7.1. Заголовна частина газети
Газета починається із заголовної частини. Саме дивлячись на неї, читач вибирає газету. Тому зрозуміло, яке значення має правильне її оформлення.
Заголовна частина газети складається з декількох основних елементів. Це — назва газети,постійний заклик, зазначення того,чиїм органомє газета, чи їїстатус,календарні відомості,порядковий номер,рік виданнягазети,ціна одного примірника. Іноді вказуютьперіодичність виходу газетиі зображуютьнагороди, присуджені цьому органу.
Назва газети, як правило, складається з одного-двох слів і має символічне значення (наприклад, «Голос «України», «Независимость») чи вказує на характер видання і коло його читачів («Вечірній Київ», «Україна молода», «Київський університет», «Урядовий вісник»).
Іноді назва газети буває набірною, але в більшості видань її замовляють художникові, а потім клішують. Не треба обирати для назви занадто складний малюнок шрифту, бо назва має бути ясною й чіткою, а її оформлення — не дуже відрізнятися від загального стилю поліграфічного оформлення газети.
Водночас назва газети має виділятися серед інших заголовків першої полоси саме розмірами й малюнком шрифту. Шрифт заголовної частини мусить бути чітким, естетично привабливим, не заважати швидкому сприйняттю й запам'ятовуванню назви читачем. Він повинен відображати стильові особливості газети, за розміром бути пропорційним сторінці, не «давити» на полосу.
Читач пов'язує зміст видання з накресленням її назви. Тому не слід часто змінювати накреслення назви газети. Це руйнує уявлення про друкований орган, що склалось у читача.
Над назвою розміщують постійний заклик. У більшості газет він однорядковий.
Постійний заклик набирають, як правило, світлим шрифтом простого, чіткого малюнка кегля 10—12 пунктів. За курсивного накреслення літер назви газети постійний заклик рекомендується для контрасту оформлювати прямим шрифтом, за прямого накреслення літер назви — курсивом. Постійний заклик найчастіше підкреслюють прямою тонкою лінією.
Під назвою газети зазначають її належність і статус, що набираються в один чи два рядки петитом або корпусом, найчастіше прямого напівжирного накреслення.
Календарні відомості — це вказівка дати випуску: назва дня, числа, місяця, року.
До них нерідко приєднують порядковий номер, рік видання газети й ціну окремого випуску. Усі ці дані можуть бути оформлені двома способами.
Першийз них — оформлення рядком: усі елементи заголовної частини розташовуються одним довгим рядком під назвою газети. У центрі рядка вміщують назву дня, дату, місяць і рік, ліворуч — рік видання і порядковий номер (як правило, він складається з двох частин — номера випуску від початку поточного року і, в дужках, номера від початку видання цієї газети); праворуч — ціну окремого номера (як нині пишуть — ціна вільна чи договірна). Рядок установлюють між двома прямими довгими лінійками і поділяють короткими лінійками на три частини. Календарні відомості, оформлені рядком, набирають переважно шрифтом напівжирного прямого накреслення кегля 8—10 пунктів. Назву днів тижня іноді виділяють великими літерами того ж кегля чи більшим шрифтом — кегля 12 пунктів.
Інший варіант оформлення календарних відомостей — «календариком»: у рамці з прямих і хвилястих лінійок, які мають вигляд аркуша відривного календаря. Усередині рамки відомості розташовують окремими рядками, як правило, у такому порядку: зверху — номер випуску, що набирається шрифтом кегля 8—10 пунктів, потім — назву дня тижня, що оформлюється великими літерами кегля 10—12 пунктів; число виділяється великим шрифтом кегля 16—24 пункти; під ним ставлять назву місяця, що набирається великими літерами кегля 8—12 пунктів; останній рядок — рік, для оформлення якого застосовують шрифт кегля 8—10 пунктів. Між рядками «календарика» закладають пробільний матеріал розміром 4—6 пунктів. Висота «календарика» має приблизно в півтора раза перевищувати його ширину. Над «календариком» зазначають рік видання, під ним — ціну окремого випуску. Ці відомості набирають шрифтом світлого чи напівжирного накреслення кегля 8—10 пунктів. Під ціною іноді розміщують дані про періодичність виходу газети. «Календарик», як правило, вміщують праворуч від назви газети.
Якщо потрібно (наприклад, для зміни розміру заголовної частини газети), можна використовувати різні варіанти розміщення календарних відомостей — замінювати звичний рядок «календариком» і навпаки.
