11.3. Міжнародна стандартна нумерація книг (isbn)
Абревіатура ISBN, що при вживанні в іномовних державах не перекладається, утворилася з англійського словосполучення International Standard Book Number — Міжнародний стандартний книжковий номер.
ISBN — це універсальний цифровий код, що його проставляють на кожному примірнику книжкових, брошурних та електронних видань незалежно від способу їх відтворення чи розповсюдження, обсягу та накладу. Він є засобом розпізнання видань за країною та назвою видавця.
На початку коротко оглянемо ретроспективувпровадження ISBNу світову та українську практику книговидання.
Різке збільшення випуску видавничої продукції та пожвавлення книгообміну між провідними державами світу, яке припадає на середину XXст., спонукало видавців і книгорозповсюджувачів шукати нові, ефективніші, форми просування своєї продукції на ринку, спрощення процедури пошуку та передачі за кордон необхідної промоційної інформації. Якраз у цей час на Заході активно розгортається комп'ютеризація видавничої справи.
Початком розроблення нової системи ідентифікації видавничої продукції можна вважати 1966 р., коли під час роботи Міжнародної конференції з проблем дослідження книжкового ринку та книжкової торгівлі в Берліні було прийнято рішення "запустити" через комп'ютерну мережу процес управління книговиробництвом і спростити процес ідентифікації кожного окремого видання.
В основу простої й унікальної світової нумерації книг була покладена розроблена 1968 р. англійцями в спілці з американцями Британська система нумерації друкованої продукції. Незабаром Комітет технічної документації Організації міжнародної стандартизації (ISO) прийняв рішення про адаптацію цієї системи у світову видавничу практику та про створення Міжнародного агентства ISBN/ISMN. Місцем постійного перебування нової організації було обрано Берлін. Нині це — Лондон.
Колишній Радянський Союз став членом цієї організації з 1986 р. Перший стандарт з міжнародної нумерації книг, за яким ідентифікували в світі всі радянські видання, зокрема ті, що друкувалися на території України, був уведений з 1 січня 1988 р. Після здобуття незалежності Україна ще кілька років користувалася міжнародним книжковим ідентифікатором Радянського Союзу, що після припинення існування цієї країни автоматично перейшов до Росії. І лише в лютому 1996 р., згідно з Наказом тодішнього Мінпресінформу, було розпочато роботу з упровадження в Україні Міжнародної стандартної нумерації друкованих видань. Національне агентство ISBN(діє при Книжковій палаті України), на яке було покладено обов'язки щодо впровадження та контролю за правильністю дотримання видавцями цієї системи, створено у березні 1997 р.
Якою ж є структура ISBNта зміст виокремлених цифрових блоків?
Структура Міжнародного стандартного номера книги є такою:
• абревіатура ISBN;
• десять цифр, які розділені дефісом на чотири блоки.
У кожному з цих блоків закодовані певні ідентифікатори. Аби їх безпомилково "прочитати", варто знати послідовність розміщення блоків:
перший — ідентифікатор країни (або групи країн);
другий — ідентифікатор видавництва (або видавничоїорганізації);
третій — порядковий ідентифікатор конкретноговидання;
четвертий — контрольна цифра.
Розглянемо цифрову наповненість кожного з цих блоків.
Ідентифікатор країни. Перший блок цифр присвоюється Міжнародним агентством ISBN.Кількість цифр у цьому блоці може бути від однієї до п'яти (що залежить від середнього обсягу книжкової продукції, яка виготовляється країною щорічно). Діапазон чисел для країн Міжнародним агентством визначений такий: 0-7; 80-94; 950-997; 9980-9989; 99900-99999.
