10.3. Елементи службової частини на прикінцевих сторінках

Прикінцевих сторінок, на яких вміщуються елементи вихідних відомостей, може бути одна або дві. Тут розміщують надвипускні та випускні дані, а також штрих-кодова позначка Міжнародної асоціації товарної нумерації.

Надвипускні дані. Це частина вихідних відомостей, які повторюють дещо в іншій формі найважливішу редакційно-видавничу інформацію про конкретне видання, — повну назву, повну форму імені автора (авторів) чи упорядника, вид видання за цільовим призначенням, імена учасників редакційно-видавничого процесу за найголовнішими функціональними обов'язками: художнього, технічного редактора, художника, оператора комп'ютерного складання, верстальника, коректора. Тут же повідомляється про мову видання, якщо воно здійснене недержавною мовою.

Такі дані редактори та видавці ще називають передвипускними, бо вони вміщуються перед специфічною інформацією про випуск видання.

У практиці сучасного книговидання простежується спрощення в оформленні надвипускних даних. Тут помітний вплив західного книговидання, де цим елементам не надають такого важливого значення.

Надвипускні дані розміщуються у верхній половині прикінцевої сторінки видання.

Випускні дані. Це частина вихідних відомостей, у яких дається виробничо-поліграфічна характеристика видання. Згідно із проектом нового українського стандарту, випускні дані повинні містити:

• формат паперу та частку аркуша;

• наклад (тираж);

• обсяг видання в умовних друкованих аркушах;

• номер замовлення виготівника видавничої продукції;

• назву та місцезнаходження видавця;

• відомості про видачу видавцю свідоцтва про внесення до Державного реєстру України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (далі —Державний реєстр);

• назву та місцезнаходження виготівника видавничої продукції, а також відомості про його внесення до Державного реєстру.

Цим же стандартом рекомендується додатково наводити телефон, факс, електронну адресу видавця.

Наведемо (рис. 8) один із оптимальних варіантів сучасного оформлення надвипускних і випускних даних.

Рис. 8. Варіант сучасного оформлення надвипускних і випускних даних

Відразу варто зазначити, що проект цього стандарту повторює значну частину тієї "зобов'язалівки", яка була характерна для доби радянського тотального контролю за видавничого справою як важливою ідеологічною ділянкою. У книжкових виданнях жодної країни світу не зазначається стільки нікому не потрібної виробничо-технічної характеристики того чи іншого видання й інформації про порядок його внутрішнього проходження у видавництві й на поліграфічному підприємстві.

Справді, кому й для чого сьогодні потрібно знати, коли рукопис було підписано до друку? Або ґатунок паперу чи вид шрифтової гарнітури? А умовні друкарські, обліково-видавничі аркуші чи фарбовідбитки? Так само як і спосіб друку чи навіть формат видання. В радянську добу така інформація справді ставала визначальною для контролюючих органів, які мало не через мікроскоп стежили за кожним кроком видавця, за використанням кожного аркуша паперу поліграфічним підприємством. Нині ці рудименти застою увічнювати на кожному примірнику книги немає жодного сенсу. Відомо ж бо, що всі техніко-економічні характеристики видання обумовлюються у внутрішніх документах видавця й поліграфіста і, включно з часовими термінами, погоджуються в договорах.

Дискусійним є і питання обов'язковості зазначення накладів видань. Видавці переважної більшості країн світувважають цю інформацію комерційною таємницею, тому там ніхто й ніколи не зобов'язував розкривати її на сторінках книг. Облік статистики друку держава може здійснювати через свої органи іншими каналами. Скажімо, на основі статистичних звітів, які подає щороку видавець до Книжкової палати. Це ж стосується і номера замовлення на друк книги, якого не віднайти в жодному зарубіжному виданні.

Тема № 11