logo
Лекції

6.2. Визначення, завдання й функції оформлення періодичних видань

Оформлення газети — це її верстка, тобто розміщення текстових матеріалів, ілюстрацій та заголовків на полосах, а також застосування текстових, титульних і видільних шрифтів, використання основного — чорного — і додаткових кольорів.

Завдання оформлення - сприяти найповнішому виявленню змісту газетних матеріалів, організувати й спрямувати увагу читача — допомогти йому орієнтуватись у змісті номера, полегшити сприймання матеріалів.

Під технічним оформленням газети більшість учених розуміє систему розміщення публікацій та їх заголовків у газетному номері й на кожній з його сторінок, способи виділення найважливіших матеріалів, вибір і застосування шрифтів для набору текстів і заголовків, використання різноманітних ілюстрацій, а також різних кольорів.

Якщо розглядати зв'язок між змістом газети та її графічною формою, то можна прослідкувати кілька ланцюжків. Наприклад, зміст газетних матеріалів обумовлює форму її подачі — окремими матеріалами чи добірками. У свою чергу форма подачі матеріалів визначає особливості їхньої верстки. Від верстки багато в чому залежить вибір текстових і титульних шрифтів та інших елементів оформлення.

Усе це не означає, що форма завжди підпорядкована змістові. Форма в газеті — це активна категорія, що має достатню самостійність. Будь-який досвідчений відповідальний секретар знає, що ту саму газетну полосу з однаковими матеріалами можна оформити в декількох варіантах, кожний з яких пасує газеті. Отже, ті самі матеріали можна розкривати з допомогою різної графічної форми. Однак та сама форма може служити для оформлення різних матеріалів.

Водночас ми можемо говорити про активність форми. Газетна форма не тільки відображає зміст, а й впливає на нього, хоч і опосередковано. Форма може допомогти чи навпаки — завадити сприйняттю змісту читачем. Невдала форма (наприклад, дрібний заголовок, стандартна, невиразна верстка) можуть призвести до того, що більшість читачів узагалі не ознайомиться зі змістом матеріалу. Однак для того, щоб оформлювати, треба мати що оформлювати. Іншими словами, якщо зміст матеріалу слабенький, то ніяка форма його не врятує.

Позбутися шаблону й штампів можна, якщо вирішити проблему традицій і новаторства в оформленні газети. Справді, за роки журналістської практики накопичено великий досвід оформлення періодичних видань. Виникли різні тенденції оформлення — розміщення матеріалів у номері, застосування способів їх виділення, використання різних поліграфічних засобів. Нове в газетному оформленні — це пошуки найкращих варіантів форми, які дозволять домогтися, аби вона найбільше відповідала змістові.

Оформлення має широкий арсенал засобів впливу на читача. Слід звернути увагу на те, що часте використання цих засобів призводить до знецінювання їх в очах читача. Оформлення відіграє активну роль ще й тому, що виховує естетичний смак читача.

Деякі газетярі вважають оформлення мистецтвом, інші — ремеслом. Істина знаходиться, мабуть, десь посередині. Безперечно, у графічному оформленні є високі творчі принципи, але досягаються вони з допомогою певних технологічних засобів.

Завдання, що стоять перед оформлювачем, такі:

Для цього треба дотримуватися таких вимог:

Для вивчення цих проблем оформлення необхідно розглянути поняття «елемент оформлення». Елемент оформлення є однією зі складових зовнішньої форми періодичного видання, він має визначені функції передачі змісту, призначення й ряд специфічних ознак, що дозволяють виділити цей елемент з усієї системи оформлення.

До елементів оформлення належать, наприклад, текстові шрифти, міжколонкові пробіли, лінійки і т. ін.

Серед ознак елементів оформлення можна виділити універсальність. Крім того, всі елементи оформлення двомірні, тобто мають розмірні характеристики: висоту й ширину. У теорії газетного оформлення прийнято говорити про розмірні елементи: формат колонки, ширину полоси тощо.

Елементом оформлення є, наприклад, титульний шрифт, що використовується для набору заголовків, виділяє їх. Він характеризується кеглем, накресленням і малюнком.

Текстовий шрифт є самостійною одиницею оформлення, хоча формально відрізняється від титульного такою специфічною ознакою, як кегль. Це — розмірна (кількісна) ознака. Однак поряд із цією особливістю текстовий шрифт має основну функцію — набір тексту, має призначення — окреслити й донести до читача текст і кілька специфічних ознак залежно від типу видання. Для набору тексту здебільшого використовується шрифт світлого накреслення, який створює на полосі сіре тло більш-менш однорідної інтенсивності.

На цьому тлі виділяються плями заголовків, що набираються в основному великими літерами й шрифтами напівжирного чи жирного накреслення.

Водночас у цих двох елементів чимало однакових характеристик, які дозволяють говорити про них як про підгрупу шрифтових елементів. Також об'єднуються в підгрупу службових елементів лінійки, прикраси тощо. Отже, підгрупу складають елементи, які мають ряд спільних, однакових ознак і характеристик.

За способом передачі інформації, за тим, як отримує читач те чи інше повідомлення (йдеться про технологію виготовлення), можна виділити дві групи елементів: набірні та клішовані. До першої групи належать шрифти, пробільні та службові елементи, до другої — напівтонові та штрихові ілюстрації.

Елементи форми не існують ізольовано, а завжди групуються, об'єднуються, розташовуються певним чином. Нижчий ступінь об'єднання — ряд. Прикладом може бутирядок, тобто комбінація текстового й заголовного шрифту й пробілів,рамка— об'єднання лінійок і пробілів. Ця найпростіша форма з'єднання характеризується тим, що групуються елементи одного чи двох видів.

Складніша форма з'єднання — комплекс. Комплекс елементів складається з кількох рядів і може містити елементи кількох видів. Наприклад,колонкатексту є комплексом елементів, до якого входять не лише кілька рядків текстового шрифту, а й пробільні елементи лінійки, заголовні шрифти тощо. Прикладом об'єднання такого рівня може служити ізаголовний комплекс, що містить у собі різні за призначенням ряди. Вони складаються із заголовного шрифту, лінійок, ілюстрацій, пробільних елементів.

Однак комплекси елементів не є самостійними. Вони — обов'язкова частина складніших угруповань і, як правило, не розраховані на ізольоване сприйняття. Різні комплекси разом складають підсистеми. У періодичних виданнях це — матеріали, тобто закінчений журналістський твір(стаття, кореспонденція, нарис і т. д.). Форма кожного окремого матеріалу чи рубрики не існує ізольовано. Кожна публікація вступає в складні взаємозв'язки з іншими і створює системи.

Найпростіша система публікацій у періодичному виданні — це добірка, що є об'єднанням кількох самостійних матеріалів, згрупованих за якоюсь певною ознакою. Складніша система —полоса в газеті. Потім —номер, видання в цілому.