12.3. Функціональні обов'язки

У процесі еволюції й повсюдного поширення друкарської та видавничої справи поступово утворювався, а згодом поглиблювався розподіл обов'язків між творцями рукописного чи друкованого продукту. Цьому сприяли, з одного боку, невпинне вдосконалення творчих начал самих редакторів та авторів, вироблення ними відповідних правил (внутрішня структура та зміст), а з іншого — вдосконалення власне технології випуску видання (зовнішня його конструкція, матеріали, з якої вона виготовляється). Все це потребувало згрупування певного числа завдань та обов'язків і виділення для їх виконання спеціально підготовлених для цього окремих працівників.

Так поступово всередині своєрідного видавничого цеху, як прообразу сучасного видавництва, виокремлювалися посади: начальник друкарні (у сучасному розумінні — директор видавництва), заступник начальника (головний редактор), каліграф (друкарка, складач шрифтів, оператор комп'ютерного складання), справщик (коректор), канцелярський службовець (редактор-організатор), палітурник (художній редактор), книгоноша (менеджер з продажу).

Як бачимо, назви посад змінювалися. Та сутність творчих чи виробничих функцій працівника, який претендував зайняти відповідну посаду, залишалася сталою: цей працівник мусив знати й уміти виконувати саме означену посадою конкретику справ.

Практика засвідчувала: чим більшим був видавничий цех, тим чіткішим виглядав поділ функцій на групи. Інакше важко було досягнути злагодженості, стабільності й належної якості при виготовленні такого складного і специфічного продукту, яким є, скажімо, книга, журнал чи газета.

Перекидаючи з цієї короткої ретроспективи місточок у сьогодення всуціль комп'ютеризованої видавничої справи, варто наголосити ось на чому. Незалежно від величини, структури чи спеціалізації за тематичними напрямками випуску друкованої продукції того чи іншого видавництва, в штатному його розкладі кадрів мусять бути посади, без яких діяльність цього творчо-виробничого підрозділу буде недоцільною й неефективною. Йдеться про такі посади, як директор, головний редактор, редактор, коректор, художній редактор, технічний редактор, менеджер з продажу.

Інша річ, що перелічені посади на практиці нерідко суміщаються. Особливо часто це простежується в невеликих видавничих структурах, коли чи не всі функціональні обов'язки в складному ланцюгу "авторський оригінал—видавничий оригінал—оригінал-макет—книга" випадає виконувати одному-двом працівникам. Нерідко таке суміщення відбувається від незнання початкуючим редактором-видавцем усіх тонкощів редакційио-видавничого процесу, нерідко — від його бажання зекономити кошти. Результат у цих ситуаціях — передбачливий: вихід у світ друкованого продукту низької якості, шлях якого до покупця буде незавидним.

Глибоке усвідомлення й розрізнення кожним працівником видавництва, не кажучи вже про його керівників, кола своїх конкретних функцій, завдань і обов'язків потрібне з кількох причин:

• по-перше, це дає змогу чітко розмежувати перелік конкретних функцій між різними підрозділами видавництва;

• по-друге, ефективно використати кваліфікаційнийрівень кожного працівника колективу;

• по-третє, визначити міру відповідальності кожного задоручену ділянку роботи;

• по-четверте, краще організувати роботу видавництва чи видавничого підрозділу, максимально узабезпечивши себе від ряду помилок.

За радянських часів, коли видавнича справа, як складова ідеологічної роботи правлячої комуністичної партії, перебувала в рамках строгої регламентації, відповідним союзним галузевим комітетом розроблялися й періодично затверджувалися типові положення про редакції та відділи видавництв, а також про посадові обов'язки працівників видавництва. Так, востаннє колишній Держкомвидав СРСР затверджував таке положення у квітні 1982 року.

Звичайно, з погляду сьогодення багато чого з таких документів виглядає нині надто заідеологізовано, архаїчно й недемократично. Однак було там немало й раціонального, від якого, очевидно, не варто відмовлятися, бо базувалося воно на досвіді попередників та інструкціях, які складалися справжніми професіоналами галузі.

