Україна позбувається «неправильних» національних парків

Автор матеріалу – Євген Солонина

Джерело: http://civicua.org/news/view.html?q=1388858

В Україні починається кампанія ліквідації національних природних парків, створених за часів президентства Віктора Ющенка, б’ють тривогу екологічні громадські організації. Миколаївська обласна рада вже звернулася до Президента Віктора Януковича з вимогою скасувати статус двох національних парків. Громадські активісти пояснюють це прагненням місцевих чиновників скористатися землею заповідних об’єктів. В обласній раді своє рішення пояснюють тим, що нібито в Україні статус національного парку не надає цінним природним об’єктам належного захисту.

Південній Буг у нижній течії оточений гранітними скелями, на річці збереглися мальовничі пороги та острови з залишками укріплень запорозьких козаків. Історики стверджують, що саме тут розташовувалася славетна Бугогардівська паланка Запорозької Січі. Сьогодні ці місця перебувають під охороною держави: тут створено Національний парк «Бугогардівський».

Такий самий статус має Кінбурнська коса, на якій мешкає найбільше видів птахів в Україні. Нині це Національний парк «Білобережжя Святослава».

Проте Миколаївська обласна рада ухвалила звернення до Президента, в якому просить його ліквідувати обидва національні парки.

«Усі жителі регіону, яких ми опитували, виступали за збереження цих національних парків, – розповідає голова Миколаївського осередку «Демократичний альянс», координатор боротьби за збереження національних парків Юлія Гречка. – Тому під час сесії облради ми привели під її стінами акцію протесту, але рішення все одно було прийняте».

«Кажуть, створюючи нацпарки, Ющенко не дотримався якихось законодавчих норм. Але чомусь облрада говорить не про виправлення процедурних неточностей, а про скасування заповідного статусу. Чому?» – запитує активіст і сама ж відповідає: «Подивіться, які там дивовижні краєвиди, скільки може коштувати там земля. Зрозуміло, кому буде вигідно нею розпоряджатися, коли цей статус скасують».

Голова Державної служби заповідної справи України Микола Гриник переконаний, що національні парки під Миколаєвом ліквідовані не будуть.

«Президент не піде на скасування цих національних парків. Там унікальні природні комплекси – багато «червонокнижних» видів. Об’єкти створені на землях державної власності, тому прав місцевих мешканців ніхто не обмежує. Для держави неприйнятні, незрозумілі вимоги Миколаївської облради», – запевняє він.

Утім, процес ліквідації вже торкнувся всіх 32 національних парків, створених за час правління Віктора Ющенка, упевнений заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк.

«Нам потрапила до рук доповідна записка на ім’я віце-прем’єра Бориса Колеснікова, де йдеться про неточності в указах попереднього Президента. За дивним збігом, усі вони стосуються створення заповідних об’єктів. Це ті національні парки, які буквально видиралися з рук забудовників та інших представників бізнесу. Тепер їх спробують ліквідувати. Почали з Миколаєва», – стверджує еколог.

Самі ж депутати Миколаївської обласної ради пояснюють своє рішення тим, що статус національного парку захищає природні об’єкти області гірше, аніж регіональні парки, які були там раніше.

«Ситуація з національними парками Україні критична. Це порожні, паперові утворення, які не можуть нічого зробити. Вони не мають власного бюджету і підпорядковані іншим структурам, – каже депутат обласної ради Лариса Шефлер. – У цьому плані регіональні ландшафтні парки набагато ефективніші».

«Дійсно, вилучати землю з національного парку можуть лише центральні органи влади, а з регіональних – місцеві, – зауважує обласний депутат. – Але є посадовець у Києві менш корумпованим, аніж у регіоні? Фактично з утворенням національних парків від природних територій усунуті місцеві ради, громадські організації. Рішення ухвалюють чиновники».

Тим часом громадські організації Миколаївщини, які борються за збереження заповідних територій, мають намір продовжити боротьбу на всеукраїнському рівні, зокрема, вимагати від Президента, щоб він офіційно пообіцяв не ліквідувати національні парки «Бугогардівський» та «Білобережжя Святослава».

АНАЛІЗ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

Автор аналізу – Гордієнко Тетяна

Здійснено аналіз за певною схемою, а саме, виокремлено чотири аспекти аналізу будь-якої проблематики:

• формальний (лексико-семантичний, синтактико-стилістичний;

психолінгвістичний, соціолінгвістичний);

• змістовий (структурно-смисловий),

• функціональний (рольовий);

• соціально-оціночний (оцінка явища з боку дотримання соціальних норм і зразків поведінки).

Формальний аспект матеріалу «Україна позбувається «неправильних» національних парків» :

2. лексико-семантичні особливості:

• подані далі слова, словосполучення та речення мають тривожне, негативне забарвлення: “кампанія ліквідації”, “б’ють тривогу”, “ скористатися ”, “ ми привели під її стінами акцію протесту, але рішення все одно було прийняте ”, “ видиралися з рук забудовників ”, “корумповані”.

• лексичний діапазон матеріалу представлений зворотами:

“ за часів президентства ”, “ прагненням місцевих чиновників ”, “ статус національного парку не надає цінним природним об’єктам належного захисту ”, “ славетна Бугогардівська паланка Запорозької Січі ”, “ дивовижні краєвиди ”, “ унікальні природні комплекси ”, “ багато «червонокнижних» видів ”, “ на всеукраїнському рівні ”. Автор використовує таку лексику, щоб найдостовірніше змалювати ситуацію, описати значимість об’єктів, масштаб проблеми.