Наведемо для прикладу цифрові ідентифікатори книжкової продукції деяких країн світу. Цифра 0 у цьому блоці означає, що книга видана в країнах, де англійська мова є державною: США,Канада, Австралія, Ірландія. Цифра 4 закріплена за Німеччиною, 5 — за Росією, 7 — за Китаєм. До другого цифрового діапазону належить, наприклад, Польща, якій присвоєний ідентифікатор 83. Україна, ставши 130-ю державою-користувачем системи ISBN, отримала ідентифікатор 966. Отож, ми зі своєю книжковою продукцією належимо до третього цифрового діапазону країн-користувачів Міжнародного агентства ISBN/ISMN. У цьому ж діапазоні, скажімо, перебуває Угорщина (963).
Ідентифікатор видавництва. Це другий блок, який також може складатися з кількох цифр (від двох до п'яти). Чим більшу кількість книг протягом року випускає у світ видавництво, тим вужчий за кількістю цифр його ідентифікатор. І навпаки. Коли формувалася національна система ISBN,коди з меншою кількістю цифр, а отже, такі, які впізнати й запам'ятати легше, природно, отримали найбільші на той час видавництва в Україні. Для прикладу, "Наукова думка" — 00, "Веселка" — 01, "Освіта" - 04, "Либідь" - 06", "Вища школа" - 11. Тризначні цифрові діапазони мають, для прикладу, "Генеза" (504), "Обереги" (513), "Просвіта" (537). Серед чотиризначних — "Криниця" (7575), "Афіша" (7760), "Наша культура і наука" (7821), "Академвидав" (8226). Серед п'ятизначних — "Логос" (95264), "Арка" (95760).
Покажчики ідентифікаторів українських видавництв (у порядку наростання цифрового ряду від двох до п'яти), а також алфавітний покажчик назв видавництв можна віднайти в щорічному довіднику "Видавництва, видавничі та книгорозповсюджувальпі організації", який видає Книжкова палата України.
Порядковий ідентифікатор конкретного видання. Це третій блок цифр, загальне число яких може складати також від двох до п'яти. Якщо ідентифікатор видавництва складається із більшої кількості цифр, то ідентифікатор конкретного видання матиме меншу кількість цифр.
Контрольна цифра. Це четвертий блок, який є завершальним і складається лише з однієї цифри — від 0 до 9, а також римської X.Його ще називають кодове число, порядок утворення якого відоме лише Національному агентству. Функція числа — перевірка правильності написання цифрової частини видавцем. Оскільки отримання блоків ISBN є платним, деякі видавці, використавши перший блок, продовжують розпочату нумерацію ідентифікаторів конкретного видання на власний розсуд. Для виявлення подібних економних "аматорів" і запроваджено такий ідентифікатор. Найбільшою мірою покарання порушників є відлучення від системи ISBN.
Таким чином, структуру всього міжнародного стандартного номера конкретного книжкового видання можна зобразити так:
Якою б не була наповненість кожного цифрового блока, загальна кількість чисел у знаку не повинна перевищувати десяти. Продемонструємо це умовними прикладами:
ISBN 966-03-2135-9
ISBN966-583-201-7
ISBN 966-7824-15-0
ISBN 966-53924-6-1
Згідно з вимогами зазначеного вище Міжнародного агентства, знак ISBNв обов'язковому порядку присвоюється як друкованим, так і надрукованим виданням, зокрема:
а) друковані видання:
книга,
брошура;
багатотомне або комплектне видання в цілому;
самостійний том;
перекладне видання;
перевидання або передрук книги та брошури, а також факсимільне та репринтне видання;
видання однієї й тієї ж назви, що відрізняється поліграфічним виконанням (форматом, палітуркою тощо);
збірник нормативних документів.
б) недруковані видання:
звукові записи (платівки, аудіо- та відеокасети тощо), що входять до комплекту друкованих видань;
мікрофільми, діомікрокарти, слайди, фільми та відеофільми, що розповсюджуються як навчальні посібники;
публікації на електронних носіях;
програмне забезпечення для персонального комп'ютера;
публікації у мікроформах;
альбоми, фотоальбоми з текстом;
картографічні атласи;
видання для сліпих шрифтом Брайля.