Нині в кожному видавництві, виходячи передусім зі змісту Статуту та виробничої необхідності, розробляються й затверджуються самостійно функціональні обов'язки для кожної штатної одиниці. Як правило, цей документ, як додаток до договору, підписується роботодавцем і працівником під час влаштування останнього на роботу.

Спробуємо запропонувати один із можливих варіантів функціональних обов'язків для найпоширеніших видавничих посад: директора, головного редактора, редактора редакції, коректора, художнього редактора, технічного редактора, менеджера з продажу.

Директор. Це керівник видавництва, який спрямовує діяльність усього колективу і несе повну відповідальність за результати його роботи. З юридичної точки зору директором може виступати або власник (засновник) самого видавництва, або особа, яка найнята засновником для виконання конкретних функцій. Залежно від масштабів діяльності, географічних ознак, структури та форми власності видавництва така посада може ще називатися: генеральний директор, президент, видавець.

Функціональні обов'язки такого керівника зосереджуються здебільшого довкола двох напрямків: організаційно-управлінського та фінансово-господарського.

Основний перелік організаційно-управлінських функцій:

• визначення структури видавництва та затвердження штатного розкладу;

• прийом і звільнення на роботу штатних працівників;

• представлення видавництва у державних органах та громадських організаціях;

• організація, координація і контроль роботи всіх структурних підрозділів;

• затвердження річних і квартальних планів випуску видань;

• укладання і підписання різних договорів з авторами, художниками, перекладачами, рецензентами, позаштатними працівниками;

• проведення виробничих зборів та нарад усього колективу;

• розробка (спільно з профспілковою організацією) і контроль за виконанням соціальних програм, програми підвищення кваліфікації працівників, поліпшення культури побутових умов членів колективу.

Основний перелік фінансово-господарських функцій:

• формування разом із фінансовою службою поточного та перспективного бізнес-планів;

• розпоряджання матеріальними засобами видавництва;

• пошук джерел фінансування нових видавничих проектів;

• відкриття й закриття розрахункових та інших рахунків;

• підписання усіх фінансових документів;

• контроль за своєчасними розрахунками з Державним бюджетом, установами банку, постачальниками, підрядними та іншими організаціями;

• укладання й підписання договорів з поліграфічними підприємствами на виготовлення видань та іншими суб'єктами господарської діяльності у відповідності зі статутною діяльністю.

До структурних підрозділів, які перебувають у безпосередньому віданні директора, належать: юридична служба (юрисконсульт), планово-економічпий, виробничий, фінансовий, господарський, маркетинговий відділи.

Головний редактор. Головний редактор видавництва — це фахівець, як правило, з редакторською або журналістською освітою, який у цілому визначає видавничу програму і керує всім редакційно-видавничим процесом. За штатним розкладом є першим заступником директора.

Функціональні обов'язки головного редактора формуються довкола двох основних напрямів його діяльності: організаційного і творчого.

Організаційний напрям передбачає:

• підбір кадрів і керівництво роботою усього редакційного корпусу видавиицтва (завідувачі редакцій, редактори різних категорій, коректори);

• пошук цікавих авторів (авторських колективів), перспективних тем, рецензування оригіналів, оформлення документів на одержання грифів навчальних видань;

• прийняття рішення щодо початку редакторського опрацювання чи відхилення поданого оригіналу;

• затвердження титульних чи спеціальних наукових редакторів;

• розробка перспективного, річного і квартального планів випуску видань;

• координація і контроль роботи завідувачів редакцій;

• розв'язання принципових питань, пов'язаних з якістю оригіналу чи у взаємостосунках між автором і редактором;

• складання і контроль за виконанням графіків проходження оригіналів у видавничих підрозділах;

• розгляд питань, пов'язаних із виконанням чи невиконанням авторами договірних зобов'язань;

• прийняття рішень щодо припинення видань, розірвання договорів, усунення помилок на різних етапах редакційної роботи;

• візування документів на укладання авторських угод, виплату авторських та художніх гонорарів, за рецензування і позаштатне редагування;

• підготовка й проведення видавничих нарад щодо змісту тематичних планів та якості випущеної продукції.

