…Із оберемком проблем

Тим часом більш актуальне запитання – куди местиме нова мітла в Національному банку. І в цьому контексті перед новим керівником НБУ стоять складні завдання.

Головне з них, мабуть, репутаційне. На жаль, за останні півтора року довіра до Національного банку як державного інституту дуже похитнулася. Хай там як, не виходить повністю перекласти на уряд провину за інфляцію, яка жодного разу, починаючи з 2004 року, не опускалася нижче за 10 % (у 2008–му приріст індексу споживчих цін досяг пікових значень: 31,1 % у річному вимірі за підсумками травня, 22,3 % — за рік).

Ще одна болюча тема – спочатку ревальвація, потім – наймасштабніша в Європі девальвація, які йшли одна за одною з проміжком усього в півроку. Логічність і послідовність цього болючого «дуплету», стократ посиленого ще й мораторієм на дострокове повернення депозитів, більшості українців і зрозуміти, і сприйняти дуже складно.

Загалом антикризову політику НБУ, особливо з погляду населення, яке найбільшою мірою постраждалого від неї, складно назвати успішною навіть із великою натяжкою.

Головний тут об’єкт для критики – рефінансування НБУ, контроль за цільовим використанням якого не зміг (чи не захотів) забезпечити банківський регулятор. У Нацбанку не змогли створити навіть видимість прозорості процедур при виділенні рефінансування. Усі численні звинувачення на адресу керівництва НБУ, зокрема, й від одного з колишніх його представників, так і залишилися фактично голослівними, не отримавши документального підтвердження. Однак чому тоді банкіри з такою гіркотою в приватних розмовах констатують, що лише за якийсь рік їхній регулятор із розряду ледь не зразково-показових відомств перейшов до розряду найбільш корумпованих?

Головна причина гріхопадіння – те саме злощасне рефінансування. І якщо зовсім уже безпідставні, то чому так вперто циркулюють чутки про закордонні рахунки, десятки гектарів придбаних чиновниками лісових угідь, скупку нерухомості тощо?

Тут очевидний дефіцит або прозорості, або грамотних комунікацій із суспільством, хоч би скільки представники НБУ твердили, що банківський регулятор, публікуючи величезні обсяги даних на своєму веб-сайті, є одним із найбільш відкритих та інформаційно прозорих відомств не лише в країні, а й серед світових аналогів. Однак хоч скільки цифр публікуй, головним критерієм якості комунікацій НБУ буде розуміння і довіра до його політики в суспільстві. На жаль, за цим критерієм Нацбанк поки що дуже далекий не лише від простих громадян, а й від професіоналів ринку. Адже скільки разів за останні два роки на адресу НБУ від імені фінансистів сипалося закидів щодо непослідовності й нечіткості його валютно-курсової та грошово-кредитної політики!

Ще одним із ключових викликів для монетарного відомства, хай як непопулярно це звучить, є недостатня політична, фінансова та операційна незалежність. Нечіткість законодавчо визначених цілей монетарної політики і розподілу повноважень між правлінням і радою НБУ, а також між НБУ та урядом.

На жаль, Нацбанку бракує незалежності, хоч би скільки його опоненти торочили про зворотнє. І саме в цьому – ключова причина багатьох «дивних» рішень монетарного відомства.

З іншого боку, незалежність, як уже не один десяток разів говорили, не означає безконтрольності й безвідповідальності. І коли у відомства проблеми з суспільними комунікаціями (див. вище), йому, вочевидь, доведеться починати із самого себе в боротьбі за відповідність кращим світовим стандартам.

Добре, що цими проблемами в Нацбанку начебто переймаються всерйоз. 10 лютого ц.р. там стартував проект Європейського Союзу «Посилення потенціалу Національного банку України через наближення до стандартів ЄС щодо діяльності центральних банків». Курирує і фінансує цей проект із боку європейців консорціум Дойче Бундесбанку та Національного банку Польщі.

Основні компоненти проекту – оперативне планування і бюджет, посилення комунікацій і міжнародні відносини, монетарна політика та її реалізація, валютна політика і рух капіталу, грошово-кредитна статистика, моніторинг платіжних систем та систем розрахунків, наближення правової бази до стандартів ЄС.

Ну що ж, тільки поаплодуємо, якщо із допомогою європейських колег Нацбанк зможе-таки наблизитися до кращих європейських стандартів. Хіба це не поле для діяльності нового голови НБУ?

Втім, до переліку найсерйозніших викликів входить і зростання частки проблемних кредитів у портфелях банків (за деякими оцінками, воно сягає 30–35 %), і потенційна можливість виникнення практично в будь-який момент нового масового відтоку депозитів, і неповернення банками рефінансування (його обсяг наприкінці минулого року перевищував 80 млрд. грн.). Зростає доларизація як депозитів, так і всієї економіки – значна її частина пішла з банківської системи в тінь.

За минулий рік обсяги банківського кредитування, попри великомасштабну кредитну підтримку НАК «Нафтогаз України», скоротилися більш як на 15 млрд. грн. (2,1 %). При цьому банкіри, за їхнім власним визнанням, практично не видають середньо- та довгострокових кредитів, фінансуючи лише поточну діяльність підприємств. Та й самі позичальники, фінансове становище абсолютної більшості котрих значно погіршилося, відверто не тягнуть ставок за кредитами понад 25 % річних. А не видаючи нових позичок, банки позбавляються свого основного джерела заробітку. Коло замикається...

Минулий рік банківська система завершила зі збитками в 38,5 млрд. грн., що перевищують сукупний обсяг прибутку за всі роки незалежності України. Дорожнеча банківських пасивів накладається на необхідність формувати резерви під зростаючі проблемні кредити (частка хороших знижується, оскільки відбувається їхнє погашення). Тому якщо в найближчому майбутньому не буде знайдено інструментів для радикального зниження вартості гривневих ресурсів, і банківську систему, і економіку загалом чекають нові великі неприємності.

На жаль, довгоочікуване «Положення про рефінансування та надання кредитів банкам України з метою стимулювання економіки на період її виходу на докризові параметри», що набуло чинності 21 лютого ц.р., не виправдало покладених надій. Новий порядок занадто громіздкий і непрактичний, він не вирішує проблем із видачею рефінансування і навряд чи здатен оживити кредитування економіки. Як дуже влучно зауважив один із банкірів–співрозмовників «ДТ», ця постанова дуже нагадує використовуваний у термінології правоохоронців термін «відволікання на негідний об’єкт», що відволікає увагу від суті процесів. «Нацбанк напевно сам розуміє, що цей документ навряд чи запрацює, тому дав життя цій ініціативі, аби відвести очі і створити видимість реальної діяльності», – вважає наш візаві.

«Наш регулятор так нічого й не навчився за період кризи, не усвідомив необхідності реалізації принципу рівності всіх гравців на ринку. Банки продовжують ділити на групи і касти за геть незрозумілим і неочевидним принципом. Чиновники продовжують маніпуляції з видачею нових інструкцій, які обов’язково комусь дають привілеї, а когось дискримінують. Більшість банків, що отримали те саме непродуктивне рефінансування, його або вже благополучно подовжили, або подовжать завдяки появі цієї постанови.

Але до чого тут інтереси економіки та банківської системи – розібратися складно. Тож поки нинішнє керівництво НБУ не піде у відставку, очікувати на позитивні зміни у відомстві дуже складно», – резюмує фінансист.