.

Голова Ради організовує її роботу і несе відповідальність за виконання покладених на Раду завдань.

5. Формою роботи Ради є засідання, що проводяться в міру необхідності, але не рідше ніж один раз на півроку. Засідання Ради скликає голова Ради, а в разі його відсутності — один з членів Ради за дорученням голови.

Засідання Ради проводить її голова або один з членів Ради, якого призначає голова.

Засідання Ради вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як 75 відсотків її складу.

6. Рішення приймається простою більшістю голосів членів Ради, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Ради.

7. Рішення Ради оформляється протоколом, який підписується головою Ради, за відсутності голови – членом Ради, який проводив її засідання.

8. Рада щороку подає Кабінетові Міністрів України звіт про результати своєї діяльності.

9. Матеріально-технічне та організаційне забезпечення діяльності Ради здійснює Національна академія наук.

10. Рада має офіційний бланк із своїм найменуванням.

КООРДИНАЦІЯ — ЗАВДАННЯ НОМЕР ОДИН

Коментар голови новоствореної Ради – президента НАН України академіка Б. Є. ПАТОНА

Прийнята урядом постанова зініційована Національною академією наук України. З такою пропозицією ми звернулися до владних структур ще понад два роки тому. При цьому виходили з того, що у прийнятому в грудні 1998 року Законі «Про наукову і науково-технічну діяльність» констатується, що НАНУ як вища наукова установа України організує і здійснює фундаментальні і прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук та координує фундаментальні дослідження у наукових організаціях. Для виконання цього завдання при НАНУ і створюється Міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні.

Треба віддати належне апарату Кабінету Міністрів. Доручення щодо підготовки проектів документів про створення Міжвідомчої ради ми одержали через кілька днів після підписання Президентом згаданого Закону. Незабаром вони були розроблені, погоджені з усіма зацікавленими міністерствами, у тому числі Мінюстом, державними академіями наук, провідними університетами та іншими організаціями, і разом з проектом відповідної постанови Кабміну передані до уряду. Проте ці документи фактично не розглядалися протягом 8 місяців. У зв'язку з цим Рада президентів академій наук України порушила клопотання перед Кабміном про прискорення розгляду надісланого до нього пакета документів.

Допоміг зрушити справу з місця Указ Президента України від 10 березня 2000 р. «Про додаткові заходи щодо державної підтримки Національної академії наук». Кабміну доручалося у двомісячний строк затвердити Положення про Міжвідомчу раду з координації фундаментальних досліджень та її склад, передбачивши, що вона виконуватиме водночас функції наглядової ради Державного фонду фундаментальних досліджень. На виконання цього указу ми внесли необхідні корективи до підготовлених раніше проектів. Зрозуміло, довелося знову займатися їх погодженням в установленому порядку. А це, звісно, справа дуже копітка. Однак нарешті все зроблено, і ми маємо сьогодні дуже важливу постанову та Положення про Міжвідомчу раду. В ньому стисло сформульовані її мета і основні завдання. Гадаю, на них варто спинитися трохи докладніше.

Координація фундаментальних досліджень завжди була і залишається державним завданням номер один. Без чіткої координації зусиль різних наукових установ та організацій, органів виконавчої влади у цій винятково важливій сфері діяльності годі й думати про належний рівень вітчизняної науки, посилення її впливу на розвиток економіки та культури країни.

Особливого значення така діяльність набуває нині, коли внаслідок відомих причин держава не має можливості фінансувати фундаментальні дослідження у таких обсягах, як це роблять розвинені країни. А це, без перебільшення, становить серйозну загрозу національній безпеці нашої держави. Новітня історія переконливо засвідчує: жодна країна не може претендувати на гідне місце у міжнародній спільноті, якщо не має власної науки, здатної завоювати передові позиції у світі з ряду провідних напрямів.

За таких обставин існує лише один вихід: шляхом координації з урахуванням найраціональнішого використання наявного наукового потенціалу (а він в Україні ще досить високий), обмежених фінансових і матеріально-технічних ресурсів зосередити зусилля на найважливіших пріоритетних напрямах наукового пошуку.

Зрозуміло, тут потрібен виважений творчий підхід, якнайповніша мобілізація всіх наших внутрішніх ресурсів і резервів разом з посиленням взаємовигідного міжнародного співробітництва. Певний позитивний досвід такої роботи у нас є. Зокрема, виправдали себе договори про співпрацю НАН України з міністерствами та відомствами, окремими великими підприємствами, науковими фондами, а також комерційними структурами. Плідну координаційну діяльність у регіонах здійснюють спільні наукові центри НАНУ і Міністерства освіти і науки. В цілому успішно розгортають свою роботу перші технопарки. Міцніють міжнародні наукові зв'язки Національної академії, всіх інших державних академій, провідних українських університетів та інших вузів. Корисну роботу з організації й координації фундаментальних досліджень виконує Міжнародна асоціація академій наук. Українські наукові установи активно використовують гранти численних міжнародних організацій і фондів тощо.