Творчий напрям передбачає:

• ознайомлення з авторськими оригіналами, одержаними за замовленням чи самопливом;

• вибіркове читання видавничих оригіналів на одному з етапів редакційно-видавничої підготовки (після опрацювання редактором; перша, друга верстки; чисті аркуші);

• прочитання на одному з етапів редагування особливо важливих за змістом оригіналів;

• затвердження макетів художнього оформлення поліпшених видань;

• підписання видання: до складання, до друку, до випуску в світ;

• аналіз рецензій, опублікованих у пресі, на випущенівласні видання;

• організація презентацій кращих видань;

• вивчення кон'юнктури видавничого ринку, тематики близьких за профілем видавництва суміжних видавничих організацій з метою уникнення дублювання при плануванні видань;

• розробка плану промоційних заходів, контакти з пресою, громадськими організаціями, науково-дослідними інституціями та навчальними закладами;

• участь у книжково-видавничих тусовках.

До структурних підрозділів, які перебувають у безпосередньому віданні головного редактора, відносяться: редакції видавництва (книжкові та періодичних видань), коректорат, відділи художнього та технічного оформлення (служби головного художника та технічного редактора), комп'ютерний відділ (служби макетування та верстання), відділ маркетингу.

Редактор. Це основний творчий працівник у видавництві, який безпосередньо відповідає за редагований оригінал, його структурний, інформативний, науковий і мовностилістичний рівень. Образно кажучи, завданням редактора є професійно "провести" доручений йому оригінал всіма етапами редакційно-видавничого процесу — від редагування авторського оригіналу до перевтілення його в конкретний вид видавничої продукції та випуску в світ.

Залежно від структури, масштабів діяльності видавництва, його спеціалізації, а також досвіду та рівня кваліфікації працівників така посада в штатному розкладі має свої різновиди: завідувач редакції, науковий редактор, старший редактор, провідний редактор, редактор, редактор-організатор.

Серед основних функціональних обов'язків редактора виділимо такі:

• ґрунтовне ознайомлення з поданим авторським оригіналом та підготовка аргументованого редакторського висновку на придатність його до редагування;

• формулювання письмових вимог до автора щодо необхідності доробки оригіналу та ретельна перевірка виконання зауважень після повернення з доопрацювання;

• редагування затвердженого головним редактором авторського оригіналу у відповідності з технологією і технікою редакторської правки;

• ознайомлення автора з унесеними правками, погодження з ним запропонованих скорочень, доповнень, змін;

• надання авторові необхідної допомоги у вдосконаленні архітектоніки оригіналу (структурування розділів, параграфів, доцільності додавання до авторського тексту передмови, післямови, покажчиків, бібліографічних довідок, коментарів, приміток, ілюстрацій тощо);

• редагування підготовлених автором ілюстративних матеріалів, з'ясування необхідності в додатковому ілюстративному ряді, визначення місця його розташування;

• перенесення авторських виправлень до редакційної верстки;

• підготовка каталожної картки видання, а також рекламних текстів для відділу маркетингу;

• візування видавничого оригіналу: до верстання, до друку, у світ;

• безпосередня участь у розробці проекту художнього оформлення;

• робота з другою версткою, плівками, чистими аркушами і сигнальним примірником у відповідності з методикою редагування.

Коректор. Слово коректор — латинського походження (corrector — той, хто виправляє друкарські помилки при підготовці видання).

Окрім видавництва посада коректора віддавна "прописалася" також у друкарні. Солідне поліграфічне підприємство, яке дбає про свою високу репутацію серед постійних і нових замовників, прагне мати в себе цього представника редакторських професій аби уникнути можливих помилок на завершальному етапі виготовлення видавничого продукту.

У видавництві коректор (або ціла коректорська служба) працює під безпосереднім керівництвом головного редактора.