Водночас є ряд випадків, коли ISBNне проставляється:
періодичні видання та продовжувані видання (журнали, збірники, бюлетені, періодичні та продовжувані збірники, нумеровані щорічники, бібліографічні покажчики, експрес-інформації);
рекламні видання;
документи, що супроводжують товари;
аркушеві видання;
нотні видання;
образотворчі видання (у тому числі альбоми та книжки-картинки без тексту);
театральні та концертні програми;
картографічні видання (крім атласів);
автореферати дисертацій;
препринти;
окремі видання нормативних документів: технічні описи, норми, нормативи, патенти, стандарти, прейскуранти;
конспекти лекцій, навчальні програми та плани;
календарі, що не є виданнями книжкового типу;
бланки, формуляри, записники, альбоми для малювання, щоденники;
видання в картковій формі: реферати на картках;
каталоги (всі без винятку);
довідники поштової індексації;
списки абонентів телефонних мереж;
методичні рекомендації та інструкції.
ISBNяк обов'язковий атрибут оформлення зазначених вище видань, повинен мати відповідне місце свого розташування. Як правило, його повторюють у виданні двічі: на звороті титулу і на четвертій сторінці обкладинки (суперобкладинки) або палітурки у поєднанні зі штрих-кодовою позначкою. За українським стандартом визначене конкретне місце його розташування; нижній лівий кут звороту титульного аркуша і так само нижній лівий кут четвертої сторінки обкладинки (оправи).
Що стосується недрукованих видань, то ISBNрозташовують на помітному місці. Стандартом регламентований розмір шрифту цього рядка — не менш як 9 пунктів (3,38 мм).
Видавцеві-початківцю під час користування системою ISBNважливо пам'ятати кілька принципових вимог, недотримання яких може призвести до найсуворішого покарання — виключення Національним агентством такого видавництва із системи ISBN:
Конкретний номер ISBNприсвоюється конкретному виданню лише один раз, повторно його використати не можна (за винятком деяких випадків).
На кожне наступне перевидання книги ставиться новий номер. Водночас залишається один і той же номер тоді, коли видання виходить другим заводом або додатковим накладом за умови, що в такий додрук не вносили жодних змін щодо змісту чи оформлення.
Передача видавництвами чи видавничими організаціями своїх ISBN тим видавничим організаціям, які незареєстровані в національному агентстві ISBN і не є користувачами цієї системи, забороняється.
4. Числові блоки мають чітко й правильно відокремлюватися один від одного дефісом.
Виділимо кілька важливих моментів, які випливають з вимог цього стандарту:
Якщо видавництво випускає багатотомник, на кожному примірнику мають зазначатися два ISBN:один— спільний для всіх томів, інший — для кожного окремого тому.
Якщо видання випущені двома або кількома видавництвами, воно одержує два або кілька ISBN з відповідними ідентифікаторами видавництв.
Якщо видання випускається спільно українським і зарубіжним видавництвами, поряд проставляються ISBN цих країн (із зазначенням у круглих дужках назви країни).
Якщо одне й те ж видання виходить у світ у різному художньому оформленні, у різних палітурках, на різних носіях інформації (для прикладу, паперовий і дисковий або касетний варіанти), кожному присвоюється окремий ISBN.
Який існує порядок одержання міжнародних стандартних номерів книги суб'єктами видавничої діяльності в Україні?
Створене і зареєстроване у відповідності з чинним українським законодавством видавництво чи видавнича організація, незалежно від форми власності, мають право одержати свій ідентифікатор у Національному агентстві ISBN,що знаходиться в Києві при Книжковій палаті України. Туди слід подати такі нотаріально завірені документи:
Статут або Положення, на підставі яких створено видавництво або видавничу організацію (мають бути прошиті та пронумеровані);
свідоцтво про внесення видавця до Державного реєстру;
гарантійний лист (підписаний директором і бухгалтером та завірений печаткою) на бланку організації із зазначенням повної юридичної, фактичної та поштової адрес, номерів телефонів, факсів тощо.
