15.2.1. Принципи виміру й термінологія.
Існують дві системи типографських вимірів: англо-американська система (система Піка (Pica)) і система Дідо (Didot).
Система Піка застосовується у Великобританії, Америці й у більшості країн іншого світу, крім континентальної Європи. Система Дідо застосовується в більшості країн континентальної Європи й у Росії. В обох системах основною одиницею виміру є типографський пункт (point); але в той час як в англо-американській системі він дорівнює приблизно 0,351 мм, пункт у системі Дідо трохи більше — приблизно 0,376 мм.
Величина шрифту в наборі виражається в кеглях. Розмір кегля визначається в пунктах. Оскільки ці поняття складалися в часи металевого набору, кеглем вважається величина площадки, на якій розміщається буква (знак). Наприклад, кегль 10 пунктів дорівнює 3,76 мм (3,51 мм у системі Піка), але саме вічко знака, природно, менше, тому що необхідно передбачити місце для надрядкових і підрядкових елементів знака (діакритичних знаків).
Професійні найменування кеглів різного розміру широко вживаються зараз у типографській справі і використовуються у спеціальній літературі:
кегль 3 пункти — бріліант | кегль 7 пунктів — міньйон; | кегль 10 пунктів — корпус; |
кегль 4 пункти — діамант; | кегль 8 пунктів — петит; | кегль 12 пунктів — цицеро; |
кегль 6 пунктів — нонпарель; | кегль 9 пунктів — боргес; | кегль 14 пунктів — мітель. |
У більшості сучасних фотоскладальних систем застосовується перетворення пунктів і пік у міліметри або дюйми. Вони більш зручні, якщо необхідно задати точний розмір заголовка або здійснити набір у жорстко обмеженому просторі.
Для полегшення подальших обчислень можна користуватися таблицею переведення.
-
Розмір у
пунктах
Англо-американська система
(система Піка)
Система Дідо
Міліметри
Дюйми
Міліметри
Дюйми
1
0,351
0,013837
0,376
0,0148
3
1,054
0,041511
1,128
0,0444
6
2,109
0,083022
2,256
0,0888
7
2,460
0,096859
2,631
0,1036
8
2,812
0,110696
3,007
0,1184
9
3,163
0,124533
3,383
0,1332
10
3,515
0,138370
3,759
0,1480
11
3,866
0,152207
4,135
0,1628
12
4,218
0,166044
4,511
0,1776
14
4,920
0,193718
5,263
0,2072
18
6,326
0,249066
6,767
0,2664
24
8,435
0,332088
9,022
0,3552
В часи металевого набору рядки відокремлювалися один від іншого фізично — вставкою пробільного елемента шириною у два пункти (т.зв.. шпона).
Будь-яка буква, цифра або знак складального алфавіту зветься символ або літера. Розмір символу вираховується від вершини виступаючого над символом виносного елементу до кінця нижнього виносного елементу. Ширина символу в різних шрифтах одного розміру може істотно мінятися. Як одиницю виміру береться частка ширини малої літери «m». Для монотипних шрифтів, наприклад, «m» поділяється на 96 часток, а для вираження ширини кожного символу використовується кількість цих часток.
Половина значення ширини «m» («n») застосовується як одиниця виміру ширини для складальних шрифтів. Для середнього складального шрифту з розміром 11 пт одиниця ширини «n» складе 5 пт, або 1,75 мм, тобто на одному дюймі уміститься ледве більше 14 символів. Для порівняння в друкуючих машинках в одному дюймі розміщається 10 або 12 символів. Нижче показані деякі з характеристик, що описують друковані символи.
Рис. 2.1. Анатомія букви і її елементи
А – вічко літери (Face of Character). | 3 – зарубка, сериф (Serif). |
В – кегельна площадка (Em-Square) | 4 – верхній виносний елемент (Ascender). |
С – кегль (Size). | 5 – нижній виносний елемент (Descender). |
D – лінія шрифту (Baseline). | 6 – наплив (Stress). |
Е – висота (зріст) прописного знака (Cap-height). | 7 – просвіт усередині літери (Counter). |
F – висота (зріст) малого знака (x-height). | 8 – овал (Oval). |
G – міжлітерний просвіт (Letterspace). | 9 – півовал (Bowl). |
Н – напівапрош (Side bearing). | 10 – кінцевий елемент (Terminal). |
I – інтерліньяж (Linespace). | 11 – краплевидний елемент (Ball). |
1 – основний штрих (Stem). | 12 – крапка (Dot). |
2 – сполучний штрих (Hairline). | 13 – діакритичний знак, акцент (Accent). |
Шрифт – повний набір символів однакового розміру й накреслення. У шрифт входить алфавіт заголовних букв, капітельні знаки, алфавіт малих літер, і всі необхідні лігатури, цифри, розділові знаки, знакові символи.
