Розвиток екологічної журналістики

(матеріал написано Д. О. Олтажервським,

кореговано й адаптовано О. М. Холодом)

Складні об’єктивні умови, а також специфічна економічна, політична атмосфера, у якій розвиваються вітчизняні ЗМК, значною мірою впливають на способи висвітлення екологічної тематики. Однією з ознак розвитку сучасної української преси є збільшення кількості видань, пошук ними нових, незайнятих ніш інформаційного простору, проте ці позитивні зрушення ще не переросли в тенденцію до розширення соціально значущої тематики, до якої належить екотематика. Екологічна проблематика – це особливий різновид інформації, який має свою специфіку подання.

Екологічна журналістика є відгалуженням журналістики як фаху, теоретичний фундамент якої створювали відомі вітчизняні науковці (Д. Прилюк, А. Москаленко). Сучасні українські журналістикознавці (В. Різун, В. Іванов) успішно продовжують розвивати напрямок масовоінформаційної діяльності. Значних зусиль у вивчення ефективності впливу газетного тексту, його стилістичних особливостей докладають Н. Непийвода, О. Пономарів, А. Мамалига. На особливу увагу заслуговують дослідження жанрових форм у журналістиці (В. Шкляр).

Водночас аналіз наукових праць засвідчив, що проблемам висвітлення екологічної тематики сьогодні приділяється недостатня увага. Можна говорити про завершення стихійного самоформування нової спеціалізації – екологічної журналістики та заснування напряму діяльності мас-медіа, методико-теоретичну базу якого тільки починають розробляти науковці.

Серед теоретичних здобутків екожурналістики слід відзначити працю російської дослідниці Т. Беневоленської, а також підручник, виданий колективом авторів Московського державного університету, який проектує специфіку питання висвітлення екологічної тематики в Росії на ЗМІ всіх пострадянських держав, зокрема й України. Це чи не єдиний доступний посібник з екожурналістики, який відповідає вимогам сучасності і може використовуватися на практиці. Слід відзначити й перекладений та адаптований до наших умов посібник американських екожурналістів-теоретиків, виданий за сприяння TACIS, який містить не лише теоретичну частину, а й систематизований аналіз практичного досвіду висвітлення екотематики.

Відомий український еколог і громадський діяч В. Борейко створив низку наукових праць, котрі, хоч і не мають прямого стосунку до екологічної журналістики, але є систематизованим масивом знань, дотичних до питань висвітлення проблематики довкілля у ЗМІ. Це, зокрема, дослідження в галузі природоохоронної історії, діяльності громадських екологічних організацій щодо методів поширення екологічної інформації, взаємодії “зелених” і ЗМІ тощо.

Значним авторитетом у галузі вітчизняної екожурналістики користуються праці О. Бєлякова, кандидата філологічних наук, доцента Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Одним із перших у нашій державі він почав розвивати важливий теоретичний напрям журналістики – екожурналістику. Одна з його ранніх наукових робіт була присвячена історії та розвитку екологічної преси в Україні. Не менш цікавою й масштабною є праця О. Бєлякова, де на прикладі ЗМІ нашої держави та Німеччини розглядаються комунікації як інструмент екологічної політики. У 2001 році побачили світ ще дві роботи Бєлякова, а у 2003 році – доповнений та перероблений варіант навчального посібника – “Екологічна проблематика в засобах масової інформації”, які, по суті, є першим серйозним науковим узагальненням накопиченого українською екожурналістикою досвіду.

Для масових видань спільною незадовільною тенденцією є проблема цілісності матеріалу, коли екологічні повідомлення подаються стисло, на передній план виходить саме факт і обставини, що могли б надати йому певної сенсаційності. Водночас ігноруються інші важливі моменти й пояснення, які часто є ключем до загального розуміння читачем запропонованого матеріалу, від чого подія, про яку розповідає газета, випадає із загального екологічного контексту.