Подаємо оптимальний зразок такого листа видавця на адресу Національного агентства ISBN:
У відповідності зі свідоцтвом про державну реєстрацію (номер, дата видачі, ким видано) такому-то видавництву чи видавничій організації (повна назва видавництва чи видавничої організації - назва подається державною мовою та повторюється латинськими літерами) надано право видавничої діяльності.
Вид видання за цільовим призначенням _______________________________________________________________________
Обсяг випуску видавничої продукції: за минулий рік (кількість назв), у поточному році (у назвах), наступного року планується (кількість назв).
Просимо виділити (указати бажану кількість) ISBN. Оплату гарантуємо. Наш розрахунковий рахунок (_______________________________________________). Зобов'язуємося використовувати надані ISBN у відповідності до «Інструкції присвоєння Міжнародного стандартного номера книги в Україні», не припускатися помилок при користуванні ISBN, не передавати ISBN іншим організаціям повідомляти Національне агентство про зміну адреси, статуту або назви організації.
Директор
Головний бухгалтер
- Видавнича справа в україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми
- 1.1. Становище української видавничої справи у статистичному вимірі і порівнянні з європейськими країнами
- 1.2. Причини і витоки проблеми
- 1.3. Сучасне вітчизняне законодавство щодо видавничої справи
- 1.4. Тенденції в організаційному, тематичному, мовному та географічному аспектах
- Законодавство україни про видавничу справу
- Що таке видавництво і як його створити та зареєструвати
- 3.1. Головні ознаки класифікації сучасних видавництв
- 3.2. Типові структури видавництв: український та зарубіжний досвід
- 3.3. Порядок створення видавництва
- 3.4. Порядок реєстрації видавництва
- 3.5. Порядок реєстрації друкованого змі
- Розробка видавничої програми
- 4.1. Поняття "видавнича програма" та чинники, які впливають на її зміст
- 4.2. Безпрограшні видання
- 4.3. Кон'юнктурні видання
- 4.4. Ексклюзивні видання
- Видавнича продукція та критерії поділу її на види
- 5.1. Поняття "видавнича продукція"
- 5.2. Періодичність
- 5.3. Характер інформації
- 5.4. Знакова природа інформації
- 5.5. Матеріальна конструкція
- 5.6. Мовна ознака
- 5.7. Формат
- 5.8. Повторність випуску
- 5.9. Інші критерії
- Оформлення періодичного видання
- 6.1. Загальні риси та ознаки оформлення газет
- 6.2. Визначення, завдання й функції оформлення періодичних видань
- 6.3. Обличчя видання
- 6.4. Головні складові газетної форми
- Постійні елементи газети
- 7.1. Заголовна частина газети
- 7.2. Розділові засоби
- 7.3. Службові деталі
- Основні розмірні та кількісні параметри видань
- 8.1. Формати видань
- 8.2. Обсяги видань
- 8.3. Об'єм редакторської роботи
- Книга як основний предмет видавничої діяльності
- 9.1. Подвійна природа книги
- 9.2. Змістова структура книги
- 9.3. Матеріальна структура книги
- Службова частина (апарат) видання
- 10.1. Апарат чи службова частина видання: теоретичний і практичний аспекти
- 10.2. Елементи службової частини на початкових сторінках
- 10.3. Елементи службової частини на прикінцевих сторінках
- Національні й міжнародні видавничі стандарти та правила їх застосування
- 11.1. З історії стандартів
- 11.2. Сучасний стан із застосуванням діючих та розробкою нових видавничих стандартів в україні
- 11.3. Міжнародна стандартна нумерація книг (isbn)
- 11.4. Міжнародна стандартна нумерація серіальних видань (issn)
- 11.5. Міжнародна система штрихового кодування видавничої продукції
- 11.6.Міжнародний знак охорони авторського права (copyright)
- Редакторські професії та фахові вимоги до них
- 12.1. Сфера застосування редакторських професій
- 12.2. Фахові вимоги
- 12.3. Функціональні обов'язки
- Редакційно-видавничий процес
- 13.1. Підготовчий етап
- 13.2. Редакційний етап
- 13.3. Виробничий етап
- 13.4. Маркетинговий етап
- Редагування як вид професійної діяльності і як складова редакційно-видавничого процесу
- 14.1. Термінологічні та творчі начала
- 14.2. Організація і зміст процесу редагування
- 14.3. Види редагування
- Редакторська підготовка тексту
- 15.1. Підготовка рукопису
- 15.1.1. Представлення матеріалу
- 15.1.2. Редагування матеріалу
- 15.1.3. Застосування власного стилю.