Заголовна частина газети здебільшого має постійний розмір. Іноді її розташовують уздовж першої полоси одним великим рядком. Така заголовна частина дуже ефектна. Однак у більшості газет назва заповнює лише частку всього формату полоси і розміщується в один чи два рядки на декількох (двох, трьох, чотирьох) колонках.
Не випадково оформлювачі часто користуються другим варіантом розміщення заголовної частини. Вона надає деякі додаткові можливості для оформлення першої сторінки: дозволяє найбільш раціонально використовувати місце поруч із заголовною частиною, так званий шпігель, а також, якщо треба, пересувати її на полосі. Шпігель використовується для публікації найважливіших матеріалів номера чи закликів і гасел.
У разі необхідності можна змінювати розмір заголовної частини газети, однак обов'язково слід зберігати їїмалюнок. Треба мати в запасі декілька клішованих заголовних частин газети різних розмірів — на дві, три, чотири колонки і на всю полосу — і користуватися ними залежно від обставин.
Традиційне розташування заголовної частини газети — зверху, ліворуч, над першими колонками першої сторінки. Однак у багатьох газетах її досить активно переміщують, іноді зсувають униз. Тоді на вільному місці розміщують важливі повідомлення чи інформаційну добірку.
Зсувати заголовну частину занадто глибоко не рекомендується, щоб не порушити рівноваги матеріалів на полосі. Узагалі так звані блукаючі заголовні частини розташовують у різних місцях, залежно від умов верстки, від макета. Це надає першій полосі деякої різноманітності, допомагає краще розташувати матеріали. Якихось певних правил із цього приводу немає. Однак до назви газети треба ставитися з повагою, не перекидати її з місця на місце. Заголовна частина має бути на своєму, звичному місці.
У деяких газетах заголовну частину друкують (постійно чи в окремих номерах) іншим кольором. Найчастіше так виділяють саме назву газети. Іноді іншим кольором користуються як тлом для всієї заголовної частини.
Навряд чи потрібно робити заголовну частину занадто малою. Якщо її поставлено на дві колонки і до того ж набрано дрібним шрифтом, то вона може легко загубитися серед інших заголовків газети.
Неувага до оформлення заголовної частини нерідко призводить до появи в газетіпомилок. Тому корисно під час випуску кожного номера перевіряти всі елементи заголовної частини газети.
- Видавнича справа в україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми
- 1.1. Становище української видавничої справи у статистичному вимірі і порівнянні з європейськими країнами
- 1.2. Причини і витоки проблеми
- 1.3. Сучасне вітчизняне законодавство щодо видавничої справи
- 1.4. Тенденції в організаційному, тематичному, мовному та географічному аспектах
- Законодавство україни про видавничу справу
- Що таке видавництво і як його створити та зареєструвати
- 3.1. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв
- 3.2. Типові структури видавництв: український та зарубіжний досвід
- 3.3. Порядок створення видавництва
- 3.4. Порядок реєстрації видавництва
- 3.5. Порядок реєстрації друкованого змі
- Розробка видавничої програми
- 4.1. Поняття "видавнича програма" та чинники, які впливають на її зміст
- 4.2. Безпрограшні видання
- 4.3. Кон'юнктурні видання
- 4.4. Ексклюзивні видання
- Видавнича продукція та критерії поділу її на види
- 5.1. Поняття "видавнича продукція"
- 5.2. Періодичність
- 5.3. Характер інформації
- 5.4. Знакова природа інформації
- 5.5. Матеріальна конструкція
- 5.6. Мовна ознака
- 5.7. Формат
- 5.8. Повторність випуску
- 5.9. Інші критерії
- Оформлення періодичного видання
- 6.1. Загальні риси та ознаки оформлення газет
- 6.2. Визначення, завдання й функції оформлення періодичних видань
- 6.3. Обличчя видання
- 6.4. Головні складові газетної форми
- Постійні елементи газети
- 7.1. Заголовна частина газети
- 7.2. Розділові засоби
- 7.3. Службові деталі
- Основні розмірні та кількісні параметри видань
- 8.1. Формати видань
- 8.2. Обсяги видань
- 8.3. Об'єм редакторської роботи
- Книга як основний предмет видавничої діяльності
- 9.1. Подвійна природа книги
- 9.2. Змістова структура книги
- 9.3. Матеріальна структура книги
- Службова частина (апарат) видання
- 10.1. Апарат чи службова частина видання: теоретичний і практичний аспекти
- 10.2. Елементи службової частини на початкових сторінках
- 10.3. Елементи службової частини на прикінцевих сторінках
- Національні й міжнародні видавничі стандарти та правила їх застосування
- 11.1. З історії стандартів
- 11.2. Сучасний стан із застосуванням діючих та розробкою нових видавничих стандартів в україні
- 11.3. Міжнародна стандартна нумерація книг (isbn)
- 11.4. Міжнародна стандартна нумерація серіальних видань (issn)
- 11.5. Міжнародна система штрихового кодування видавничої продукції
- 11.6.Міжнародний знак охорони авторського права (copyright)
- Редакторські професії та фахові вимоги до них
- 12.1. Сфера застосування редакторських професій
- 12.2. Фахові вимоги
- 12.3. Функціональні обов'язки
- Редакційно-видавничий процес
- 13.1. Підготовчий етап
- 13.2. Редакційний етап
- 13.3. Виробничий етап
- 13.4. Маркетинговий етап
- Редагування як вид професійної діяльності і як складова редакційно-видавничого процесу
- 14.1. Термінологічні та творчі начала
- 14.2. Організація і зміст процесу редагування
- 14.3. Види редагування
- Редакторська підготовка тексту
- 15.1. Підготовка рукопису
- 15.1.1. Представлення матеріалу
- 15.1.2. Редагування матеріалу
- 15.1.3. Застосування власного стилю.