Координація як фундаментальних, так і прикладних наукових досліджень для НАН України – справа не нова. Вона є її статутним обов'язком. Сьогодні головне – використати набутий упродовж кількох десятиліть досвід діяльності у нових умовах.

Координацією наукових досліджень безпосередньо займаються проблемні наукові ради. Їх в Академії близько сімдесяти. Чимало їх також в інших державних академіях. Існують і міжвідомчі проблемні ради. До них входять відомі спеціалісти з академічних і галузевих науково-дослідних установ, вузів. Вони залучатимуться до роботи новоствореної Міжвідомчої координаційної ради.

Гадаю, спираючись на глибокий об'єктивний аналіз стану нашої науки, її потенційних можливостей, здобутків і вад, нагальних проблем, Міжвідомча рада зможе запропонувати аргументовані й реально здійсненні рекомендації щодо розвитку фундаментальних наукових досліджень, підвищення їх ефективності і практичного використання одержаних результатів, у тому числі залучення до науки талановитої молоді, модернізації матеріально-технічної бази дослідних установ, інтеграції науки та освіти тощо. Важливо, щоб це були рекомендації, які дістануть підтримку широкої наукової громадськості, і щоб вони стали основою для прийняття відповідних рішень на державному рівні.

Докладніше про це говорити передчасно. Але можу запевнити всіх, хто вболіває за вітчизняну науку, передусім широкий науковий загал, що Міжвідомча координаційна рада працюватиме у відкритому режимі, систематично інформуватиме громадськість про свою роботу».

Аналіз публікації дозволяє нам занотувати такі її особливості:

  1. за змістом стаття передає тексти офіційних постанов і положень (нормативних документів) без додаткових коментарів;

  2. текст характеризується більше не ознаками наукового стилю, а ознаками офіційно-ділового стилю;

  3. зазначений стиль «диктує» вживання конкретної лексики з обмеженим діапазоном: слова позбавлені емоційного забарвлення, не мають двозначності;

  4. після тексту документа подано думку голови новоствореної Ради  президента НАН України академіка Б. Є. ПАТОНА, який також досить стримано розповідає про особливості державного органу;

  5. як така проблемність не аналізована автором тексту, що робить статтю нецікавою для пересічного читача.

  1. Проблеми демографічної політики,

    розвитку людського потенціалу і формування громадянського суспільства

    У сучасних ЗМІ обговорюються проблеми демографічного порядку. Для аналізу такої публікації ми звернемося до статті «ВОЗ: Ежедневно голод уносит жизни 24 тысяч человек», що опублікована на сторінках щотижневика «2000» від 24 квітня 2008 року. Далі подається текст статті мовою оригіналу – російською.

«По данным Всемирной Организации Здравоохранения (ВОЗ), ежедневно в мире от голода и болезней, непосредственно связанных с ним, умирает 24 тысячи человек.

По словам экспертов, голод является причиной трети детских смертей и 10 % всех заболеваний. Большинство случаев возникновения голода в мире обусловлено хронической нищетой, которая на протяжении долгого времени существовала в данном районе. В 5–10 % случаев причиной голода является стихийное бедствие, вооруженный конфликт, политические, социальные или экономические кризисы.

По оценкам ЮНИСЕФ, хронически недоедающие женщины рожают нездоровых детей, что, в свою очередь, приводит к более высокому уровню детской смертности – от недоедания и голода ежегодно погибает около 11 млн. детей не достигших 5–ти лет. К тому же, голодные люди более уязвимы к обычным болезням и чаще становятся жертвами эпидемий.

Также эксперты отмечают, что хронический голод стал причиной замедления развития многих стран мира, поскольку в них вырастают нездоровые и малообразованные поколения. Как показало исследование, проведенное в Пакистане, если снабжение бедных семей продовольствием улучшается, то в школы идет на 4 % больше мальчиков и на 19 % больше девочек.

Авторы академического сборника Демография Голода отмечают, что во времена голодоморов обычно погибает больше мужчин, чем женщин, а большинство жизней уносит не голод как таковой, а сопутствующие ему болезни. К тому же, существуют и другие последствия голодоморов: резко увеличивается число самоубийств, сокращается уровень рождаемости и уменьшается число браков».

Аналіз особливостей поданої публікації дозволяє зробити висновок про те, що:

  1. у тексті вживаються цифрові показники, що надає смислу фактичності, достовірності й переконливості;

  2. за всіма правилами журналістики й логіки в нотатці подається факт, за яким йде коментар-доведення, що також переконує читача;

  3. подаються посилання на експертів, але не таким чином, як у наукових статтях: у посиланнях публіцистичного тексту немає точності, ми вбачаємо голослівність у такому випадку;

  4. наприкінці нотатки не подано висновку, як це зазвичай робиться в наукових публікаціях;

  5. лексика нотатки – публіцистична, що дозволяє тексту бути зрозумілим широкому загалу аудиторії;

  6. синтаксис тексту не важкий, простий, зрозумілий.