11.6.Міжнародний знак охорони авторського права (copyright)
Міжнародний знак охорони авторського права — це символ з короткого текстовою і цифровою інформацією, яким, згідно із законом, повідомляється про виключне право його власника. Такий знак зазначається на кожному примірнику твору.
Професійна назва цього знака — копірайт, що в перекладі з англійської Copyright означає авторське право. Знак складається з таких трьох елементів: обведеної колом латинської літери С; імені (назви) власника виключних авторських прав; року першої публікації твору.
Після приєднання України у травні 1995 р. до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 р., зміненого 2 жовтня 1979 р.) відповідальність за правильне застосування цього знака в українських видавців підвищилася.
Згідно із Законом України "Про авторське право та суміжні права", об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва — як завершені, так і незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Для редактора і видавця це означає, що позначатися знаком охорони авторського права мають такі видання:
Усі види книжкових та журнальних видань, а також листівки, плакати, каталоги, календарі, путівники, електронні видання, магнітофонні записи.
Видання образотворчого мистецтва, видані у формі естампа, репродукції, художнього плаката, художньої листівки, художнього альбому, художньо оформленого конверта.
Нотні видання, видані у формі книги, брошури, альбому, зошита, буклета, листівки, плаката.
Картографічні видання, виконані у формі карти, карти-схеми, картографічного атласу.
Є ряд випадків, де копірайт не зазначається. Йдеться про об'єкти авторського права, які не охороняються. До них відносяться: твори народної творчості (якщо їх кимсь не впорядковано або не перероблено); офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; грошові знаки, розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності.
Важливим є місце розташування копірайту у різних виданнях. У книжках та альбомах — це нижній правий кут звороту титульного аркуша. У журналах — зворот титульного аркуша, якщо титульного аркуша немає, — внизу суміщеного титульного аркуша. На виданнях нот, творів образотворчого мистецтва символ зазначається внизу першої сторінки.
Проілюструємо порядок застосування знака охорони авторського права у різних випадках конкретними прикладами.
У виданні, автором якого є одна особа:
© Зборовська Н. В.,2003
© "Академвидав", оригінал-макет, 2003
У виданні, авторами якого є кілька осіб (вказують перші три прізвища з ініціалами або в алфавітному порядку, або в такому, який колективно визначать самі автори):
© Дончик В. Г, Мельник В. О., Моренець В. П.та ін., 1998
У виданні з кількома об'єктами авторського права, які охороняються:
© Яременко В. В.,упорядкування, 1993
© Кононенко П. П.,передмова, 1993
© Дунаєвська Л. Ф.,примітки, 1993
У перекладному виданні першим зазначають копірайт на видання, з якого здійснювався переклад, а потім — на переклад та інші об'єкти перекладного видання, які охороняються (на прикладі видання Д. Нормана "Європа. Історія", здійсненого київськими "Основами" 2000 року):
© DaviesNorman,1996
© Тарашук Петро, Коваленко Олександр, український переклад, 2000
У перевиданні стереотипного характеру зазначається той же копірайт, який стояв у першому виданні. У випадках, коли перевидання здійснювалося з доповненнями і виправленнями, зазначають два копїрайти: першого і повторного видання, причому біля останнього вказують характер змін:
© Видавництво "Либідь", 1991
© Субтельний О., переробка і доповнення, 1993
Тема № 12
- Видавнича справа в україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми
- 1.1. Становище української видавничої справи у статистичному вимірі і порівнянні з європейськими країнами
- 1.2. Причини і витоки проблеми
- 1.3. Сучасне вітчизняне законодавство щодо видавничої справи
- 1.4. Тенденції в організаційному, тематичному, мовному та географічному аспектах
- Законодавство україни про видавничу справу
- Що таке видавництво і як його створити та зареєструвати
- 3.1. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв
- 3.2. Типові структури видавництв: український та зарубіжний досвід
- 3.3. Порядок створення видавництва
- 3.4. Порядок реєстрації видавництва
- 3.5. Порядок реєстрації друкованого змі
- Розробка видавничої програми
- 4.1. Поняття "видавнича програма" та чинники, які впливають на її зміст
- 4.2. Безпрограшні видання
- 4.3. Кон'юнктурні видання
- 4.4. Ексклюзивні видання
- Видавнича продукція та критерії поділу її на види
- 5.1. Поняття "видавнича продукція"
- 5.2. Періодичність
- 5.3. Характер інформації
- 5.4. Знакова природа інформації
- 5.5. Матеріальна конструкція
- 5.6. Мовна ознака
- 5.7. Формат
- 5.8. Повторність випуску
- 5.9. Інші критерії
- Оформлення періодичного видання
- 6.1. Загальні риси та ознаки оформлення газет