Для цифр, як правило, використовується вирівнювання (вони мають ту ж висоту, що і заголовні букви); але можуть застосовуватися і цифри різної висоти (висота цифри дорівнює висоті малої літери з верхнім виносним елементом), що краще сполучається з малими літерами.
Розділових знаків, що використовуються у типографській справі, набагато більше, ніж тих, що застосовуються для друкарських машинок і текстових процесорів. Дефіси, роздільники у виді довгого або середнього тире різні по виду і мають різне призначення. Дефіс являє собою коротку риску шириною приблизно в одну чверть одиниці ширини «m», він використовується для з'єднання частин складених слів і переносів слів наприкінці рядка. Символ тире більш тонкий і довгий, ширина його складає половину одиниці ширини «m» (у два рази більше, ніж для дефіса), і він використовується для написання дат (1997—98) і при відображенні списків у якості маркера. Довге тире використовується з тією же метою, що і дужки.
Гарнітури описують повний набір шрифтів, що мають символи аналогічного дизайну, але різних розмірів.
Сімействами називаються серії шрифтів, схожих один на одного за дизайном, але відрізняються в окремих елементах: нахил, насиченість або ширина символів. Основними складовими елементів сімейства можуть бути курсив і напівжирний. За насиченістю шрифти можуть бути надсвітлими, світлими, нормальними, середніми; напівжирними, жирними і наджирними; за шириною символів — надвузькими, вузькими, нормальними, широкими і надширокими.
Комп'ютерні програми набору можуть використовувати ці ефекти для створення нахилу, стиснення, розширення або додавання тіні для будь-якого символу в тексті.
Символи в рядку розташовуються в межах заданої лінії, а самі рядки можуть бути вирівняні вліво, вправо або центровані (виключка вліво, вправо, по центру). Як правило, при наборі рядок вирівнюється по всій ширині блоку (по формату); при наборі з вирівнюванням уліво рядок займає не усю відведену для нього ширину, залишаючи вільним простір праворуч.
Пробіли між словами в рядку можуть бути або фіксованими, у випадку, коли не застосовується вирівнювання по ширині, або змінними, у випадку виключки по формату (по ширині). Величина фіксованих пробілів установлюється пропорційно ширині «m» для даного шрифту. Як правило, для тексту застосовується середня величина пробілів між словами або половина середньої ширини символу «m».
При виключці по формату, де пробіли між словами варіюються, щоб забезпечити однакову довжину рядків, мінімальний пробіл відповідає «малому проміжкові», або 20% від «m», і може досягати величини «m» або навіть більш — хоча рядок виглядає при цьому розрідженим.
- Видавнича справа в україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми
- 1.1. Становище української видавничої справи у статистичному вимірі і порівнянні з європейськими країнами
- 1.2. Причини і витоки проблеми
- 1.3. Сучасне вітчизняне законодавство щодо видавничої справи
- 1.4. Тенденції в організаційному, тематичному, мовному та географічному аспектах
- Законодавство україни про видавничу справу
- Що таке видавництво і як його створити та зареєструвати
- 3.1. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв
- 3.2. Типові структури видавництв: український та зарубіжний досвід
- 3.3. Порядок створення видавництва
- 3.4. Порядок реєстрації видавництва
- 3.5. Порядок реєстрації друкованого змі
- Розробка видавничої програми
- 4.1. Поняття "видавнича програма" та чинники, які впливають на її зміст
- 4.2. Безпрограшні видання
- 4.3. Кон'юнктурні видання
- 4.4. Ексклюзивні видання
- Видавнича продукція та критерії поділу її на види
- 5.1. Поняття "видавнича продукція"
- 5.2. Періодичність
- 5.3. Характер інформації
- 5.4. Знакова природа інформації
- 5.5. Матеріальна конструкція
- 5.6. Мовна ознака
- 5.7. Формат
- 5.8. Повторність випуску
- 5.9. Інші критерії
- Оформлення періодичного видання
- 6.1. Загальні риси та ознаки оформлення газет
- 6.2. Визначення, завдання й функції оформлення періодичних видань
- 6.3. Обличчя видання
- 6.4. Головні складові газетної форми
- Постійні елементи газети
- 7.1. Заголовна частина газети
- 7.2. Розділові засоби
- 7.3. Службові деталі
- Основні розмірні та кількісні параметри видань
- 8.1. Формати видань
- 8.2. Обсяги видань
- 8.3. Об'єм редакторської роботи
- Книга як основний предмет видавничої діяльності
- 9.1. Подвійна природа книги
