Економічна криза породжує кризу духовну. Огляд преси

2009.07.03 18:01

Економічна криза «підкорює» все нові і нові горизонти і грозить перерости в інші кризи. Про все це дізнаємося в огляді Івано-Франківської преси за минулий тиждень. Газета «Галицький кореспондент» пише:

«З 1 травня, відколи набрала чинності постанова Кабінету міністрів «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності» понад 300 підприємців Івано-Франківська, що працюють на єдиному податку, подали заяви на закриття.

Реєстраційні органи, чи не вперше за останні роки, фіксують тенденцію до зменшення лав єдиноподатників… В черговий раз уряд вирішив латати діри в бюджеті Пенсійного фонду за рахунок пересічних підприємців, мотивуючи це тим, що вони не доплачують до мінімального страхового внеску».

У той же час певні підприємці вже взагалі припили свою роботу. Часопис «Івано-Франківський оглядач» повідомляє:

«Казино та гральні заклади офіційно позакривали двері… Усі приміщення в Івано-Франківську під ці заклади орендовані, а підприємці витрати рахують миттєво…. Власниця ігрових залів Наталія скаржиться що однозначно виходу із теперішньої ситуації не бачить… Багато хто планує свій бізнес перепрофілювати: на місці ігрових автоматів відкрити більярди, бари, комп’ютерні клуби. Ніхто не може заперечити, що підпільні ігрові автомати успішно працюватимуть далі, щоправда, а прийдеться їх трохи замаскувати під молодіжні клуби».

Внаслідок переходу такого роду бізнесу в підпілля надходження в бюджет напевно що зменшаться. І це в той час, коли бюджет Івано-Франківська й так не наповнюється. В газеті «Західний Кур’єр» читаємо:

«Виконання так званого бюджету розвитку Івано-Франківська під загрозою. Із запланованих від продажу землі 32 мільйонів гривень наразі до нього надійшло 3,5 мільйона. Про це повідомив начальник відділу земельних ресурсів Дмитро Піщак.

За його словами, з продажем землі зараз виникає «ряд проблем у зв’язку з неплатоспроможністю покупців». Разом з тим він припустив, що бюджет розвитку можна виконати, якщо відбудеться черговий аукціон з продажу земельних ділянок. Втім, за його ж словами, стартова ціна лотів у півтора рази дорожча, ніж пропозиції на вторинному ринку землі.

На думку начальника управління економічного та інтеграційного розвитку міськвиконкому Богдана Білика, проведення земельних аукціонів Івано-Франківськ мало рекламує в інших регіонах: «В нашому місті земельних «магнатів» нема, які могли б ці землі викуповувати, але є в інших регіонах. Ми б мали провести рекламну кампанію і могли б отримати від цього дивіденди».

Але, насправді, у нас є магнати, але викуповувати землю вони не збираються, оскільки отримати її можна й на халяву. Газета «Прикарпатська правда» пише:

«Поступово в суспільстві насаджається феодальний порядок. Прибираючи до рук ліси, поля. Водойми, які за Конституцією, «об’єкти права власності українського народу». Відгороджують усе це колючим дротом, високим парканом чи умовними кордонами із грізними вивісками – «приватна територія охороняється законом!» наслідки для того, хто сюди ступить, можуть бути фатальні.  Новітні поміщики вмудрилися ценжівський ліс неподалік Івано-Франківська роздерибанити між собою, звівши там дорогі фазенди… Чи могли вони без участі місцевої та центральної влади заволодіти лісовим фондом? Звичайно, ні. Усі в темі».

В темі також представники органів місцевої влади, що приймають рішення про передачу в оренду приміщень, які потім місцеві магнати зносять і використовують під будівництво. Таких випадків чимало, але ось невдовзі може розгорітися ще один скандал. Газета «Вечірній Івано-Франківськ» порушує пікантну тему:

«Скарбницею військової доблесті називають в Івано-Франківську музей «Герої Дніпра». Його відкрили в 1966 році як Музей бойової слави 38-ї загальновійськової армії… Найяскравішою сторінкою історії армії було форсування Дніпра і звільнення Києва… У фондах музею більше 20 тисяч експонатів…особливе місце в експозиції займає… діорама «подвиг на Дніпрі». Її мальовниче полотно має площу 68 кв. м…будинок, в якому розміщений музей є пам’яткою архітектури…

Товариство «Маодот–1» планує до 2012 року звести новий мікрорайон…і веде переговори з керівництвом міста, Міноборони про передачу будинку музею в їхню власність з метою знесення для розчищення території під будівельний майданчик».

Поки музеї потроху закриватимуть, єдиними пам’ятками залишаться хіба що церкви, але й ті останнім часом горять як сірники. Газета «Галичина» пише:

«Протягом 12 років через пожежі втрачено 14 дерев’яних церков, а 12 церков – пам’яток архітектури місцевого значення – громади самовільно розібрали через аварійність несучих конструкцій. В області також були спроби заміни історичних іконостасів на нові, маловартісні.

Негайного проведення ремонтно-реставраційних робіт вимагають 129 унікальних пам’яток – дерев’яних церков… За попередніми розрахунками, на ліквідацію аварійного стану та проведення ремонтно-реставраційних робіт необхідно 8,5 млн. грн.».

Тим часом самі священнослужителі часто переймаються більше мирським життям, а ніж вічними цінностями, і не рідко позичають цінності у сучасного світу.

«Меморіальний сквер в центрі Івано-Франківська вже давно славиться різноманітними історіями. Хтось плитку біля каплички лупає, хтось лавки ламає, – пише газета «Репортер». – Сидячи одного разу на лавочці біля каплички, ми помітили, як туди дуже впевнено заїхав мерседес. Маленькі діточки заметушилися, мами з переляку попідбігали до дітей і посадили їх на лавочки. Хто б собі придумав, що сюди отак, з «понтом» заїде автомобіль. Матюклива підліткова шпана, яка сиділа на сусідній лавці, аж трохи припіднялася зі словами «Дав би йому в рило». Яке здивування охопило всіх присутніх, коли вони побачили, що з авто вийшов… священик і покрокував до каплички правити службу.

Одразу з’явилося купа запитань в нікуди. Чому священику можна? Чому діти від цього мають страждати? Чому нинішня шпана іноді виявляється поряднішою від церковнослужителів? згодом ми довідалися, що це робиться не вперше: цей священик постійно так заїжджає і йому за це нічого нема. Навіть штрафу. А шкода».

Василь Хом’як, «ОстроВ»