• Широкий спектр ономастикону, від географічних назв до власних імен: “Віктор Ющенко”, “Віктор Янукович”, “Україна”, “Південний Буг”, “ Бугогардівська паланка Запорозької Січі ”, “ Кінбурнська коса ”, “осередок «Демократичний альянс»”. Часте використання власних назв – імен та географічних назв, назв організацій та інституцій – дає змогу читачеві зорієнтуватися в подіях, в часі та місці, це розгортаються описані в матеріалі події.

2) синтактико-стилістичні особливості:

• перший абзац має три речення, усі – поширені, складні, з підрядним зв’язком. Абзац несе вступну інформацію, що вводить читача в курс справи, задає тон подальшої розповіді;

• другий абзац – три речення. За будовою – поширені, прості, ускладнені дієслівними та дієприкметниковими зворотами. Проста будова речень надає чіткості та легкості сприйняття тексту;

• третій абзац – два речення. Поширені, прості, неускладнені. Єлогічним продовженням попереднього абзацу, паралеллю;

• четвертий абзац – одне речення. Поширене, складне, з підрядним зв’язком. Містить заперечну частку “проте”, що вказує на несподіваність повороту думки, заперечення. Для підсилення ефекту автор компонує абзац лише з одного речення;

• п’ятий абзац – сім речень. Речення поширені, складні, з підрядним та сурядним зв’язками, ускладнені прямою мовою. В цьому абзаці надаються коментарі однієї з сторін, що підсилює динаміку розвитку тексту, надає йому ілюстративності, дискусійності, гостроти;

• шостий абзац – одне речення. Поширене, складне, з підрядним зв’язком. Абзац ніби підсумовує коментар, наведений в попередньому абзаці;

• сьомий абзац – чотири речення. Поширені. Перші два – прості, неускладнені. Наступні два ускладнені пояснювальними зворотами та однорідними членами речення, прямою мовою. Сьомий абзац є новим блоком коментарів стосовно піднятої проблеми;

• восьмий абзац - одне речення. Поширене, складне, з підрядним та сурядним зв’язками, ускладнене непрямою мовою. Слово “утім” виражає заперечення попередній думці, показує діалектичність, спірність фактів;

• дев’ятий абзац – чотири речення. Речення поширені. Перше – складнопідрядне, з уточнювальним зворотом. Решта – прості, ускладнені прямою мовою. В абзаці наведені контраргументи, іще одна точка зору - еколога. Матеріал набуває властивостей журналістського розслідування;

• десятий абзац – одне речення. Поширене, складне, з трьома підрядними, з’єднаними послідовним підрядним зв’язком;

• одинадцятий абзац – чотири речення. Поширені, прості. Третє ускладнене оформленням прямої мови. Одинадцятий абзац продовжує та підкріплює думку попереднього, репрезентує думку депутатів міської ради Миколаєва;

• дванадцятий абзац – чотири речення. Усі поширені. Перше – складне, з підрядним та сурядним зв’язками, ускладнене прямою мовою та вставними словами. Решта речень прості. Останнє ускладнене однорідними членами речення – додатками. Інша спірна позиція представника міської влади в Миколаєві;

• тринадцятий абзац – одне речення, поширене, складне, з підрядним та сурядним зв’язками, ускладнене уточнювальними зворотоми, вставним словом. Великий об’єм речення зумовлений бажанням автора вмістити підсумок матеріалу в одну фразу, підвести лінію під усією полемікою.

3)психолінгвістичний і соціолінгвістичний аналіз формальних особливостей статті дозволяє фіксувати такі особливості:

• намагання автора досягнути максимальної об’єктивності через використання цитат, коментарів, наведення різнобічних думок та позицій. Це видно з речень: “ Миколаївська обласна рада вже звернулася до... ”, “розповідає голова Миколаївського осередку «Демократичний альянс»”, “ Микола Гриник переконаний, що ...”, “… стверджує еколог …”, “ каже депутат обласної ради ”, “ зауважує обласний депутат ”.

• автор намагається використовувати нейтральну лексику по відношенню до обох сторін, аби зберегти “статус Кво”.

• в останньому абзаці автор не подає власного бачення проблеми, не вказує шляхи рішення. З одного боку він зберігає свою нейтральність, з іншого – він іде на компроміс, і від цього матеріал програє у можливості підняття “інформаційного шуму”, залучення уваги широкої громадськості до проблеми.

Змістовий (структурно-смисловий) аналіз витриманий майже за класичною схемою. Перші три абзаци вступні, далі – скомпоновані коментарі та цитати причетних до піднятої проблеми людей і плавний спад інтенсивності матеріалу. В останньому абзаці відзначається певна невизначеність, незавершеність проблеми.

Функціональний (рольовий) аналіз: стаття спрямована поінформувати про існування проблеми національних парків, відкритих президентом В. Ющенком, навести усі “за” і “проти” в даній проблемі. Журналіст навмисне уникає оцінок чи лексики, яка може надати наведеним позиціям відтінок суб’єктивного забарвлення. Автор проводить велику роботу як розслідувач, але залишає читача на півдорозі, свідомо даючи йому вибір - приймати участь у вирішенні даної проблеми чи ні.

Соціально-оціночний аналіз (оцінка явища з боку дотримання соціальних норм і зразків поведінки): автор розуміє важливість екологічної проблематики і роль політики у вирішенні екологічних проблем. Але він залишає останнє слово за читачем – надаючи повний звіт інформації, він не пропускає її через призму своєї суб’єктивної позиції.

Отже, матеріал написано з великою кількістю використання прямої та непрямої мови, коментарів, оцінок експертів. Мова матеріалу публіцистична, без використання специфічних термінів – матеріал широкого спрямування, а не для вузького кола фахівців з екологічної проблематики. Автор намагається залучити читача до екологічної діяльності. Але на добровільних основах – в матеріалі не подано оцінок, висновків чи позиції автора. Закінчення матеріалу – відкритий фінал, читач не знає, що буде далі.