- 9.2. Змістова структура книги
- 9.3. Матеріальна структура книги
- Службова частина (апарат) видання
- 10.1. Апарат чи службова частина видання: теоретичний і практичний аспекти
- 10.2. Елементи службової частини на початкових сторінках
- 10.3. Елементи службової частини на прикінцевих сторінках
- Національні й міжнародні видавничі стандарти та правила їх застосування
- 11.1. З історії стандартів
- 11.2. Сучасний стан із застосуванням діючих та розробкою нових видавничих стандартів в україні
- 11.3. Міжнародна стандартна нумерація книг (isbn)
- 11.4. Міжнародна стандартна нумерація серіальних видань (issn)
- 11.5. Міжнародна система штрихового кодування видавничої продукції
- 11.6.Міжнародний знак охорони авторського права (copyright)
- Редакторські професії та фахові вимоги до них
- 12.1. Сфера застосування редакторських професій
- 12.2. Фахові вимоги
- 12.3. Функціональні обов'язки
- Редакційно-видавничий процес
- 13.1. Підготовчий етап
- 13.2. Редакційний етап
- 13.3. Виробничий етап
- 13.4. Маркетинговий етап
- Редагування як вид професійної діяльності і як складова редакційно-видавничого процесу
- 14.1. Термінологічні та творчі начала
- 14.2. Організація і зміст процесу редагування
- 14.3. Види редагування
- Редакторська підготовка тексту
- 15.1. Підготовка рукопису
- 15.1.1. Представлення матеріалу
- 15.1.2. Редагування матеріалу
- 15.1.3. Застосування власного стилю.
- 15.1.4. Визначення структури.
- 15.2. Оформлення книги
- 15.2.1. Принципи виміру й термінологія.
- 15.2.2. Характеристики шрифту
- 15.3. Розробка дизайну тексту
- 15.4. Підрахунок сторінок тексту
- Редакторська підготовка складових тексту: заголовки, цитати
- 16.1. Заголовки
- 16.2. Цитати
- Редагування текстів за допомогою комп'ютерних програм
- 17.1. "Революція" у практиці і теорії видавничої справи та редагування
- 17.2. Редактор і комп'ютерні засоби контролю правопису
- 17.3. Редактор і автоматизована система оптичного розпізнавання тексту та його переклад з іншої мови.
- Редакторська підготовка газетних, журнальних, рекламних та інформаційних видань
- 18.1. Газетно-журнальні видання
- 18.2. Рекламні видання
- 18.3. Інформаційні видання
- Редакторська підготовка наукових, науково-популярних та довідкових видань
- 19.1. Наукові видання
- 19.2. Науково-популярні видання
- 19.3. Довідкові видання
- Редакторська підготовка навчальних та художніх видань
- 20.1. Навчальні видання
- Тема 1. Історичні витоки видавничої справи в світі (від II тисячоліття до н. Є.)
- § 1. Попередники сучасних видань
- §2. Ранні осередки рукописної книги
- § 3. Роль рукописного книготворення в суспільному поступі
- 20.2. Художні видання
- 20.2.2. Редагування творів класичної літератури
- Редакторська підготовка перекладів
- 21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця
- 21.2. Ретроспектива перекладного книговидання в україні
- 21.3. Пошук іншомовного твору та його власника
- 21.4. Пошук перекладача та редагування перекладу
- 21.5. Оформлення службової частини перекладного видання
- Редакторська підготовка перевидань
- 22.1. Види перевидань
- 22.2. Критерії відбору та проблематика творів для перевидання
- 22.3. Робота над змістовою частиною видання
- 22.4. Робота над службовою частиною видання
- Взаємовідносини видавництва і поліграфічного підприємства
- 23.1. Еволюція відносин у блоці «видавництво — поліграфія» в умовах ринку
- 23.2. Основні вимоги до підготовки оригінал-макету та плівок, напередодні передачі їх до друкарні
- 23.3. Вибір поліграфічного підприємства
- 23.4. Відкриття замовлення в друкарні
- 23.5. Основні етапи роботи видавця з друкарнею після підписання плівок до друку
- Відносини видавництва і реалізатора друкованого продукту
- 24.1. Від ченців-книгонош — до мережі дистрибуції друкованих видань: ретроспектива
- 24.2. Центролізована і ринкова системи продажу друкованої продукції: переваги й недоліки
- 24.3. Складові системи продажу друкованих видань у ринкових умовах
- Договори у видавничій справі
- 25.1. Види договорів у видавничій справі
- 25.2. Структура типового договору та змістове наповнення його головних розділів
- Складові собівартості видавничої продукції та шляхи її зниження
- 26.1. Економічний мінімум для редактора-видавця
- 26.2. Структура витрат на конкретне видання
- 26.3. Методика складання кошторису
- 26.4. Шляхи зниження собівартості видавничої продукції
- 168 Видавнича справа та редагування