- 6.2. Визначення, завдання й функції оформлення періодичних видань
- 6.3. Обличчя видання
- 6.4. Головні складові газетної форми
- Постійні елементи газети
- 7.1. Заголовна частина газети
- 7.2. Розділові засоби
- 7.3. Службові деталі
- Основні розмірні та кількісні параметри видань
- 8.1. Формати видань
- 8.2. Обсяги видань
- 8.3. Об'єм редакторської роботи
- Книга як основний предмет видавничої діяльності
- 9.1. Подвійна природа книги
- 9.2. Змістова структура книги
- 9.3. Матеріальна структура книги
- Службова частина (апарат) видання
- 10.1. Апарат чи службова частина видання: теоретичний і практичний аспекти
- 10.2. Елементи службової частини на початкових сторінках
- 10.3. Елементи службової частини на прикінцевих сторінках
- Національні й міжнародні видавничі стандарти та правила їх застосування
- 11.1. З історії стандартів
- 11.2. Сучасний стан із застосуванням діючих та розробкою нових видавничих стандартів в україні
- 11.3. Міжнародна стандартна нумерація книг (isbn)
- 11.4. Міжнародна стандартна нумерація серіальних видань (issn)
- 11.5. Міжнародна система штрихового кодування видавничої продукції
- 11.6.Міжнародний знак охорони авторського права (copyright)
- Редакторські професії та фахові вимоги до них
- 12.1. Сфера застосування редакторських професій
- 12.2. Фахові вимоги
- 12.3. Функціональні обов'язки
- Редакційно-видавничий процес
- 13.1. Підготовчий етап
- 13.2. Редакційний етап
- 13.3. Виробничий етап
- 13.4. Маркетинговий етап
- Редагування як вид професійної діяльності і як складова редакційно-видавничого процесу
- 14.1. Термінологічні та творчі начала
- 14.2. Організація і зміст процесу редагування
- 14.3. Види редагування
- Редакторська підготовка тексту
- 15.1. Підготовка рукопису
- 15.1.1. Представлення матеріалу
- 15.1.2. Редагування матеріалу
- 15.1.3. Застосування власного стилю.
- 15.1.4. Визначення структури.
- 15.2. Оформлення книги
- 15.2.1. Принципи виміру й термінологія.
- 15.2.2. Характеристики шрифту
- 15.3. Розробка дизайну тексту
- 15.4. Підрахунок сторінок тексту
- Редакторська підготовка складових тексту: заголовки, цитати
- 16.1. Заголовки
- 16.2. Цитати
- Редагування текстів за допомогою комп'ютерних програм
- 17.1. "Революція" у практиці і теорії видавничої справи та редагування
- 17.2. Редактор і комп'ютерні засоби контролю правопису
- 17.3. Редактор і автоматизована система оптичного розпізнавання тексту та його переклад з іншої мови.
- Редакторська підготовка газетних, журнальних, рекламних та інформаційних видань
- 18.1. Газетно-журнальні видання
- 18.2. Рекламні видання
- 18.3. Інформаційні видання
- Редакторська підготовка наукових, науково-популярних та довідкових видань
- 19.1. Наукові видання
- 19.2. Науково-популярні видання
- 19.3. Довідкові видання
- Редакторська підготовка навчальних та художніх видань
- 20.1. Навчальні видання
- Тема 1. Історичні витоки видавничої справи в світі (від II тисячоліття до н. Є.)
- § 1. Попередники сучасних видань
- §2. Ранні осередки рукописної книги
- § 3. Роль рукописного книготворення в суспільному поступі
- 20.2. Художні видання
- 20.2.2. Редагування творів класичної літератури
- Редакторська підготовка перекладів
- 21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця
- 21.2. Ретроспектива перекладного книговидання в україні
- 21.3. Пошук іншомовного твору та його власника
- 21.4. Пошук перекладача та редагування перекладу
- 21.5. Оформлення службової частини перекладного видання
- Редакторська підготовка перевидань
- 22.1. Види перевидань
- 22.2. Критерії відбору та проблематика творів для перевидання
- 22.3. Робота над змістовою частиною видання
- 22.4. Робота над службовою частиною видання
- Взаємовідносини видавництва і поліграфічного підприємства
- 23.1. Еволюція відносин у блоці «видавництво — поліграфія» в умовах ринку
- 23.2. Основні вимоги до підготовки оригінал-макету та плівок, напередодні передачі їх до друкарні
- 23.3. Вибір поліграфічного підприємства
- 23.4. Відкриття замовлення в друкарні
- 23.5. Основні етапи роботи видавця з друкарнею після підписання плівок до друку
- Відносини видавництва і реалізатора друкованого продукту
- 24.1. Від ченців-книгонош — до мережі дистрибуції друкованих видань: ретроспектива
- 24.2. Центролізована і ринкова системи продажу друкованої продукції: переваги й недоліки
- 24.3. Складові системи продажу друкованих видань у ринкових умовах
- Договори у видавничій справі
- 25.1. Види договорів у видавничій справі
- 25.2. Структура типового договору та змістове наповнення його головних розділів
- Складові собівартості видавничої продукції та шляхи її зниження
- 26.1. Економічний мінімум для редактора-видавця
- 26.2. Структура витрат на конкретне видання
- 26.3. Методика складання кошторису
- 26.4. Шляхи зниження собівартості видавничої продукції
- 168 Видавнича справа та редагування