- 15.1.4. Визначення структури.
- 15.2. Оформлення книги
- 15.2.1. Принципи виміру й термінологія.
- 15.2.2. Характеристики шрифту
- 15.3. Розробка дизайну тексту
- 15.4. Підрахунок сторінок тексту
- Редакторська підготовка складових тексту: заголовки, цитати
- 16.1. Заголовки
- 16.2. Цитати
- Редагування текстів за допомогою комп'ютерних програм
- 17.1. "Революція" у практиці і теорії видавничої справи та редагування
- 17.2. Редактор і комп'ютерні засоби контролю правопису
- 17.3. Редактор і автоматизована система оптичного розпізнавання тексту та його переклад з іншої мови.
- Редакторська підготовка газетних, журнальних, рекламних та інформаційних видань
- 18.1. Газетно-журнальні видання
- 18.2. Рекламні видання
- 18.3. Інформаційні видання
- Редакторська підготовка наукових, науково-популярних та довідкових видань
- 19.1. Наукові видання
- 19.2. Науково-популярні видання
- 19.3. Довідкові видання
- Редакторська підготовка навчальних та художніх видань
- 20.1. Навчальні видання
- Тема 1. Історичні витоки видавничої справи в світі (від II тисячоліття до н. Є.)
- § 1. Попередники сучасних видань
- §2. Ранні осередки рукописної книги
- § 3. Роль рукописного книготворення в суспільному поступі
- 20.2. Художні видання
- 20.2.2. Редагування творів класичної літератури
- Редакторська підготовка перекладів
- 21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця
- 21.2. Ретроспектива перекладного книговидання в україні
- 21.3. Пошук іншомовного твору та його власника
- 21.4. Пошук перекладача та редагування перекладу
- 21.5. Оформлення службової частини перекладного видання
- Редакторська підготовка перевидань
- 22.1. Види перевидань
- 22.2. Критерії відбору та проблематика творів для перевидання
- 22.3. Робота над змістовою частиною видання
- 22.4. Робота над службовою частиною видання
- Взаємовідносини видавництва і поліграфічного підприємства
- 23.1. Еволюція відносин у блоці «видавництво — поліграфія» в умовах ринку
- 23.2. Основні вимоги до підготовки оригінал-макету та плівок, напередодні передачі їх до друкарні
- 23.3. Вибір поліграфічного підприємства
- 23.4. Відкриття замовлення в друкарні
- 23.5. Основні етапи роботи видавця з друкарнею після підписання плівок до друку
- Відносини видавництва і реалізатора друкованого продукту
- 24.1. Від ченців-книгонош — до мережі дистрибуції друкованих видань: ретроспектива
- 24.2. Центролізована і ринкова системи продажу друкованої продукції: переваги й недоліки
- 24.3. Складові системи продажу друкованих видань у ринкових умовах
- Договори у видавничій справі
- 25.1. Види договорів у видавничій справі
- 25.2. Структура типового договору та змістове наповнення його головних розділів
- Складові собівартості видавничої продукції та шляхи її зниження
- 26.1. Економічний мінімум для редактора-видавця
- 26.2. Структура витрат на конкретне видання
- 26.3. Методика складання кошторису
- 26.4. Шляхи зниження собівартості видавничої продукції
- 168 Видавнича справа та редагування