До найголовніших функціональних обов'язків коректора відносяться:

• зчитування як зрівняння видавничого оригіналу з авторським (а також другої верстки з першою) після внесення редакторських правок;

• вичитування як усунення орфографічних, пунктуаційних помилок, буквених неточностей та технічних огріхів верстки;

• дотримання принципу одності (уникнення різночитань елементів тексту, що повторюються) в подачі прізвищта ініціалів, бібліографічних посилань, географічних та історичних назв, мір ваги, скорочень;

• виявлення смислових, логічних, стилістичних та фактичних помилок;

• звіряння цитат і використаних текстів за першоджерелами;

• читання з подвоєною увагою специфічних елементів тексту (висновки і визначення термінів, дати, числа, імена);

• спеціальна звірка з оригіналом прізвищ, оскільки редакторські комп'ютерні програми нерідко довільно замінюють зовсім невідоме прізвище на подібне, яке вже введене до їх словників (для прикладу, Вілінська на Віленська, Козирський на Мозирський, Полонська-Василенко на Полянська-Василенко, Сальський наСільський і т. ін.);

• "прив'язування" у змістовий контекст слів, у яких при комп'ютерній заміні букви змінюється смисл речення (шкода — на школа, лише на дише, реактора на редактора, робиться — родиться тощо).

• перевірка правильності побудови таблиць, рисунків ікреслень, відповідність їх підписів до коментування в тексті;

• перевірка вихідних відомостей в останній підписній верстці;

• звіряння сторінок сигнального примірника з наростанням пагінації сторінок та методом "прив'язування" змісту за перехідними сторінками;

• звіряння ідентичності назв розділів, параграфів, підпараграфів, "ліхтариків" у "Змісті" та за текстом видання;

• стеження за правильною, логічно вмотивованою, розбивкою тексту на абзаци, особливо в останній верстці, коли зробити таку неправильну розбивку може "допомогти" комп'ютер.

Художній редактор. Це творчий працівник видавництва, який займається художнім редагуванням різних видів видань. Охочіше беруть на цю посаду спеціаліста із художньо-поліграфічною освітою.

Завданням художнього редактора є відтворити ідею конкретного видання такими зображальними засобами, які б сприяли його виокремленню серед безлічі видань і були логічно вмотивовані відповідно до тематики, структури та змісту. При цьому слід добитися відповідності оформлення змістові й призначенню видання.

Художній редактор (відділ художнього оформлення) працює під безпосереднім керівництвом головного редактора.

У штатному розкладі видавництв поширені такі посади: завідувач відділом художнього оформлення, старший художній редактор, художній редактор.

Основні функціональні обов'язки такі:

• розробка і погодження проекту художнього оформлення видання (обкладинки, оправи, суперобкладинки) з редактором, автором та головним редактором;

• розробка проекту елементів художнього оформлення видання (титули, шмуцтитули, заставки, кінцівки);

• організація ілюстрування тексту звичайних, поліпшених, подарункових і ювілейних видань;

• виготовлення логотипу (видавничої марки) видавництва;

• розробка проекту серійних видань;

• добір позаштатних художників для виконання робіт з художнього оформлення;

• приймання від позаштатних художників оригіналів виконаних робіт та визначення їх якості;

• підготовка договорів і угод із позаштатними художниками та узгодження з головним редактором обсягу виплат за виконані художні роботи;

• підготовка документів на поліграфічне відтворення всіх елементів художнього оформлення;

• погодження з поліграфічним підприємством технології відтворення художнього оформлення (запис кольороподілу на диск у видавництві з подальшим відтворенням його друкарнею, кольороподіл власними силами з наданням друкарні кольорового відбитку на паперовому носії);

• оцінка і затвердження пробних відбитків художнього оформлення, одержаних із друкарні;

• перегляд і візування сигнальних примірників на предмет якості художнього оформлення.

Технічний редактор. Це видавничий працівник, який займається технічним редагуванням видань. На нього покладається відповідальна місія: добитися реального втілення задуму видавництва створити видавничий продукт на високому художньому, структурному, змістовому та поліграфічному рівнях виконання.