- 15.1.4. Визначення структури.
- 15.2. Оформлення книги
- 15.2.1. Принципи виміру й термінологія.
- 15.2.2. Характеристики шрифту
- 15.3. Розробка дизайну тексту
- 15.4. Підрахунок сторінок тексту
- Редакторська підготовка складових тексту: заголовки, цитати
- 16.1. Заголовки
- 16.2. Цитати
- Редагування текстів за допомогою комп'ютерних програм
- 17.1. "Революція" у практиці і теорії видавничої справи та редагування
- 17.2. Редактор і комп'ютерні засоби контролю правопису
- 17.3. Редактор і автоматизована система оптичного розпізнавання тексту та його переклад з іншої мови.
- Редакторська підготовка газетних, журнальних, рекламних та інформаційних видань
- 18.1. Газетно-журнальні видання
- 18.2. Рекламні видання
- 18.3. Інформаційні видання
- Редакторська підготовка наукових, науково-популярних та довідкових видань
- 19.1. Наукові видання
- 19.2. Науково-популярні видання
- 19.3. Довідкові видання
- Редакторська підготовка навчальних та художніх видань
- 20.1. Навчальні видання
- Тема 1. Історичні витоки видавничої справи в світі (від II тисячоліття до н. Є.)
- § 1. Попередники сучасних видань
- §2. Ранні осередки рукописної книги
- § 3. Роль рукописного книготворення в суспільному поступі
- 20.2. Художні видання
- 20.2.2. Редагування творів класичної літератури
- Редакторська підготовка перекладів
- 21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця
- 21.2. Ретроспектива перекладного книговидання в україні
- 21.3. Пошук іншомовного твору та його власника
- 21.4. Пошук перекладача та редагування перекладу
- 21.5. Оформлення службової частини перекладного видання
- Редакторська підготовка перевидань
- 22.1. Види перевидань
- 22.2. Критерії відбору та проблематика творів для перевидання
- 22.3. Робота над змістовою частиною видання
- 22.4. Робота над службовою частиною видання
- Взаємовідносини видавництва і поліграфічного підприємства
- 23.1. Еволюція відносин у блоці «видавництво — поліграфія» в умовах ринку
- 23.2. Основні вимоги до підготовки оригінал-макету та плівок, напередодні передачі їх до друкарні
- 23.3. Вибір поліграфічного підприємства
- 23.4. Відкриття замовлення в друкарні
- 23.5. Основні етапи роботи видавця з друкарнею після підписання плівок до друку
- Відносини видавництва і реалізатора друкованого продукту
- 24.1. Від ченців-книгонош — до мережі дистрибуції друкованих видань: ретроспектива
- 24.2. Центролізована і ринкова системи продажу друкованої продукції: переваги й недоліки
- 24.3. Складові системи продажу друкованих видань у ринкових умовах
- Договори у видавничій справі
- 25.1. Види договорів у видавничій справі
- 25.2. Структура типового договору та змістове наповнення його головних розділів
- Складові собівартості видавничої продукції та шляхи її зниження
- 26.1. Економічний мінімум для редактора-видавця
- 26.2. Структура витрат на конкретне видання
- 26.3. Методика складання кошторису
- 26.4. Шляхи зниження собівартості видавничої продукції
- 168 Видавнича справа та редагування