Екологічна преса як особливий різновид друкованих мас-медіа має власні специфічні комунікативні можливості у представленні проблематики довкілля. Кількість і склад спеціалізованої екологічної преси є нестабільним і таким, що постійно змінюється. На це здебільшого впливають політичні, фінансово-економічні та інші чинники загальнодержавного масштабу, через що більшість видань виходить нерегулярно.

Під час висвітлення екологічних питань фіксуються проблеми надмірної драматизації фактів, концентрації на сенсаційності, критичних та катастрофічних подіях, незбалансованого подання екологічної теми, що більше тяжіє до негативних прикладів тощо, а також поверховості викладу екологічного матеріалу. Існує також хибна практика представлення екотематики лише крізь призму повідомлень інформагентств, за якої спостерігається ефект непричетності події та читача, комунікативної відокремленості висвітлюваної проблеми від конкретного ЗМК та його аудиторії. Разом із тим є приклади вдалого подання екопублікацій, розрахованих на масового споживача, у яких висвітлюються найрізноманітніші аспекти взаємодії людини та навколишнього середовища. Такі публікації дають змогу не лише заволодіти цікавістю читача, а й вийти на дослідження серйозних екологічних питань, наприклад, проблем забруднення навколишнього середовища, глобального потепління.

Важливим є у вітчизняній екожурналістиці розвитку конкретно-місцевого, локального підходу до висвітлення проблематики довкілля, звернення до регіональних проблем, які дозволяють масовому читачеві сприймати екожурналістику ближче, більш усвідомлено, як таку, що перебуває безпосередньо у сфері його особистих інтересів.

Якісна преса розглядається як така, що найбільше пристосована до висвітлення екологічної тематики завдяки жанровій спрямованості. Існує позитивний досвід аналітичної журналістики, яка має на меті уважне, ретельне вивчення й систематизацію фактів. Негативні, критичні явища у довкіллі зображуються не спрощено, а з фахової точки зору, розглядаються не зовнішні форми явища, а його природа, витоки.

В екожурналістиці є специфіка подання екологічних публікацій в офіційній пресі, яка має свої комунікативні завдання та творчу специфіку. Мова йде про загальні чинники, що впливають на діяльність екожурналістів в офіційних мас-медіа.

Нині є позитивний досвід офіційних видань у використанні широких можливостей для представлення проблем довкілля як в аналітичному, так і в інформаційному форматі. Така функціональна багатогранність іде на користь висвітлення екологічної тематики, адже воно не обмежується стислим форматом новин, а реалізується більш ґрунтовно на тематичних сторінках, подається у зв’язку з конкретними державними рішеннями.

На якість висвітлення екологічної проблематики впливають комунікативні переваги офіційних ЗМК, зокрема, прямий доступ до офіційних джерел інформації, можливість отримувати її безпосередньо від фахівців державних структур із найменшою втратою достовірності.

На жаль, фіксуються нині й негативні тенденції, серед яких, наприклад, Олтаржевський Д. О. зазначає домінування офіціозу, який витісняє зі сторінок газети екологічні та інші соціально важливі повідомлення. Це призводить до того, що екотематика в офіційній пресі висвітлюється несистематично, часто втрачає актуальність.

Екологічна тематика висвітлюється також і в українських Інтернет-виданнях, які мають високий потенціал у розповсюдженні екологічної інформації. Дослідження Олтаржевського Д. О. Свідчить про те, що кількісно-якісне вивчення вмісту вітчизняного Інтернет-простору, здійснене за допомогою пошуку за ключовими словами, свідчить про наявність проблеми недостатньої кількості веб-сайтів, присвячених екотематиці, та відсутності в Україні справжніх (у класичному розумінні) екологічних Інтернет-видань. Існуючі веб-сторінки умовно поділяються на три категорії:

1) загальноновостійні сайти, де з’являються публікації на екологічну тематику;

2) сайти – “дзеркала” друкованих видань, де є постійні екологічні рубрики;

3) спеціалізовані екологічні Інтернет-видання.

Сучасна українська екожурналістика використовує певні лінгвістично-комунікативні методи, використовуючи жанрові форми і мовностилістичні прийоми у зв’язку з конкретними завданнями з проблематики довкілля.