У конкретиці функціональних обов'язків технічного редактора це означає:

• визначення, відповідно до затвердженого головним редактором формату видання, формату сторінки й кількості рядків на ній, розміру інтерліньяжу (відступів між рядками), розмірів абзацних відступів, спусків на початкових сторінках;

• підбір шрифтових параметрів видання (тип гарнітур, кеглів для заголовків, підзаголовків, основного тексту);

• вказівки для оператора комп'ютерного складання (верстальника) щодо внутрішньотекстових відбивок (проміжків) між різними фрагментами текстів (скажімо, історичних довідок, розгорнутих цитат);

• зазначення місця розташування та форми подачі ілюстрованих вставок (таблиць, схем, графіків, фотографій, графічних малюнків та текстівок до них);

• відпрацювання верстки та оригінал-макету в контексті якості набору, якості відтворення тексту та ілюстрацій на плівках;

• складання "Технічної видавничої специфікації поліграфічного виконання друкованого видання" перед передачею оригінал-макету до друкарні;

• звіряння у "чистих аркушах" тексту зі змістом, змісті відтворення колонтитулів, вклейок і накидок;

• перевірка якості друкування, фальцювання аркушів, палітурних та оздоблювальних процесів та візування сигнальних примірників.

Менеджер з продажу. Слово менеджер — англійського походження (manager — керуючий). Посада фахівця з такою назвою з'явилася у видавництвах недавно, хоча вона була й раніше і називалася фахівець із розповсюдження та реклами.

У загальному ця специфічна посада потребує від її носія ґрунтовних знань із сфер підприємницької діяльності, фінансів, маркетингу, ринку, податкової діяльності, психології, етикету. Що ж до роботи такого фахівця у видавництві чи книготорговельній структурі, то від нього вимагатиметься додатково достатніх знань щодо специфіки видавничої справи, природи творення й призначення різних видів видавничої продукції, тенденцій, що відбуваються на внутрішньому і міжнародному ринках друкованих та електронних видань.

Поява менеджерів у видавництвах зумовлена посиленням конкуренції у сфері видавничого бізнесу та необхідністю ретельнішого пошуку споживачів власної друкованої продукції.

Серед найголовніших функціональних обов'язків видавничого менеджера з продажу окреслимо такі:

• розробка й забезпечення виконання плану рекламно-інформаційних заходів видавництва на рік, квартал, місяць (презентації видань; зустрічі читачів з авторами; промоція новинок у засобах масової інформації нерекламними методами; підготовка буклетів, каталогів, план-проспектів, рекламних листівок для поширення їх серед потенційних покупців);

• забезпечення участі видавництва у різноманітних спеціалізованих виставках, ярмарках, форумах;

• вивчення читацького попиту на видання, яке готується до друку, й попереднє визначення можливого накладу;

• збір публікацій, критичних зауважень і побажань щодо випущених видань;

• постійне поповнення бази даних традиційних та новітніх каналів збуту друкованої продукції;

• підготовка текстів для систематичного оновлення видавничого сайту;

• налагодження безпосередніх контактів із новоутворюваними розповсюджувальними та торговельними організаціями;

• складання й подання на підпис головному реактору чи директору проектів договорів на реалізацію друкованої продукції; контроль за дотриманням їх виконання обома сторонами;

• організація своєчасного вивезення замовлених і оплачених накладів видання споживачам;

• підготовка пропозицій щодо формування видавничої програми, перспективних та календарних планів випуску видань, а також перевидань.

Ми розглянули функціональні обов'язки головних представників редакторських професій у видавничій справі. Відразу варто наголосити: перелік цих обов'язків не є завершеним чи раз назавжди усталеним. Це — лише основа, своєрідна конструкція, на яку можна буде нанизувати й інші, можливо, більш деталізовані, подрібнені, виокремлені із загальної канви або ж спонукані специфікою видання функції, які посій тієї чи іншої посади зобов'язаний буде бездоганно виконувати. За умов вимушеного суміщення обов'язків різних посад у малих і середніх видавництвах (скажімо, редактора й коректора, художнього й технічного редакторів, головного редактора й завідувача котроюсь із редакцій) розрізнення таких обов'язків особливо необхідне. Адже відсутність якоїсь посади в штатному розкладі зовсім не означає, що передбачені цією посадою обов'язки десь зникають. їх усе одно має виконувати носій вищої або суміжної посади.

Тема № 13